Справа № 510/61/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.02.2016 Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-при секретарі Фурсовой А.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Нагірнеської сілької ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
Представник відповідача - Нагірненської сільської ради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.
Позивачка, як представник неповнолітнього ОСОБА_2, на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулася із відповідними вимогами та просить визнати за неповнолітнім сином ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя її чоловіка, з яким вони жили у фактичних шлюбних відносинах, який є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 належало:
-земельна ділянка загальною площею 2,55 га. (кадастровий номер: 5124182400:01:002:0481), розташована на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 274970 від 11.06.2008 р.
-земельна ділянка загальною площею 0,34 га. (кадастровий номер: 5124182400:01:004:0710), розташована на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 274970 від 11.06.2008 р.
-земельна ділянка загальною площею 0,16 га. (кадастровий номер: 5124182400:01:003:1113), розташована на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 274970 від 11.06.2008 р.
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 28.04.2011 р. - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2, родинні відносини між ними підверджуються свідцтвом про народження сина. ОСОБА_1 діючи в інтересах ОСОБА_2, (який є спадкоємцем першої черги за законом) у відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру. За зверненням позивачки нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів (надати нотаріусу витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно позивчка не змогла, оскільки в електронний реєстр прав нерухомості земельні ділянки не були внесені) на вищевказані земельні ділянки, про що 17.11.2015р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивачка в інтерсах неповнолітнього ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає, представник Нагірненської сільської ради не заперечував проти визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно, про що надав суду відповідну заяву.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, ОСОБА_2, в інтересах якого діє позивачка, є спадкоємцем за законом (ст. 1261 ЦК України). Позивачка у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такою, що її прийняла. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як представника спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.
Таким чином, позивачка в інтересах ОСОБА_2 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_3 в електронний реєстр прав нерухомості земельні ділянки не були внесені, відсутні правовстановлюючі документи на них, які позивачка не змогла надати нотаріусу, а на підставі копій правовстановлюючих документів нотаріус не може оформити та видати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, у звязку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, у зв'язку із чим в даний час позивачка вимушена звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином суд вважає, що неповнолітній ОСОБА_2 є суб'єктом набуття права власності на вищевказані земельні ділянки, з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт спадкового майна, у зв'язку із чим позивачка, діюча в його інтересах, була вимушена звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на :
-земельну ділянку загальною площею 2,55 га. (кадастровий номер: 5124182400:01:002:0481), розташовану на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 274970 від 11.06.2008 р.
-земельну ділянку загальною площею 0,34 га. (кадастровий номер: 5124182400:01:004:0710), розташовану на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 274970 від 11.06.2008 р.
-земельну ділянку загальною площею 0,16 га. (кадастровий номер: 5124182400:01:003:1113), розташовану на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 274970 від 11.06.2008 р.,
що належали ОСОБА_3, померлому 28.04.2011 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.І. Дудник
Суд | Ренійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 24.02.2016 |
Оприлюднено | 06.06.2016 |
Номер документу | 58035901 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ренійський районний суд Одеської області
Дудник В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні