Рішення

від 26.05.2016 по справі 910/4724/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа №910/4724/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисневий-завод"

до Комунального підприємства "Фармація"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Кисневий завод"

про стягнення 39154,94 грн.

Суддя Усатенко І.В.

представники учасників сторін:

від позивача Слуцька Н.С. (за дов.)

від відповідача Сопрунець О.М. (за дов.)

від третьої особи не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Фармація", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство "Кисневий завод" про стягнення 39154,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору № 001 від 02.01.2009 ПАТ "Кисневий завод" здійснив поставку балонів на загальну суму 18121,96 грн. Згідно договору про відступлення права вимоги від 04.01.2016, право на отримання заборгованості за поставлений товар перейшло до позивача. В зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу заборгованість, право вимоги на яку перейшло до позивача за договором від 04.01.2016, ТОВ "Кисневий завод" нарахував відповідачу 13423,46 грн. втрати від інфляції, 6617,52 грн. - пені, 992,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4724/16, розгляд справи призначено 06.04.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 05.04.2016 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності щодо нарахованої позивачем пені. Відповідач зазначив, що його не було повідомлено про відступлення права вимоги та заперечував проти нарахування йому плати згідно видаткових накладних, оскільки вони не підписані з боку відповідача, а факт надання послуг, згідно договору, має підтверджуватись актами приймання-передачі. Проти факту надання послуг, підтверджених актами приймання-передачі відповідач не заперечував.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.04.2016 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.04.2016 від третьої особи надійшли пояснення, в яких вона підтримувала позовні вимоги та просила здійснити розгляд справи без участі її представника.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.04.2016 позивач подав клопотання про перенесення розгляду справи.

В судове засідання 06.04.2016 представники позивача та третьої особи не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.04.2016 розгляд справи відкладено на 25.04.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 22.04.2016 відповідач надав документи до матеріалів справи.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 22.04.2016 позивач подав клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень та документів.

В судове засідання 25.04.2016 представник третьої особи не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 25.04.2016 розгляд справи відкладено на 16.05.2016

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 16.05.2016 відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що податкові накладні не являються первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції. До пояснень відповідач долучив копії податкових накладних.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 16.05.2016 за клопотанням сторін строк розгляду спору продовжено, відкладено розгляд справи на 26.05.2016.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва 24.05.2016 відповідач подав письмові пояснення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.01.2009 року між Комунальним підприємством "Фармація" (клієнт) та Закритим акціонерним товариством "Кисневий завод" (експедитор) укладено договір № 001 про надання транспортно-експедиційних послуг (організація автомобільних перевезень вантажів).

Відповідно до п.1.1 договору, клієнт замовляє, а експедитор зобов'язується за плату надати послуги з організації і забезпеченню перевезення партії продукції клієнта у спеціалізованій тарі автомобільним транспортом на передбачених даним договором умовах.

Експедитор має право вчасно отримувати від клієнта оплату за надані за договором послуги. Клієнт зобов'язується здійснювати розрахунки з експедитором за надані послуги у вказані в договорі строки та порядку; підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт в момент приймання-передачі партії товару. (п. 2.2.2, 2.3.4, 2.3.5 договору).

Згідно п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору в редакції додаткової угоди від 01.02.2011, оплата послуг експедитора проводиться шляхом перерахування грошових коштів клієнтом на рахунок експедитора на підставі виставлених останнім рахунків-фактур. Сума грошових коштів за надані послуги перевезення продукції клієнта у спеціалізованій тарі автомобільним транспортом експедитора становить 9,48 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кілометр пробігу транспортного засобу. Фактом надання експедитором клієнту послуг перевезення продукції клієнта у спеціалізованій тарі автомобільним транспортом експедитора, являється акт виконаних робіт по перевезенню вантажів клієнта, підписаний обома сторонами, в якому вказується кінцева вартість виконаних робіт за завітний місяць. Клієнт сплачує грошові кошти за виконані послуги у розмірі, вказаному у рахунку-фактурі протягом 5 банківських днів з дати його отримання

Згідно п. 2.1.3, 2.1.11, 2.4.2 договору експедитор зобов'язується: після надання послуг згідно узгодженої заявки забезпечити передачу клієнту документів, що підтверджують надання експедитором відповідних транспортно-експедиційних послуг клієнту за даним договором; не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним, надати акт виконаних робіт з перевезення партії товару клієнта і рахунок-фактуру на оплату товару за надані послуги. Клієнт має право звертатись до експедитора за отриманням документів необхідних для підтвердження, прийняття та оплати наданих в рамках договору послуг.

Оскільки, відповідач не заперечував проти факту отримання актів виконаних робіт та дат їх підписання відповідачем, а відповідно до вимог п.2.1.11 договору акти надаються разом з рахунками-фактурами на оплату, та враховуючи, що відповідач по справі не заперечував щодо дотримання експедитором ЗАТ «Кисневий завод» їх зобов»язань щодо надання актів та рахунків-фактур на протязі виконання умов договору від 02.01.2009 року №001, також враховуючи, що на актах зазначені дати їх підписання, суд дійшов висновку, що акти виконаних робіт та рахунки-фактури на оплату наданих послуг отримувались відповідачем одночасно і датою, якою підписані акти надання послуг. Обов'язок оплати наданих послуг виникав протягом 5 банківських днів, з дати отримання рахунків-фактур, відповідно прострочення грошових зобов'язань настає на 6 банківський день. Доводи відповідача, що позивач не надав доказів вручення йому рахунків судом до уваги не приймаються, оскільки, відповідач здійснював часткову оплату послуг з посиланням на відповідні рахунки, що підтверджує факт їх отримання КП "Фармація", крім того відповідно до умов договору фактом надання послуг є саме акт виконаних робіт, підписаний з обох сторін (п.5.2. договору). Право відповідача на звернення до експедитора за отриманням документів, необхідних для підтвердження, прийняття та оплати послуг (в разі ненадання експедитором ЗАТ «Кисневий завод» документів) визначене п.2.4.2 договору, однак відповідач не надав доказів звернення до експедитора щодо ненадання будь-яких документів за договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2009. Якщо за 1 місяць до спливу строку дії договору жодна зі сторін на заявить письмової згоди його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах. (п. 9.1, 9.3 договору).

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Публічним акціонерним товариством "Кисневий завод" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кисневий-завод" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги від 04.01.2016 за яким первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору, і став кредитором за договором № 001 від 02.01.2009 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та КП "Фармація".

Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань по оплаті за перевезення спеціалізованим автотранспортом рідких та газоподібних вантажів, пені, 3% річних та інфляційних витрат, що виникли у зв'язку із простроченням боржником сплати основного боргу у розмірі 18121,96 грн. ( п. 2, 3 договору про відступлення права вимоги).

П. 4 договору передбачено, що право вимоги підтверджується наступними документами: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0001303 від 31.01.2014.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0002670 від 28.02.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0004274 від 31.03.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0005569 від 30.04.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0005450 від 30.04.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0006127 від 31.05.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0006513 від 30.06.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0007066 від 31.07.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0007704 від 29.08.2014; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № РН-0008401 від 30.09.2014; видаткова накладна № РН-0008908 від 31.10.2014; видаткова накладна № РН-0009968 від 28.11.2014; акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

До матеріалів справи надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, однак він не підписаний відповідачем, а тому не приймається судом у якості належного та допустимого доказу.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не буде письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням. (п. 12 договору про відступлення права вимоги).

Згідно п. 14 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

17.03.2016 новий кредитор звернувся до боржника з вимогою повідомленням, в якій повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив погасити заборгованість з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції. Лист був направлений відповідачу 17.03.2016, що підтверджуються копією фіскального чека від 17.03.2016 № 8308 та описом вкладення у цінний лист.

До матеріалів справи надано рахунки-фактури на оплату послуг, наданих за договором № 001 від 02.01.2009: № СФ-0006934 від 28.11.2014 на суму 1482,00 грн.; № СФ-0005966 від 31.10.2014 на суму 9125,98 грн.; № СФ-0005505 від 30.09.2014 на суму 7513,98 грн.; № СФ-0004932 від 29.08.2014 на суму 7071,98 грн.; № СФ-0004368 від 31.07.2014 на суму 4653,98 грн.; № СФ-0003871 від 30.06.2014 на суму 8397,97 грн.; № СФ-0003565 від 31.05.2014 на суму 8657,98 грн.; № СФ-0003066 від 30.04.2014 на суму 4466,02 грн.; № СФ-0002989 від 30.04.2014 на суму 10113,97 грн.; № СФ-0002095 від 31.03.2014 на суму 14806,06 грн.; № СФ-0001379 від 28.02.2014 на суму 15048,06 грн.; № СФ-0000648 від 31.01.2014 на суму 14410,06 грн.

До матеріалів справи надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на підтвердження факту надання послуг за договором № 001 від 02.01.2009: акт № РН-0001303 від 31.01.2014 на суму 14410,06 грн.; акт № РН-0002670 від 28.02.2014 на суму 15048,06 грн.; акт № РН-0004274 від 31.03.2014 на суму 14806,06 грн.; акт № РН-0005569 від 30.04.2014 на суму 4466,02 грн.; акт № РН-0005450 від 30.04.2014 на суму 10113,97 грн.; акт № РН-0006127 від 31.05.2014 на суму 8657,98 грн.; акт № РН-0006513 від 30.06.2014 на суму 8397,97 грн.; акт № РН-0007066 від 31.07.2014 на суму 4653,98 грн.; акт № РН-0007704 від 29.08.2014 на суму 7071,98 грн.; акт № РН-0008401 від 30.09.2014 на суму 7513,98 грн. Загальна сума наданих послуг за вказаними актами становить 95140,06 грн.

У позові, зокрема в розрахунку позовних вимог, позивач розраховує суму боргу за вказаними актами за виключенням двох актів на суму 15048,06 грн. та 14410,06 грн. З урахуванням заявлених позивачем вимог загальна сума, яку позивач вираховує як заборгованість за вище вказаними актами становить 65681,94 грн. У суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Будь-яких заперечень щодо отримання товару по вищезазначеним актам відповідачем не надано.

Крім актів позивач надав видаткові накладні на загальну суму 10607,98 грн. Однак, вони не приймаються судом у якості належних доказів надання послуг, оскільки, договором передбачено, що факт надання послуг підтверджується актами, а не видатковими накладними, крім того, надані копії видаткових накладних не містять підписів уповноважених осіб відповідача.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, оскільки на видаткових накладних відсутній підпис уповноваженої особи отримувача, відсутній відтиск штампів підприємства (печатки), дані документи не можуть засвідчити участь КП "Фармація", як юридичної особи, у здійсненні господарських операцій, зазначених у видаткових накладних.

На вимогу суду третьою особою не було надано первинних фінансових документів на підтвердження факту часткової оплати наданих послуг з боку відповідача. Однак, позивач надав довідку банку від 21.04.2016 року № 020-2/395 у розрізі контрагента КП "Фармація" за період з 01.01.2012 по 31.12.2015, в якій зазначено про оплату відповідачем на виконання грошових зобов'язань: 22.07.2014 на суму 8397,97 грн.; 04.08.2014 на суму 8657,98 грн.; 04.08.2014 на суму 10113,97 грн.; 04.08.2014 на суму 4466,02 грн.; 11.08.2014 на суму 4653,98 грн.; 18.09.2014 на суму 7071,98 грн. Загальна сума сплачена згідно довідки становить 43361,90 грн. Однак, позивач у своєму розрахунку зазначає про сплату 19.05.2014 суми коштів у розмірі 14806,06 грн. Оскільки позивач не заперечує проти факту оплати вказаних коштів, суд приймає її до уваги, а загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 58167,96 грн.

Сторони подали до матеріалів справи копії податкових накладних, однак вони не являються первинним документами та без належних первинних документів не є належним доказом здійснення господарської операції.

З урахуванням позовних вимог, за межі яких суд не вбачає підстав виходити, в зв'язку з відсутністю відповідної заяви позивача, та визнаних позивачем сум сплачених відповідачем коштів, суд встановив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 7513,97 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 001 від 02.01.2009 та договором про відступлення права вимоги від 04.01.2016 року у відповідача перед позивачем в сумі 7513,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги на суму 7513,97 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6617,52 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку прострочення платежів за даним договором винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Суд задовольняє заяву відповідача, оскільки, річний строк позовної давності щодо стягнення пені по останньому грошовому зобов'язанні сплив у серпні 2015 року, а позивач звернувся з позовом до суду 17.03.2016.

В зв'язку з застосування строку позовної давності суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 992,00 грн., втрат від інфляції у розмірі 13423,46 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив власний перерахунок втрат від інфляції та 3 % річних з урахуванням меншої суми боргу, ніж заявлена позивачем та з урахування відстрочення платежу згідно договору на 5 банківських днів. Розрахунок судом здійснений за період з 08.04.2014 по 17.03.2016 з урахуванням часткових оплат боргу. Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції становить 6402,62 грн., сума 3 % річних - 530,21 грн. Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Фармація" (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисневий-завод" (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4-Б, код ЄДРПОУ 39120597) суму основного боргу в розмірі 7513 (сім тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 97 коп., 3 % річних у розмірі 530 (п'ятсот тридцять) грн., 21 коп., втрати від інфляції у розмірі 6402 (шість тисяч чотириста дві) грн. 62 коп. та судовий збір в розмірі 508 (п'ятсот вісім) грн. 43 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.05.2016

Суддя І.В. Усатенко