Рішення

від 25.05.2016 по справі 910/5234/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016Справа №910/5234/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» стягнення заборгованості у розмірі 278 011 грн. 92 коп. Представники:

від Позивача: Чабан Т.П. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Матюшенков Д.В. (представник за Довіреністю);

Мамчур В.М. (директор);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 278 011 грн. 92 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 11.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» (Орендар) було укладено Договір №11/07-2015, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове володіння та користування будівельні риштування. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він передав Відповідачу будівельні риштування, проте Відповідач у визначений договором строк не повернув об'єкт майна з оренди, а тому договір оренди майна було продовжено на невизначений строк на таких же умовах. Крім того, Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за період з 11.07.2015 р. по 29.10.2015 р. на загальну суму 9 834 грн. 30 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 9 834 грн. 30 коп. перед Позивачем. Також, листом №8 від 21.10.2015 року Позивач повідомив Орендаря про відмову від договору, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» повинно було повернути майно з оренди 30.10.2015 року, проте останній не виконав свої зобов'язання, а тому повинен сплатити вартість об'єкту оренди у розмірі 134 806 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» неустойку на підставі ч.2 статті 785 ЦК України у розмірі 63 504 грн. 00 коп., штраф на підставі п.9.1.1 договору у розмірі 1 996 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 159 грн. 32 коп., інфляційні у розмірі 308 грн. 44 коп., штраф на підставі п.9.1.2 договору у розмірі 67 403 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5234/16, судове засідання призначено на 06.04.2016 року.

06.04.2016 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2016 року. Однак, вимоги ухвали суду виконав не в повному обсязі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача:

- надати докази на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 9 834,30 грн. за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року;

- надати докази повернення майна з оренди або докази відшкодування вартості майна відповідно до п. 8.5. Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року в разу неповернення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2016 року відкладено розгляд справи на 20.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

20.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.04.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2016 року., а представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представників відповідача.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК КЛАСИК";

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо визначення строку оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК КЛАСИК" орендної плати після закінчення строку оренди на підставі п. 4.4. Договору №11/07-2012 від 11.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року відкладено розгляд справи на 11.05.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

06.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2016 року.

11.05.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представники відповідача подали клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представників відповідача.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 25.05.2016 року.

17.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення щодо строків оплати орендних платежів.

24.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про забезпечення участі у судовому засіданні Марченко О.В., Фалат А.М., які є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН», для надання пояснень щодо повернення майна з оренди, або витребувати від вказаних осіб письмові пояснення.

В судовому засіданні 25 травня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача та директор заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» про забезпечення участі у судовому засіданні Марченко О.В., Фалат А.М., які є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН», для надання пояснень щодо повернення майна з оренди, або витребування від вказаних осіб письмових пояснень, зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

У частині першій зазначеної статті ГПК йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами) трудовими відносинами на основі трудового договору (контракту). Тому якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), в тому числі в разі, якщо зазначені відносини припинилися до моменту вирішення спору господарським судом, то вона не підпадає під дію відповідної норми ГПК.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про забезпечення участі у судовому засіданні Марченко О.В., Фалат А.М., які є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН», для надання пояснень щодо повернення майна з оренди, або витребування від вказаних осіб письмових пояснень, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження або спростування фактичних правовідносин сторін, які склались на підставі договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року, та вказаних матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі з урахуванням ще й того, що господарський суд обмежений строками розгляду справи відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25 травня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» (Орендар) було укладено Договір №11/07-2015, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове володіння та користування будівельні риштування.

Відповідно до п.1.3 Договору вартість майна, що орендується - 134 806 грн. 00 коп.

Згідно з п.2.1 Договору передача майна в оренду здійснюється Орендодавцем Орендарю за Актом здачі - приймання на складі Орендодавця протягом 3 днів з дати здійснення Орендарем попередньої оплати відповідно до п.5.2 Договору та внесення Орендарем гарантійного платежу відповідно до п.2.4 Договору.

У п.2.4 Договору визначено, що Орендар протягом 3 календарних днів з дати підписання Договору вносить на розрахунковий рахунок Орендодавця суму у розмірі 500 грн. 00 коп. як гарантійний платіж на забезпечення виконання зобов'язань за Договором щодо вчасного внесення орендної плати, вчасного повернення майна з оренди, в тому числі повернення майна після закінчення терміну оренди.

Після закінчення терміну оренди та повернення Орендарем майна, що орендувалось, за актом прийому - передачі Орендодавцю, гарантійний платіж повертається Орендарю у повному обсязі протягом 7 календарних днів з дати підписання Сторонами акту прийому - передачі майна з оренди. (п.2.4.2 Договору)

Пунктом 2.4.3 Договору передбачено, що гарантійний платіж за наявності в Орендаря заборгованості з орендної плати за Договором - повертається за виключенням суми заборгованості Орендаря з орендної плати; при поверненні Орендарем майна, що передавалось в оренду, в неповній комплектації - повертається за виключенням вартості майна, що не було повернуто з оренди; при наявності нарахованих Орендарю штрафних санкцій (пені, неустойки, відсотків за користування чужими грошовими коштами) за Договором та чинним законодавством України - повертається за виключенням суми нарахованих Орендодавцем штрафних санкцій.

Договір вступає в силу з дати підписання його Сторонами і діє до закінчення терміну оренди майна, що орендується. (п.3.1 Договору)

Згідно з п.4.1 Договору майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з моменту підписання Акту передачі майна в оренду.

Строк оренди становить 11 днів (за період з 11.07.2015 р. по 21.07.2015 р.) з моменту прийняття майна, що орендується, за Актом приймання майна оренду. (п.4.2 Договору)

Відповідно до п.4.4 Договору у разі необхідності з боку Орендаря строк оренди майна може бути продовжено за умови письмового погодження з Орендарем, про що Орендар повинен попередити останнього не пізніше ніж за одну добу до закінчення строку, зазначеного в п.4.2 Договору. Якщо обумовлений в Договорі строк оренди буде перевищений без письмового дозволу Орендодавця, то буде вважатися, що строк оренди майна продовжено Орендарем в односторонньому порядку на невизначений строк, але у будь - якому випадку до моменту повернення майна його власнику, за що Орендарю нараховується відповідна орендна плата, але не нараховуються штрафні санкції. При цьому Орендодавець має право змінити вартість орендних платежів з письмовим попередженням про це Орендаря за 5 робочих днів. У разі незгоди Орендаря з новими орендними платежами, він має право відмовитися від продовження строку оренди майна та повернути майно Орендодавцю впродовж 3 робочих днів з моменту отримання попередження, при цьому в цей період штрафні санкції не нараховуються.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що орендна плата риштувань площею 147 кв.м. за період з 11.07.2015 р. по 21.07.2015 р. Кількість днів оренди будівельних риштувань 11 днів. Ціна за 1 кв.м. оренди риштувань 0,60 грн. на добу. Загальна сума становить 970 грн. 20 коп.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 16 липня 2015 р. (п.5.2 Договору)

Відповідно до п.8.1 Договору Орендар зобов'язаний не пізніше останнього дня терміну оренди повернути майно, що орендується, на склад Орендодавця за Актом здачі - приймання у комплектації згідно специфікації.

Згідно з п.8.4 Договору якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну дії даного договору, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна (п.2 ст. 785 ЦК України)

У п.8.5 Договору передбачено, що в разі якщо Орендар протягом 5 днів з моменту припинення договору (закінчення терміну договору оренди, розірванні договору оренди або відмови від договору оренди) не повернув орендоване майно Орендодавцю, то Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю вартість неповернутого майна з оренди по цінам, зазначеним в актах приймання - передачі майна в оренду (специфікація), а в разі підвищення вартості майна, яке перебувало в оренді про цінам, узгодженим сторонами додатковими угодами до цього договору (якщо інше не передбачено додатковою угодою між сторонами договору).

Орендар несе відповідальність: за порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати Орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу (пп.9.1.1); за порушення Орендарем зобов'язання передбаченого п.8.5 Договору Орендар виплачує штраф в розмірі 50% вартості неповернутого майна з оренди (пп.9.2.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв будівельні риштування, що підтверджується Актами прийому - передачі майна в оренду від 11.07.2015 року та від 13.07.2015 року.

Крім того, на виконання умов Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Орендодавець надав послуги з оренди, а Орендар в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 21.07.2015 року на суму 970 грн. 20 коп.

Також, на виконання умов Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Орендодавець надіслав на адресу Відповідача рахунок - фактуру №СФ-2 від 21.10.2015 р. на суму 8 114 грн. 40 коп., Акт №2 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.10.2015 року на суму 8 114 грн. 40 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.10.2015 р., фіскальним чеком від 21.10.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 24.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Листом №8 від 21.10.2015 року Позивач повідомив Відповідача про те, що з 28.10.2015 року розмір орендної плати за договором становитиме 1,50 грн. за 1 кв.м. на добу, також відмовився від договору оренди у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом 3 місяців та просив повернути майно з оренди протягом 1 дня з дня отримання листа, підписати та оплатити акт наданих послуг за період з 22.07.2015 р. по 21.10.2015 р. на суму 8 114 грн. 40 коп. не пізніше 26.10.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.10.2015 р., фіскальним чеком від 21.10.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 29.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач у визначений договором строк не повернув об'єкт майна з оренди, а тому договір оренди майна було продовжено на невизначений строк на таких же умовах. Крім того, Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за період з 11.07.2015 р. по 29.10.2015 р. на загальну суму 9 834 грн. 30 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 9 834 грн. 30 коп. перед Позивачем. Також, листом №8 від 21.10.2015 року Позивач повідомив Орендаря про відмову від договору, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» повинно було повернути майно з оренди 30.10.2015 року, проте останній не виконав свої зобов'язання, а тому повинен сплатити вартість об'єкту оренди у розмірі 134 806 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» неустойку на підставі ч.2 статті 785 ЦК України у розмірі 63 504 грн. 00 коп., штраф на підставі п.9.1.1 договору у розмірі 1 996 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 159 грн. 32 коп., інфляційні у розмірі 308 грн. 44 коп., штраф на підставі п.9.1.2 договору у розмірі 67 403 грн. 00 коп.

22.02.2016 року Позивачем був направлений лист №22/02 на адресу Відповідача з вимогою відшкодувати вартість будівельних риштувань у зв'язку з відмовою від договору оренди, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.02.2016 р., фіскальним чеком від 22.02.2016 р.,проте залишений без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв будівельні риштування, що підтверджується Актами прийому - передачі майна в оренду від 11.07.2015 року та від 13.07.2015 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Орендодавець надав послуги з оренди, а Орендар в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 21.07.2015 року на суму 970 грн. 20 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Строк оренди становить 11 днів (за період з 11.07.2015 р. по 21.07.2015 р.) з моменту прийняття майна, що орендується, за Актом приймання майна оренду. (п.4.2 Договору)

Відповідно до п.4.4 Договору у разі необхідності з боку Орендаря строк оренди майна може бути продовжено за умови письмового погодження з Орендарем, про що Орендар повинен попередити останнього не пізніше ніж за одну добу до закінчення строку, зазначеного в п.4.2 Договору. Якщо обумовлений в Договорі строк оренди буде перевищений без письмового дозволу Орендодавця, то буде вважатися, що строк оренди майна продовжено Орендарем в односторонньому порядку на невизначений строк, але у будь - якому випадку до моменту повернення майна його власнику, за що Орендарю нараховується відповідна орендна плата, але не нараховуються штрафні санкції. При цьому Орендодавець має право змінити вартість орендних платежів з письмовим попередженням про це Орендаря за 5 робочих днів. У разі незгоди Орендаря з новими орендними платежами, він має право відмовитися від продовження строку оренди майна та повернути майно Орендодавцю впродовж 3 робочих днів з моменту отримання попередження, при цьому в цей період штрафні санкції не нараховуються.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Як встановлено Судом, після закінчення строку дії Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Відповідачем не було повернуто Орендодавцю майно з оренди за Актом здачі - приймання відповідно до п.8.1 Договору, а тому Суд зазначає, що на підставі пункту 4.4 Договору в даному випадку, у зв'язку з відсутністю письмового погодження з Орендодавцем, строк оренди майна за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року продовжено Орендарем в односторонньому порядку на невизначений строк.

Крім того, на виконання умов Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року Орендодавець надіслав на адресу Відповідача рахунок - фактуру №СФ-2 від 21.10.2015 р. на суму 8 114 грн. 40 коп., Акт №2 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.10.2015 року на суму 8 114 грн. 40 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.10.2015 р., фіскальним чеком від 21.10.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 24.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Листом №8 від 21.10.2015 року Позивач повідомив Відповідача про те, що з 28.10.2015 року розмір орендної плати за договором становитиме 1,50 грн. за 1 кв.м. на добу, також відмовився від договору оренди у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом 3 місяців та просив повернути майно з оренди протягом 1 дня з дня отримання листа, підписати та оплатити акт наданих послуг за період з 22.07.2015 р. по 21.10.2015 р. на суму 8 114 грн. 40 коп. не пізніше 26.10.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.10.2015 р., фіскальним чеком від 21.10.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 29.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року становить 9 834 грн. 30 коп., а саме: за період з 11.07.2015 р. по 21.07.2015 р. - 970 грн. 20 коп., за період з 22.07.2015 р. по 27.10.2015 р. - 8 643 грн. 60 коп., за 28.10.2015 р. - 220 грн. 50 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року по орендній платі у розмірі 9 834 грн. 30 коп.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо повернення майна за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року саме 05.09.2015 року з посиланням на накладну №1 від 05.09.2015 року, оскільки відповідно до відповідно до п.8.1 Договору Орендар зобов'язаний не пізніше останнього дня терміну оренди повернути майно, що орендується, на склад Орендодавця за Актом здачі - приймання у комплектації згідно специфікації.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом здачі - приймання у комплектації згідно специфікації майна, переданого на підставі Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року, а накладна №1 від 05.09.2015 року не є таким доказом. З урахуванням вказаних фактичних обставин справи, Господарським судом міста Києва було відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про забезпечення участі у судовому засіданні Марченко О.В., Фалат А.М., які є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН», для надання пояснень щодо повернення майна з оренди, або витребування від вказаних осіб письмових пояснень.

Таким чином, відповідно до умов спірного договору Відповідач продовжував користуватися будівельними риштуваннями, переданими на підставі Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року до моменту відмови Орендодавця від договору.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 9 834 грн. 30 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 17.07.2015 р. по 22.03.2016 р. у розмірі 159 грн. 32 коп. та інфляційні в розмірі 308 грн. 44 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі у розмірі 970 грн. 20 коп. за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року за загальний період прострочки з 17.07.2015 р. по 22.03.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 19 грн. 91 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 17.07.2015 року по 22.03.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 32 грн. 99 коп. за період з 17.07.2015 р. по 22.03.2016 р. на суму боргу в розмірі 970 грн. 20 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується заявлених позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача на його користь від суми боргу 2 734 грн. 20 коп. 3% річних за загальний період прострочки з 22.09.2015 р. по 22.03.2016 р. у розмірі 41 грн. 08 коп., інфляційних в розмірі 51 грн. 95 коп.; від суми боргу 2 646 грн. 00 коп. 3% річних за загальний період прострочки з 21.10.2015 р. по 22.03.2016 р. у розмірі 33 грн. 22 коп., інфляційних в розмірі 84 грн. 67 коп.; від суми боргу 529 грн. 20 коп. 3% річних за загальний період прострочки з 06.11.2015 р. по 22.03.2016 р. у розмірі 06 грн. 00 коп., інфляційних в розмірі 16 грн. 93 коп.; від суми боргу 220 грн. 50 коп. 3% річних за загальний період прострочки з 06.11.2015 р. по 22.03.2016 р. у розмірі 02 грн. 49 коп., інфляційних в розмірі 07 грн. 06 коп. Суд зазначає.

Відповідно до ч.5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. (ст. 252 Цивільного кодексу України)

У ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. (ст. 254 Цивільного кодексу України)

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі після 21.07.2015 року за Договором №11/07-2015 від 11.07.2015 року за загальний період прострочки з 22.07.2015 р. по 22.03.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 131 грн. 21 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 22.07.2015 року по 22.03.2016 року.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 275 грн. 45 коп. за період з 22.07.2015 р. по 22.03.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача неустойки згідно з ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 63 504 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями заяв (повідомлень, листів тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар заяву (повідомлення, лист тощо) про припинення дії договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такої заяви (повідомлення, листа тощо) орендарю, яка буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Як встановлено Судом, листом №8 від 21.10.2015 року Позивач повідомив Відповідача про відмову від договору та просив повернути майно з оренди протягом 1 дня з дня отримання листа, підписати та оплатити акт наданих послуг за період з 22.07.2015 р. по 21.10.2015 р. на суму 8 114 грн. 40 коп. не пізніше 26.10.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.10.2015 р., фіскальним чеком від 21.10.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 29.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється .

Таким чином, у разі дострокового припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Відповідно до п.8.1 Договору Орендар зобов'язаний не пізніше останнього дня терміну оренди повернути майно, що орендується, на склад Орендодавця за Актом здачі - приймання у комплектації згідно специфікації.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом здачі - приймання об'єкту оренди, переданого на підставі Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору №11/07-2015 від 11.07.2015 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Згідно з п.8.4 Договору якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після закінчення терміну дії даного договору, Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов'язку щодо повернення майна (п.2 ст. 785 ЦК України)

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем не надано жодного доказу відсутності можливості передати майно орендодавцю у передбачений договором строк, а також доказів відсутності вини у непередачі такого майна, Суд вважає вимогу позивача про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі 63 504 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача вартості неповернутих елементів будівельних риштувань у розмірі 134 806 грн. 00 коп.

У п.8.5 Договору передбачено, що в разі якщо Орендар протягом 5 днів з моменту припинення договору (закінчення терміну договору оренди, розірванні договору оренди або відмови від договору оренди) не повернув орендоване майно Орендодавцю, то Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю вартість неповернутого майна з оренди по цінам, зазначеним в актах приймання - передачі майна в оренду (специфікація), а в разі підвищення вартості майна, яке перебувало в оренді про цінам, узгодженим сторонами додатковими угодами до цього договору (якщо інше не передбачено додатковою угодою між сторонами договору).

За таких підстав, позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» вартості неповернутого майна з оренди у розмірі 134 806 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у вказаному рішенні суду встановлено факт неповернення Відповідачем за актом приймання - передачі орендованого майна.

Крім того, Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.9.1.1 Договору у розмірі 1 996 грн. 86 коп. та штрафу відповідно до п.9.1.2 Договору у розмірі 67 403 грн. 00 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Орендар несе відповідальність: за порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати Орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу (пп.9.1.1); за порушення Орендарем зобов'язання передбаченого п.8.5 Договору Орендар виплачує штраф в розмірі 50% вартості неповернутого майна з оренди (пп.9.2.1 Договору).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.9.1.1 Договору у розмірі 1 996 грн. 86 коп. та штрафу відповідно до п.9.1.2 Договору у розмірі 67 403 грн. 00 коп.

Проте, згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року)

Суд може за власною ініціативою зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки це є правом суду відповідно до норм господарського процесуального законодавства України. Водночас, суд повинен користуватись цим правилом у разі, якщо сума штрафних санкцій є надмірно великою. Так як штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (статті 611 Цивільного кодексу України), вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов»язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, а також оскільки заявлена до стягнення сума неустойки не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами, а розмір збитків Позивача також компенсується іншими грошовими вимогами, передбаченими спірним договором, які Судом задоволені, прийшов до висновку про існування виняткових обставин для можливості застування п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру неустойки до 30 000 грн. 00 коп. й штрафу до 30 000 грн. 00 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 834 грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 151 грн. 12 коп., інфляційні у розмірі 308 грн. 44 коп., неустойка у розмірі 30 000 грн. 00 коп., вартість неповернутих елементів будівельних риштувань у розмірі 134 806 грн. 00 коп., штраф відповідно до п.9.1.1 Договору у розмірі 1 996 грн. 86 коп. та штраф відповідно до п.9.1.2 Договору у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а в частині зменшеної судом суми - в повному обсязі на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК КЛАСИК» (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 50, офіс 502, Ідентифікаційний код юридичної особи 37027342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОН - РЕН» (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 32311050) заборгованість у розмірі 9 834 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 30 (тридцять) коп., 3% річних у розмірі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 12 (дванадцять) коп., інфляційні у розмірі 308 (триста вісім) грн. 44 (сорок чотири) коп., неустойку у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., вартість неповернутих елементів будівельних риштувань у розмірі 134 806 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот шість) грн. 00 коп., штраф відповідно до п.9.1.1 Договору у розмірі 1 996 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 86 (вісімдесят шість) коп., штраф відповідно до п.9.1.2 Договору у розмірі 30 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 06 (шість) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 травня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин