Постанова

від 31.05.2016 по справі 816/431/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/431/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр арсенал плюс" до Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Полтавського міськрайонного управління юстиції, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр арсенал плюс" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Офісний центр арсенал плюс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київський відділ державної виконавчої служби по місту Полтава Полтавського міськрайонного управління юстиції (надалі по тексту також - відповідач, Київський ВДВС), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" про звільнення майна з-під арешту нежитлового приміщення, магазину, загальною площею 343,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Багачанська, будинок 48.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання позову за ТОВ «Торговий дім «Полагросервіс» має заборгованість перед позивачем в сумі 315000 грн, що виникла у зв'язку з порушенням останнім умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 28.08.2013 № 29 (надалі по тексту - Договір позики). З метою забезпечення виконання вказаного договору між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого передано в іпотеку належне ТОВ «Торговий дім Полагросервіс» нерухоме майно, а саме: нежитлового приміщення, магазину, загальною площею 343,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Багачанська, будинок 48. Однак, незважаючи на те, що майно вказаного суб'єкта господарювання перебуває в іпотеці, головним державним виконавцем Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову ВП №40404817 від 03.12.2014, якою накладає арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Торговий дім Полагросервіс». На підставі цієї постанови до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено обтяження у вигляді арешту того ж майна, що перебуває в іпотеці (запис від 05.12.2014 за № 3697433), що унеможливлює вчинення дій щодо реалізації майна, яке перебуває у такій іпотеці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні в прийнятті рішення по суті спору покладався на розсуд суду.

Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча повідомлялась про час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.04.2016 залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Залучена третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись в установленому порядку.

Дослідивши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2013 між позивачем (по тексту договору Позикодавець) та ТОВ «ТД Полагросервіс» (по тексту договору - Позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі, що визначений у п. 2.1 даного Договору, як поворотну фінансову допомогу, а Позичальник в порядку та строки, визначені цим Договором, зобов'язаний повернути отриману суму поворотної фінансової допомоги. Фінансова допомога надається в національній валюті України у сумі 315000 грн в т.ч. ПДВ /а.с. 9-10/.

З метою забезпечення виконання вказаного договору між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки від 10.09.2013, відповідно до умов якого Іпотекодержатель (позивач) приймає, а Іпотекодавець (ТОВ «ТД Полагросервіс») передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлового приміщення, магазину, загальною площею 343,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Багачанська, будинок 48. Загальна іпотечна вартість нежилого приміщення за домовленістю сторін становить 270000 грн /а.с. 11-14/. На підставі вказаного договору внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 19, звор. стор., 23/.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2015, яке набрало законної сили 02.06.2015, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полагросервіс" (вул. Половки, 68, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 32844640) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр арсенал плюс" (вул. Жовтнева, 59/а, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 35026263) борг у розмірі 630572,74 грн., з яких: 315000,00 грн. - сума основного боргу, 107100,00 грн. - інфляційні нарахування, 102071,78 грн. - 24% річних, 106400,96 грн. - пеня, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який, відповідно до іпотечного договору від 10.09.2013 р. (посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1306) являє собою нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 343,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Багачанська, 48, що розташоване в житловому будинку. Надано товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр арсенал плюс" (вул. Жовтнева, 59/а, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 35026263) право на продаж предмета іпотеки від свого імені за ціною, не нижчою від початкової, яка відповідно до п. 1.2 іпотечного договору від 10.09.2013 р. (посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1306), за домовленістю сторін становить 270000,00 грн., будь-якій особі-покупцеві та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" /а.с.15-18/.

Між тим, 28.10.2013 державним виконавцем Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ФОП ОСОБА_3 на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2013 № 18/1120/12 /а.с. 81-82/.

03.12.2013 відповідачем винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «ТД Полагросервіс» /а.с. 73/.

05.12.2015 Київським ВДВС Полтавського МУЮ зареєстровано відповідне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить запис за номером 3697433, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на заяву від 30.03.2016 № 16301139 /а.с. 21/.

Посилаючись на неможливість вчинення дій щодо реалізації майна, яке перебуває в іпотеці, позивач вважає, що на підставі положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Закону України «Про виконавче провадження» слід зняти арешт зі спірного майна.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зважає на наступне.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закон України «Про виконавче провадження» зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 606-ХІV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 52 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Судом встановлено, що на момент реєстрації обтяження позивача не існувало зареєстрованих обтяжень на предмет застави спірного майна.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до статті 7 вищевказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (в редакції чинній на момент накладення державним виконавцем арешту на спірне майно), передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Відповідно до статті 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, а саме: право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Так, судом встановлено, що право іпотеки на нерухоме майно згідно договору іпотеки від 10.09.2013 виникло у позивача раніше ніж Господарським судом Полтавської області видано наказ № 18/1120/12 від 21.10.2013, яким стягнуто з ТОВ «ТД Полагросервіс» на користь ФОП ОСОБА_3 борг у сумі 73359,50 грн.

Суд зауважує, що відповідно до частин четвертої статті 54 Закону №606-ХІV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

03.12.2014 Київським відділом ДВС Полтавського міського управління юстиції винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «ТД Полагросервіс».

Всупереч вищезазначеним нормам, державний виконавець не повідомив ТОВ «Офісний центр арсенал плюс», як іпотекодержателя у встановлений законом строк, що арештоване майно боржника перебуває в іпотеці, та не роз'яснив останньому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Положеннями статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» податкова застава відноситься до публічних обтяжень.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено правові наслідки реєстрації обтяження. Частинами 2, 3 зазначеної статті регламентовано, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте, воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 статті 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.

Згідно з вимогами статті 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ цього Закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Таким чином, суд зазначає, що особа, яка зареєструвала обтяження раніше має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами, які не є заставодержателями, і відповідно, оскільки позивачем обтяження майна товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полагросервіс» зареєстровано раніше, аніж Київським ВДВС Полтавського МУЮ, то обтяження ТОВ «Офісний центр арсенал плюс» має вищий пріоритет над обтяженням накладеним органом державної виконавчої служби.

Частиною 7 статті 54 Закону №606-ХІV передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до частини 2 статті 60 зазначеного вище Закону №606-ХІV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. В силу положень частини 5 цієї ж статті, арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із пунктом 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

За змістом положень наведених норм чинного законодавства, позивач, як заставодержатель, наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, що перебуває в іпотеці. Обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає з моменту надходження відповідного рішення суду.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що інших підстав передбачених законодавством для звернення стягнення на заставлене майно особою, яка не являється заставодержателем судом не встановлено, відповідачем не спростовано доводів позивача, тому суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежитлового приміщення, магазину, загальною площею 343,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Багачанська, будинок 48.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр арсенал плюс" до Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Полтавського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр арсенал плюс" до Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Полтавського міськрайонного управління юстиції, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з нежитлового приміщення, магазину, загальною площею 343,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вулиця Багачанська, будинок 48, накладений постановою Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 40404817 від 03 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2016 року .

Суддя І.Г. Ясиновський