Ухвала

від 25.05.2016 по справі 826/17401/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17401/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судці: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Механіка» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Механіка» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0004672208 від 07.08.2015 року, яким ТОВ «АТ Механіка» збільшено суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 826 269 грн., з яких 661 015 грн. - за основним платежем та 165 254 грн. - за штрафними санкціями; визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача № 0004662208 від 07.08.2015 року, яким ТОВ «АТ Механіка» зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) у розмірі: 318 085 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 25 січня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Механіка» (код за ЄДРПОУ 23721759) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПАТ «РТЗ» (код за ЄДРПОУ 235890), ТОВ «ДПЛ» (код за ЄДРПОУ 21866376), ТОВ «ЧКЗ» (код за ЄДРПОУ 33586107), ПП «МІКАТОР» (код за ЄДРПОУ 34964147), ТОВ «СПЕКТР ПРОФІ», (код за ЄДРПОУ 38651691) за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено акт за № 3814/26-58-22-08-17/23721759 від 17.07.2015 року (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004672208 від 07.08.2015 року, яким збільшено податок на прибуток в сумі 826 269 грн., з них за основним платежем в розмірі 661 015 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 165 254 грн.; № 0004672208 від 07.08.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) у розмірі 318 085 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями прийнятих податковим органом, вважає їх протиправним, а тому звернувся до суду і з даним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПАТ «ДПЛ» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договорів на виготовлення та поставку продукції № 28 від 30.09.2014 року (надалі - Договір № 28).

В п. 1.1 - п. 1.3 Договору №28, зазначено наступне: ««Заказник» обязуется принять и оплатить, а «Исполнитель» изготовить и отгрузить продукцию наименование, характеристики, количество, сроки и порядок отгрузки которой оформляются в Спецификациях и других Приложениях (чертежах, графиках и др.), являющихся неотъемлемой частью данного Договора. Изготовление технологической оснастки и технологическую проработку, связанную с подготовкой производства производит «Исполнитель». «Исполнитель» обязуется изготовить для «Заказчика» Продукцию в соответствии с чертежами, предоставленными «Заказчиком», которые являются неотъемлемой частью данного Договора.».

Між сторонами укладено Додаткові угоди: №1 від 04.11.2014 року та № 2 від 21.11.2014 року.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: Специфікація № 1 від 30.09.2014 року на поставку товару «Анкер закладной АЗ -1-6», в кількості 45 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 1 836 000,00 грн.; Специфікація № 2 від 08.10.2014 р. на поставку товару «Анкер закладной АЗ -1-6», в кількості 45 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 1 836 000,00 грн.; Специфікація №3 від 04.11.2014 р. на поставку товару «Анкер закладной АЗ -1-6», в кількості 16 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 652 800,00 грн.; Специфікація № 4 від 20.11.2014 року на поставку товару «Анкер закладной АЗ -1-6», в кількості 45 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 1 836 000,00 грн.; Видаткові накладні: №ДП-0000718 від 10.12.2014 року на загальну вартість з ПДВ 612 000,00 грн., №ДП-0000745 від 23.12.2014 року на загальну вартість з ПДВ 612 000,00 грн.; Податкова накладна від 10.12.2014 р. № 27 на загальну вартість з урахуванням ПДВ 612 000,00 грн.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Чернігівський ковальський завод» (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договорів поставки поковок № К1/14 від 03.01.2014 року (надалі - Договір № К1/14).

У відповідності до п. 1.1. - п. 1.2 Договору №К1/14, згідно цього договору постачальник зобов'язується постачати у власність покупцю поковки (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати даний товар на умовах цього договору. Характеристики та кількість товару, що буде постачатися по даному договору, вказуються Сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник стверджує, що він є єдиним власником товару, що постачається, та стосовно цього товару немає ніяких прав, в тому числі права вимоги третіх осіб та інших обтяжень.

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Специфікація №1 від 31.01.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 12 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 265 680,00 грн.; Специфікація №2 від 13.02.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 12 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 241 560,00 грн.; Специфікація №3 від 18.02.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 36 308 шт., загальна вартість з ПДВ - 730880,00 грн.; Специфікація №4 від 26.02.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 12 000 шт., загальна вартість з ПДВ - 241 560,00 грн.; Специфікація №5 від 05.03.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 36 308 шт., загальна вартість з ПДВ - 812102,49 грн.; Специфікація №6 від 25.03.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 24205 шт., загальна вартість з ПДВ - 541 394,20 грн.; Специфікація №7 від 23.05.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 12103 шт., загальна вартість з ПДВ - 270 708,29 грн.; Специфікація №8 від 30.07.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 12103 шт., загальна вартість з ПДВ - 270 708,29 грн.; Специфікація №9 від 28.09.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 24205 шт., загальна вартість з ПДВ - 541 394,20 грн.; Специфікація №10 від 11.09.2014 р. на поставку товару «Поковка анкера Ш2С-1.01.001», в кількості 51871 шт., загальна вартість з ПДВ - 1 160 200,72 грн.; Накладні: №1074 від 11.12.2014 р., №1096 від 22.12.2014 р., №1125 від 29.12.2014 р., Податкова накладна від 11.12.2014 р. №11 на загальну суму з ПДВ 410688 грн.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договорів № 2 від 11.02.2013 року (надалі - Договір № 2).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: Специфікації на поставку товару, Протоколи погодження договірної ціни на поковку анкера закладного АЗ1; видаткові накладні: податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано до перевірки докази транспортування (доставки) товару, що не заперечувалося і самим відповідачем.

До перевірки також позивачем було надано Договір (надання послуг по перевезенню) №01\09 від 01.09.2014 року між ТОВ «АТ «МЕХАНІКА» (Замовник) та ПП ОСОБА_2 (Перевізник). На виконання умов договору, було виписано акти виконаних робіт № 1 від 10.12.2014 року, № 2 від 17.12.2014 року, № 3 від 23.12.2014 року, згідно яких перевізник виконав по одному рейсу по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Київ відповідно кожного акта, додатки до акту ТТН.

Як вбачається з матеріалів справи та Акту перевірки, податковим органом не заперечується факт декларування контрагентами податкових зобов'язань та не заперечується, той факт, що контрагенти позивача останньому було поставлено товар, проте, вказують на неточності в первинній документації, що в свою чергу суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність здійснених правочинів. Натомість оцінка господарських операцій повинна даватися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів позивача було ліквідовано або припинено їх підприємницьку діяльність під час укладання та виконання договорів.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, як юридичні особи, внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (в матеріалах справи містяться копії витягу з ЄДР) та зареєстровані платником податку на додану вартість, а первинна документація була підписана безпосередньо самими директорами товариства.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім викладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30.05.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.