Рішення

від 27.05.2016 по справі 728/529/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 728/529/16-ц Провадження № 22-ц/795/1087/2016 Головуючий у I інстанції - Новіков О. М. Доповідач - Шитченко Н. В. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

при секретарі - Шевченко М.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бахмацького районного суду від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапив'янськеВ» про повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ТОВ «Крапив'янське» про повернення земельної ділянки, мотивуючи заявлені вимоги тим, що передала спірну земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності, в оренду відповідачу строком на 1 рік. Строк дії договору закінчився 17 грудня 2009 року, проте до теперішнього часу земля знаходиться в користуванні ТОВ «Крапив'янське».

Рішенням Бахмацького районного суду від 14 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно встановив факт існування між сторонами відносин в рамках договору, укладеного на невизначений строк, про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а отже, і застосування положень ч. 2 ст. 408 ЦК України при вирішенні спору є помилковим.

Позивач зазначає, що на її правомірну вимогу щодо повернення земельної ділянки відповідач відмовив, чим було порушено її право власності всупереч приписів ст. 321 ЦК України.

В письмових запереченнях представник ТОВ «Крапив'янське», вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення дії письмового договору між сторонами продовжили існувати договірні відносини оренди спірної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб без письмового визначення їх умов, строків дії та оплати, термін дії яких не визначено. Тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 408 ЦК України, суд послався на те, що позивач має право на повернення земельної ділянки лише через рік після звернення з вимогою про розірвання договору, тобто з 01 грудня 2016 року, а отже викладені в позові доводи щодо неправомірного користування відповідачем землею не є обгрунтованими.

З таким висновком районного суду не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,81 га, яка розташована на території Кропивненської сільської ради, Бахмацького району, Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 860469 від 02 липня 2007 року (а.с. 5).

08 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Крапив'янське» був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач передала товариству в оренду земельну ділянку площею 5,7 га ріллі строком на 1 (один) рік з визначеним розміром орендної плати (а.с. 3-4). Зазначений договір зареєстровано у Бахмацькому райвідділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 17 грудня 2008 року вчинено запис за № 049883200366.

З довідки ТОВ «Крапив'янське» від 22 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 була нарахована та виплачена орендна плата за 2008-2015 роки включно (а.с. 29).

Згідно п. 37 укладеного договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який було укладено. Пунктом 21 визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умови щодо автоматичної пролонгації землі договір оренди не містить.

З 17 лютого 2011 року до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" були внесені зміни щодо процедури поновлення договору оренди землі після закінчення строку, на який його було укладено. За положеннями наведеної вище статті орендар, що мав намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орнедодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору оренди землі. Представник відповідача не заперечував, що таких дій відносно поновлення дії договору не вчинялось.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України В«Про оренду земліВ» .

Згідно ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Позивач, посилаючись на приписи вищенаведеної норми та ст.ст. 319, 321, 387 ЦК України, звернулась до суду з позовом, оскільки на її письмову заяву до ТОВ «Крапив'янське» про повернення їй земельної ділянки вона отримала відмову.

Листом директора товариства від 15 грудня 2015 року позивачу було повідомлено, що 08 квітня 2008 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,7 га терміном на 10 років, в зв'язку з чим господарство не має можливості надати згоду на дострокове розірвання укладеного договору (а.с. 7).

Оцінивши обставини справи при вирішенні даного спору, суд першої інстанції правильно визначив, що договір оренди земельної ділянки від 08 квітня 2008 року було укладено лише на один рік, а також те, що договір оренди земельної ділянки є основним документом, підтверджуючим порядок та умови цивільно-правових відносин.

На думку колегії суддів, твердження сторони відповідача про допущення технічної помилки в договорі щодо строку його дії з посиланням на акт приймання-передачі об'єкту оренди та записи Книги реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею, є хибним, оскільки ці документи є похідними від самого договору оренди і не можуть змінювати правової природи договору та впливати на зміну строку його дії, що правильно визначив і суд першої інстанції у своєму рішенні. Отже юридичні підстави для визначення іншого строку дії даного договору, ніж той, який в ньому зазначений, відсутні.

Разом з тим, що апеляційний суд вважає, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами продовжували існувати договірні умови до 2015 року, оскільки позивач не заперечувала проти використання її земельної ділянки відповідачем та отримувала за це орендну плату. Таким же хибним являється і висновок суду про те, що фактично між сторонами продовжили існувати договірні відносини оренди земельної ділянки без письмового визначення їх умов, строків, оплати та терміну дії.

Так, положеннями ч. 1 ст. 407 цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що жодного договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що укладався б між сторонами на невизначений строк, після припинення дії договору оренди від 08 квітня 2008 року, матеріали даної цивільної справи не містять. Отже, висновок суду першої інстанції про існування між ОСОБА_3 та ТОВ «Крапив'янське» договірних відносин оренди спірної земельної ділянки без письмового визначення їх умов, строків, оплати та терміну дії, є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Виходячи з викладеного, при вирішенні даного спору не підлягали застосуванню приписи ч. 2 ст. 408 ЦК України, якою регулюється порядок відмови орендодавця від договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що був укладений на невизначений строк.

Вказані обставини свідчать про те, що наведені в оспорюваному рішенні суду мотиви відмови у задоволенні позову є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з обставинами справи, отже посилання ОСОБА_3 щодо порушення відповідачем її права власності заслуговують на увагу колегії суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже порушене право ОСОБА_3 підлягає захисту, а заявлений нею позов задоволенню. Відтак, слід зобов'язати ТОВ «Крапив'янське» повернути позивачу земельну ділянку площею 5,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 74203840000:05:000:0183, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 860469.

Враховуючи невідповідність висновків районного суду обставинам справи та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задовольняння позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Крапив'янське» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 551,2 грн. та 606,33 грн. відповідно.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду від 14 квітня 2016 року - скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапив'янськеВ» про повернення земельної ділянки - задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Крапив'янськеВ» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7420384000:05:000:0183, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №860469.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапив'янськеВ» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапив'янськеВ» на користь ОСОБА_3 судовий збір сумі 606 грн. 33 грн. за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: