Ухвала

від 25.05.2016 по справі 814/3024/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3024/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2В.) звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1, рішення про застосування штрафних санкцій від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_2 та податкової вимоги про сплату боргу від 27 липня 2015 року № Ф-0001701700.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 30 червня по 13 липня 2015 року посадовою особою відповідача проведено документальну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 27 липня 2015 року за № 3/14-09-17-36/НОМЕР_3, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 та пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 донараховано податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 1 січня 2013 по 31 грудня 2014 року на 126697 грн. 01 коп., а також абз. 1 пп.7.1.2 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 45759 грн. 58 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27 липня 2015 року № Ф-0001701700 на суму 45759 грн. 58 коп., прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 126697 грн. 01 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31674 грн. 25 коп., а також рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3561 грн. 61 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам податкового законодавства, а тому складена відповідачем на його підставі вимога та прийняті податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1, рішення про застосування штрафних санкцій від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_2 та податкову вимогу від 27 липня 2015 року № Ф-0001701700. Повернуто ФОП ОСОБА_2 судовий збір в сумі 408 грн. 26 коп., сплачений за платіжним дорученням від 17 серпня 2015 року № 49353.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме вимоги п. 167.1 ст. 167, пунктів 177.2, 177.3 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 30 червня по 13 липня 2015 року посадовою особою Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 27 липня 2015 року за № 3/14-09-17-36/НОМЕР_3, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 та пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 донараховано податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 1 січня 2013 по 31 грудня 2014 року на 126697 грн. 01 коп., а також абз. 1 пп.7.1.2 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 45759 грн. 58 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27 липня 2015 року № Ф-0001701700 на суму 45759 грн. 58 коп., прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 126697 грн. 01 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31674 грн. 25 коп., а також рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3561 грн. 61 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем документально підтвердженні усі витрати, здійсненні на придбання у ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» палива, а тому висновки відповідача про неправомірне формування позивачем витрат за цими операціями, а, отже, і про донарахування у зв'язку з цим зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 названої статті Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На підставі пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 177.3 та 177.4 ст. 177 ПК України (у вказаній вище редакції) визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є роздрібна торгівля пальним.

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду було укладено договори:

- купівлі-продажу нафтопродуктів від 20 травня 2013 року за № 05-71К, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Константа-Імпекс») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (бензин А-80, А-95, паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С вид І), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються в рахунках-фактурах до даного договору. Поставка здійснюється партіями на підставі погодженої заявки на умовах СРТ (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару), ЕХW (естакада наливу), DDP (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару), згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а. с. 88-89);

- купівлі-продажу нафтопродуктів від 23 квітня 2013 року за № 04-61Н, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (бензин А-80 та дизельне паливо), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються в рахунках-фактурах до даного договору. Поставка здійснюється партіями на підставі погодженої заявки на умовах СРТ (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару), ЕХW (естакада наливу), DDP (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару), згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а. с. 112-113);

- поставки нафтопродуктів від 1 січня 2013 року за № 08, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «МЕЛАР») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (бензин А-80 та дизельне паливо), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Кількість, асортимент та ціна за Товар зазначаються в додаткових угодах до даного договору на підставі заявок Покупця. Поставка здійснюється на умовах ЕХW (естакада наливу), FCA (склад Постачальника), СРТ (пункт призначення), DDP (склад Покупця), згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а. с. 144-145);

- постачання від 3 січня 2014 року за № 4, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «МЕЛАР») передає у власність Замовника (позивач) нафтопродукти (бензин А-95 та А-76), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Кількість, асортимент та ціна за Товар зазначаються в додаткових угодах до даного договору на підставі заявок Покупця. Поставка здійснюється на умовах ЕХW, FCA, СРТ, DDP, згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а. с. 146-147);

- купівлі-продажу нафтопродуктів від 24 квітня 2014 року за № 2014-04/8, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Бізнес Лев») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (бензин А-80), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною до цього договору. Поставка здійснюється окремими партіями на підставі поданої Покупцем заявки. В заявці вказується спосіб і місце доставки Товару (т. 1 а. с. 172);

- купівлі-продажу нафтопродуктів від 22 листопада 2013 року за № 2013-11/6, відповідно до якого Продавець (ТОВ «АКТУ») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (бензин А-80 та А-92), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого Товару. Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною до цього договору. Поставка здійснюється партіями на підставі погодженої сторонами заявки (т. 1 а. с. 173-174).

В акті перевірки посадовою особою Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 912705 грн. 97 коп. за названими вище господарськими операціями з контрагентами-постачальниками ТОВ «Константа-Імпекс» на суму постачання 181310 грн. 55 коп., ТОВ «АКТУ» на суму постачання 238615 грн. 85 коп., ТОВ «МЕЛАР» на суму постачання 158408 грн. 75 коп., ТОВ «Бізнес Лев» на суму постачання 179055 грн. та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» на суму постачання 155315 грн. 83 коп., відображеними в податкових деклараціях про майнових стан і доходи за 2013-2014 роки (2013 рік - 605393 грн. 05 коп. та 2014 рік - 307312 грн. 92 коп.). На думку відповідача, господарські операції по зазначеним угодам не спричиняють реального настання правових наслідків (арк. 57 Акта перевірки).

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати по вказаним вище угодам, укладеним ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» безпосередньо пов'язані з основною господарською діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставки, видаткових та податкових накладних, актів приймання матеріалів, рахунків-фактур, платіжних доручень та виписок по рахунку ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 88-113, 116-135, 144-180, 201-229), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 10.1 глави 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно главі 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження транспортування зазначеного товару (нафтопродуктів), позивачем до суду першої інстанції надано товарно-транспортні накладні, оформлені в цілому відповідно до наведених вимог чинного законодавства України. При цьому окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для визнання недійсними усіх господарських операцій позивача, перевезення товарів за якими здійснювалось за такими товарно-транспортними накладними.

В акті перевірки зазначено про здійснення позивачем господарської діяльності на об'єкті АЗС за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 17, а також на об'єкті АЗС - комплекс автосервісу за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Панкратове, вул. Потьомкіна, 1а (арк. 6 Акта перевірки), що свідчить про наявність у ФОП ОСОБА_2 можливості реалізації придбаних у контрагентів-постачальників (ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс») нафтопродуктів.

Крім того, на підтвердження використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, останнім надано договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів від 3 лютого 2014 року № 1-14/00009, а також договір купівлі-продажу від 3 квітня 2014 року № 379, відповідного до яких ФОП ОСОБА_2 реалізував в подальшому бензин та дизельне паливо КП «Служба комунального господарства» (т. 1 а. с. 197-200).

На спростування доводів апелянта, позивачем також надано паспорти якості на бензин А-80, дизельне паливо підвищеної якості (євро) марки F виду ІІ, бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D, бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу D та сертифікати відповідності на вказані нафтопродукти (т. 1 а. с. 230-237).

За результатами розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ФОП ОСОБА_2В.) права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності зі своєю господарською діяльністю.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Апеляційний суд відхиляє посилання контролюючого органу в акті перевірки на фіктивність укладених позивачем з названими вище підприємствами-контрагентами договорів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірності дій іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат позивача витрат за названими вище договорами з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «АКТУ», ТОВ «Бізнес Лев», ТОВ «МЕЛАР» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс», а, отже, про безпідставність визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням відповідача від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 126697 грн. 01 коп. за основним платежем та 31674 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, контролюючим органом прийнято рішення від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3561 грн. 61 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 року № Ф-0001701700 на суму 45759 грн. 58 коп..

Як вбачається з розділу 2.4 акта перевірки від 27 липня 2015 року № 3/14-09-17-36/НОМЕР_3, висновок контролюючого органу про донарахування ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 45759 грн. 58 коп. ґрунтується виключно на висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат за господарськими операціями з названими вище контрагентами, відображених в податкових деклараціях про майнових стан і доходи за 2013-2014 роки, та донарахування у зв'язку з цим зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Враховуючи, що, як зазначено вище, висновок відповідача про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за 2013-2014 роки не є обґрунтованим, донарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування у зв'язку з цим до позивача штрафних санкцій також є безпідставним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_1, рішення про застосування штрафних санкцій від 10 серпня 2015 року № НОМЕР_2 та податкової вимоги про сплату боргу від 27 липня 2015 року № Ф-0001701700 є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_3

Судді: (підпис) ОСОБА_4

(підпис) ОСОБА_5

Суддя: О.С.Золотніков