Рішення

від 23.05.2016 по справі 920/304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2016 Справа № 920/304/16

за позовом: Фермерського господарства «АГРО-МАКС», смт. Марківка, Марківський район, Луганська область;

до відповідача: Приватного підприємства «РОСЬ» в особі філії «Охтирський сиркомбінат», м. Охтирка, Сумська область;

про стягнення 960 444 грн. 92 коп.

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.04.2016 р.;

Від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Cаленко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 960 444 грн. 92 коп., з яких: 742 993 грн. 00 коп. основного боргу, 198 634 грн. 28 коп. пені, 18 817 грн. 64 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №13 від 07.07.2015 р., а також судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, подав суду письмові пояснення щодо нарахування штрафних санкцій.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

04 липня 2015 року між ФГ «Агро-Макс» і ПП «Рось» в особі філії «Охтирський сиркомбінат» було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №13 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених Договором, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ №3662 - 97, а відповідач - прийняти вказаний товар та оплатити його. Перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) відповідача, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки відповідача про прийом товару на товарно-транспортній накладній (п. 1.4.).

Згідно п.2.1 Договору оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна на товар може змінюватись 2 рази на місяць. Сторона, яка ініціює зміну ціни на товар, зобов'язана повідомити іншу сторону про зміну ціни не пізніше ніж за 5 календарних днів до такої зміни цінним листом з описом вкладення або передати особисто представнику позивача (відповідача) Протокол погодження ціни під підпис.

Відповідно до п. 2.2. загальна ціна на товар, поставлений за даним Договором, складається по закінченню терміну дії Договору на підставі первинної бухгалтерської документації.

Зі змісту п. 2.5. Договору вбачається, що розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та/або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 3.1.3. Договору позивач зобов'язаний на підставі товарно-транспортної накладної передати у власність відповідачу товар, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами, встановленими у Протоколі погодження ціни, враховуючи наступні умови, які обумовлені Протоколом погодження ціни (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

В свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених даним Договором, оплатити товар (п. 3.2.1).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання вимог Договору протягом 01.07.2016 р. по 28.07.2016 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 353 575 грн. 62 коп., що підтверджується письмовими матеріалами справи: спеціалізованими товарними накладними, довідками про вантажно-розвантажувальні роботи, також прийомною квитанцією №111 за період з 01.07.15 по 31.07.15 /а.с. 29-50/, проте відповідач виконав свої обов'язки щодо своєчасної оплати отриманої продукції частково, сплативши позивачу лише 610 582 грн. 00 коп. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриману продукцію складає 742 993 грн. 00 коп. Крім того, загальна сума поставки 1 353 575 грн. 62 коп. також не заперечується і самим відповідачем, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, підписаний належним чином представниками сторін та скріплений печатками підприємств /а.с.30/.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідачем не подано суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 742 993 грн. 00 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь 198 634 грн. 28 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 4.2. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлений даним Договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що в Договорі сторони не обумовили строк виконання зобов'язання та не визначили строк оплати відповідачем поставленого товару.

Виходячи з викладеного, суд керується п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

В той же час, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прийомну квитанцію №111 за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. на закупівлю молока та молочних продуктів у колгоспів, радгоспів та інших державних господарств від 31.07.2015 р. на загальну суму 1 353 575 грн. 62 коп. /а.с. 29/, наголошуючи на тому, що позивач об'єднав поставку в єдиний період 04.07.2015 - 28.07.2015, а також визначив початок виникнення відповідальності не з кожного окремого дня після поставки товару , а з 29.07.2015 (наступний день після загального періоду поставки), оскільки строк оплати за всіма спеціалізованими накладними настав.

Проте, прийомна квитанція не може вважатися первинним бухгалтерським документом, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Належним доказом поставки товару, який міститься в матеріалах справи, є первинні документи - спеціалізовані товарні накладні від 04.07.2015 р.; 05.07.2015 р.; 06.07.2015 р.; 08.07.2015 р.; 09.07.2015 р.; 10.07.2015 р.; 11.07.2015 р.; 13.07.2015 р.; 28.07.2015 р. /а.с. 31, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50/.

Таким чином, днем, коли зобов'язання з оплати мало бути виконаним з боку відповідача, відповідно є: 05.07.2015 р.; 06.07.2015 р.; 07.07.2015 р.; 09.07.2015 р.; 10.07.2015 р.; 11.07.2015 р.; 12.07.2015 р.; 14.07.2015 р., а також 29.07.2015 р.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В той же час, судом встановлено, що пеня нарахована позивачем помилково за період з 17.09.2015 р. по 17.03.2016 р., коли вірним було б визначення періоду прострочення оплати з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України по кожному випадку поставки. В такому б випадку вірний розмір пені, що підлягав би стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання по Договору складав би 278 283 грн. 18 коп.

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи те, що відповідне клопотання позивача в матеріалах справи відсутнє, суд не може вийти за межі позовних вимог, а отже обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 198 634 грн. 28 коп., заявлені в позовній заяві.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 817 грн. 64 коп. - 3% річних.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторонами в Договорі не визначений інший розмір процентів від простроченої суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 817 грн. 64 коп. - 3% річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства за періоди, визначені в розрахунку до позовних вимог.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та ст. 44 - 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РОСЬ» в особі філії «Охтирський сиркомбінат» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Транспортна, 1А, код 33370269) на користь Фермерського господарства «АГРО-МАКС» (92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Єременка, 137 корп А, код 37587044) 742 993 грн. 00 коп. основного боргу, 198 634 грн. 28 коп. пені, 18 817 грн. 64 коп. - 3% річних, 14 406 грн. 67 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 31.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_2