Рішення

від 26.05.2016 по справі 927/443/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

26.05.2016                     Справа № 927/443/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Аєро",          

вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54020

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг",

юридична адреса: вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592

поштова адреса: вул. Пирятинська, 14-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

про стягнення 77627,14 грн.

суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40230 грн. 00 коп. заборгованості за укладеним сторонами договором на виконання авіаційно-хімічних робіт № 709/1 від 09.07.2015, 35158 грн. 56 коп. пені за порушення строків розрахунків, 707 грн. 16 коп. 3% річних та 1531 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань.

Сторони явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином шляхом надсилання за їх юридичними адресами ухвали господарського суду, що, зокрема, підтверджено наявним у матеріалах справи повідомленням №1750100856827 від 05.05.2016 (відповідачу) про вручення поштового відправлення.

12.03.2016 на адресу господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала про порушення провадження у справі, надіслана судом відповідачеві за даним позовом – Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Аєро" (юридична адреса: вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54020), із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, сторони у справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Письмовим відзивом від 20.05.2016 №612 на позовну заяву відповідач підтвердив факт укладання між сторонами договору на виконання авіаційно-хімічних робіт №709/1 від 09.07.2015 та отримання позивачем від відповідача 84150 грн. 00 коп. попередньої оплати, відповідно до пункту 3.4 договору. Щодо нарахування пені, індексу інфляції, 3% річних відповідач заперечив, посилаючись на невірне визначення позивачем суми заборгованості під час обрахунку пені, а також на допущення позивачем математичної помилки під час розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.

Контррозрахунку суми позову відповідач суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

09.07.2015 сторонами у справі укладено договір на виконання авіаційно-хімічних робіт № 709/1 (далі за текстом –договір) (а.с. 8-9), відповідно до умов якого позивач як Виконавець зобов'язався виконати авіаційно-хімічні роботи (АХР) повітряними судами, у тому числі із залученням третіх осіб, на умовах цього договору, а відповідач як Замовник зобов'язався оплатити виконану позивачем роботу. (п. 1.1, 2.2.6 договору).

Відповідно до пункту 3.3. претензії Замовника до якості виконаних робіт приймаються виконавцем протягом 14 днів з дня закінчення робіт у письмовому вигляді.

Відповідно до умов пункту 3.4 договору передплата становить 87180 грн. 00 коп.

Пунктом 3.5. договору визначено, що акт виконаних робіт, оформлений відповідно до умов цього договору, а при не підписанні його Замовником – розрахунок обсягу виконаних робіт, складений Виконавцем відповідно до завдання на виконання АХР і бортового листу, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт відповідно до Додатку №1 до договору (п. 3.6 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29 від 16.07.2015, вартість яких склала 124380 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) з боку Замовника підписаний без зауважень та заперечень.

У відповідності до п. 3.4 договору відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 84150 грн. 00 коп., решту вартості наданих послуг за Актом у сумі 40230 грн. 00 коп. у встановлений договором строк відповідач не сплатив.

Сторонами визнано та не спростовано під час розгляду справи факт здійснення відповідачем передплати за роботи у розмірі 84150 грн. 00 коп.

Сума заборгованості за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29 від 16.07.2016 робіт склала 40320 грн. 00 коп.

Як встановлено пунктом 5.5 договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочення.

З посиланням на умови договору та приписи ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 35158 грн. 56 коп. за період прострочення оплати виконаних робіт з 20.07.2015 по 18.02.2016, що позивач обґрунтовує наданим суду розрахунком (а.с. 3).

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 20.07.2015 по 18.02.2016 у розмірі 707 грн. 16 коп., а також інфляційні нарахування на суму заборгованості за період прострочення з 20.07.2015 по 18.02.2016 у розмірі 1531 грн. 42 коп. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум.

Доказів сплати заявленої до стягнення грошової суми відповідач суду не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що укладений позивачем та першим відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29 від 16.07.2016 (а.с. 11). Вартість робіт склала 124380 грн. 00 коп.

Про недоліки, виявлені за результатами надання позивачем послуг, відповідачем не заявлено.

Таким чином, обов'язок відповідача з остаточної оплати наданих позивачем послуг фактично настав з 22.07.2015, тобто через 3 банківських дні після підписання акту здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Відповідно до умов пункту 3.4 договору передплата становить 87180 грн. 00 коп.

Відповідач сплатив передплату в розмірі 84150 грн. 00 коп.

Вказані обставини щодо здійснення відповідачем попередньої оплати у розмірі 84150 грн. 00 коп. визнані сторонами у справі.

Решту прийнятих за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29 від 16.07.2016 робіт відповідачем не сплачено, сума заборгованості склала 40320 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем роботи у сумі 40320 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З посиланням на умови п. 5.5 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 20.07.2015 по 18.02.2016. При цьому пеня нарахована позивачем виходячи не з суми заборгованості – 40230 грн. 00 коп., а з загальної суми договору - 124380 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями пункту 5.5 договору сторони передбачили нарахування пені виходячи із загальної суми договору, а не з суми простроченого зобов'язання, що є порушенням приписів ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених положень Цивільного кодексу України, яким не можуть суперечити умови укладеного сторонами договору, обґрунтованим є нарахування пені виходячи з суми простроченого відповідачем зобов'язання - 40230 грн. 00 коп., що також відповідає правовій природі неустойки (відповідальність саме за порушення зобов'язання) та фактичним обставинам справи (зобов'язання у частині здійснення передоплати у сумі 84150 грн. 00 коп. відповідачем порушене не було).

Також позивачем невірно, без урахування положень пункту 3.6 договору та дати підписання Акту здачі-приймання робіт №29 від 16.07.2015, визначено початок періоду прострочення (періоду нарахування пені) – 20.07.2015. Три банківських дні з моменту підписання Акту здачі-приймання робіт закінчилися 21.07.2015, прострочення з оплати виконаних робіт розпочалося 22.07.2015.

Крім того, позивачем невірно визначений період нарахування пені.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 22.07.2015 по 22.01.2016.

З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 9863 грн. 91 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем необґрунтовано визначено період нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань з 20.07.2015 по 18.02.2016.

З урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення – 22.07.2015, стягненню з відповідача на користь позивача у справі за розрахунком суду підлягають інфляційні нарахування у розмірі 1364 грн. 38 коп. та 3% річних у розмірі 697 грн. 24 коп.

В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг", юридична адреса: вул. Шейгусівська, 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, поштова адреса: вул. Пирятинська, 14-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 36279482, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Аеро", вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54020, код 20878124, заборгованість у розмірі 40230 грн. 00 коп., пеню у розмірі 9863 грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 697 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1364 грн. 38 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 925 грн. 84 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дата складення та підписання повного рішення – 31.05.2016.

Суддя М.О. Демидова