Постанова

від 27.05.2016 по справі 809/461/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2016 р. Справа № 809/461/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Пиріг Х.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

до відповідача: ТОВ "Вторма-Івано-Франківськ",

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9025,18 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Івано-Франківськ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9025,18 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 9025,18 грн, які станом на день подання позовної заяви в добровільному порядку ним не сплачено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовні заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Івано-Франківськ" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване, як юридична особа та відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язане працевлаштовувати інвалідів, а в разі відсутності працевлаштування даної категорії населення, зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції до Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 22-26).

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі за текстом - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 17 даного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда (частина 2 статті 17 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1-2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону).

Згідно із частиною 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 29.02.2016 відповідачем подано до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ № 16-837 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу складає - 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб (а.с.8).

Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, враховуючи, що маючи на обліку 10 штатних працівників середньооблікової чисельності відповідач не забезпечив працевлаштування одного інваліда, на підставі статті 20 вказаного Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''. За одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте інвалідами, відповідач повинен сплати адміністративно-господарські санкції.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У зв'язку з невиконанням зазначених вище вимог до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 8950,00 грн. За період несплати до моменту звернення в суд із адміністративним позовом, з 16.04.2016 року по 29.04.2016 року - за 14 днів, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (8950,00 грн), нарахував пеню в розмірі 75,18 грн. (а.с.9).

Однак, вказані суми, відповідачем добровільно несплачені, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 9025,18 грн.

Частиною 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Оскільки відповідачем вищевказану заборгованість не сплачено, а в судовому засіданні позов визнано, то відповідно до частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до позовної заяви однією з вимог позивач ставить покладення судових витрат на відповідача.

Частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки позивачем у справі не було понесено судових витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Вторма-Івано-Франківськ" (код 31263297) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 13662300) адміністративно-господарську санцію та пеню в сумі 9025 (дев"ять тисяч двадцять п"ять) грн. 18 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 01.06.2016 року.