Рішення

від 10.09.2015 по справі 510/470/15-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/470/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2015 Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-при секретарі Фурсовой А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача -Долинської сільради Ренійського району до судового засідання надав заяву, якою позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія заповіту ОСОБА_2 від 22.11.2012р., складеного на ім'я ОСОБА_1; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлого 18.08.2013р.; копія інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 06.03.2014 р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2012 р.; копія довідки відділу Держземагенства у Ренійському районі про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 27.03.2014 р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 089757 від 10.07.2005 р.; копія довідки МСЕК про інвалідність позивача; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.12.2014р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 18.08.2013 року помер ОСОБА_2 За життя ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 2,23 га, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2012 року, виданого на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 089757 від 10.07.2005 року, після смерті ОСОБА_3, померлої 14.07.2011 року.

На випадок смерті ОСОБА_2 розпорядився належним йому майном, 22.11.2012 р., залишив заповіт на ім'я позивачки, ОСОБА_1, 18.08.2013р. - помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, позивачка (як спадкоємець за заповітом) звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивачки нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів (відсутній оригінал свідоцтва про право власності на вищевказану земельну ділянку, та нормативно-грошова оцінка земельної ділянки) на вищевказану земельну ділянку, про що 16.12.2014р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_2 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Вона у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_2 не передав позивачці правовстановлюючі документи на спадкове майно, чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту також не можливо оформити спадщину (згідно п. 5.1 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю…видається відповідний дублікат», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, при втраті (псуванні) державного акта на землю, власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікат державного акту на землю, у зв'язку із чим в даний час позивачка вимушена звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності на вищевказану земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 2,23 га, (із кадастровим номером 5124180500:01:001:0126), розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2012 року, спадкова справа № 371/11, реєстр № 1147;

що належала ОСОБА_2, померлому 18.08.2013 року.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.І. Дудник