Ухвала

від 26.05.2016 по справі 818/156/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 р.Справа № 818/156/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2016р. по справі № 818/156/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , Головного управління національної поліції в Сумській області , Сумського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту- позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі по тексту -відповідач-1, УМВС України в Сумській області), Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ Національної поліції в Сумській області), Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі по тексту - відповідач-3, Сумський МВ УМВС України в Сумській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області № 394 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 згідно з п. 10 Розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» через скорочення штатів відповідно до п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області з 06.11.2015 року;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 3677,92 грн. за місяць з 06.11.2015 року по день поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 року по справі №818/156/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 06.11.2015 року №394 о/с про звільнення ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міськвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Стягнуто з Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Першотравнева, 21, код ЄДРПОУ 38523274) на користь ОСОБА_1 (40000, м. Суми, вул. Робітниче селище, 14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13185,90 грн. (тринадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 90 коп.).

Постанову суду з частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2736 грн. (дві тисячі сімсот тридцять шість грн.) звернуто до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач-1, не погодившись із вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 року по справі № 818/156/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскільки ОСОБА_1 рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ, у зв'язку з переходом на службу до іншої організації та заяву про прийняття на службу до органів поліції не подавав, позивача правомірно наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області № 394 о/с від 06.11.2015 року звільнено з посади згідно з п. 10 Розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» (через скорочення штатів) відповідно до п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач надіслав клопотання, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, розгляд справи провести без його участі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом УМВС України в Сумській області № 39 від 28.02.2014 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та з 06.03.2014 року проходив службу у Сумському міському відділі УМВС України в Сумській області на посаді дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міського відділу. (а.с.31)

Наказом УМВС України в Сумській області № 394 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил згідно з пунктом 10 розділу XI Закону України В«Про Національну поліціюВ» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ за п. 64 В«гВ» (через скорочення штатів). (а.с.6)

Не погоджуючись з діями відповідача-1 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міського відділу, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті наказу УМВС України в Сумській області від 06.11.2015 року №394 о/с "По особовому складу" відповідач, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття наказу, чим порушено законні інтереси ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

На час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяв Закон України В«Про міліціюВ» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.8 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі по тексту Положення №114), дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пп. В«гВ» п.64 Положення №114( в редакції Постанови КМУ № 885 від 28.10.2015 року, чинній на день звільнення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В той же час, на момент розгляду даної справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02.07.2015 року №580 - VІІІ «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.1 Розділу XI В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про Національну поліціюВ» , останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон України В«Про Національну поліціюВ» опублікований в газеті Голос України від 06.08.2015 року № 141-142, набрав чинності 07.11.2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07.08.2015 року.

Згідно з п.8 розділу XI В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про Національну поліціюВ» , з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Пунктами 9, 10, 11 вказаного розділу Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" та Положення, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 не тільки жодним чином не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив взагалі можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Як стверджують відповідачі, ОСОБА_1 був звільнений з посади дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міськвідділу УМВС України в Сумській області через скорочення штатів, оскільки він відмовився від проходження служби в поліції, не подавши рапорту про звільнення з міліції та заяви про прийняття на службу до поліції.

Проте, такі висновки відповідачів не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі доказами.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вступу в дію норм Закону України В«Про Національну поліціюВ» знаходився на лікуванні у Сумському обласному онкологічному диспансері та перебував на лікарняному, що підтверджується випискою із медичної картки (а.с.9).

Тому ОСОБА_1, за пропозицією посадових осіб Сумського МВ УМВС України в Сумській області, 06.11.2015 року прибув на своє робоче місце, де разом з іншими працівниками підрозділу власноручно написав рапорт про звільнення з органів міліції та заяву про прийняття на службу до органів Національної поліції.

Вказані документи, у визначений відповідачами спосіб, були передані відповідним особам Сумського МВ УМВС України в Сумській області.

Зазначені обставини підтверджуються як поясненнями позивача ОСОБА_1, так і показами свідків, наданими в суді першої інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які пояснили, що в їх присутності ОСОБА_1 власноручно писав рапорт про звільнення з органів міліції та заяву про прийняття на службу до Національної поліції. Документи позивача разом з їх документами передавалися керівництву.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допитані судом першої інстанції за ініціативою відповідачів, також підтвердили присутність ОСОБА_1 06.11.2015 року на робочому місці під час написання співробітниками заяв про прийняття на роботу до Національної поліції.

Таким чином, під час судового розгляду справи знайшло своє підтвердження, що позивач не відмовлявся від проходження служби в поліції, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, склавши відповідну заяву, що підтверджується показами свідків.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 Закону України "Про національну поліцію", відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч.2 ст. 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до ст.50 зазначеного Закону, громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені ст.61 Закону України "Про національну поліцію".

Разом з тим, начальником УМВС України в Сумській області залишено поза увагою та не розглянуто рапорт на його ім'я поданого 06.11.2015 року, в якому висловлювалося бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області, як це передбачено п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію".

Посилання відповідачів на відсутність в особистих документах ОСОБА_1 рапорту про звільнення з органів міліції та заяви про прийом на службу до поліції, як на підставу звільнення позивача зі служби, є безпідставними, оскільки зазначені документи, у визначений відповідачами час та спосіб, були складені позивачем і передані відповідним особам Сумського МВ УМВС України в Сумській області.

Колегія суддів зазначає, що відповідальність за дотримання порядку прийняття на службу до поліції працівників міліції, встановленого п.п. 9, 10, 11 розділу XI В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про Національну поліціюВ» , а також за збереження поданих співробітниками міліції рапортів і заяв несуть відповідачі, як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті наказу УМВС України в Сумській області від 06.11.2015 року №394 о/с "По особовому складу" відповідач, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття наказу, чим порушено законні інтереси позивача, а тому останній підлягає поновленню на раніше займаній посаді.

Відповідно до п.24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови КМУ від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", постановлено ліквідувати УМВС України в Сумській області та утворити Управління Національної поліції в Сумській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з ч.9. ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, УМВС України Сумській області перебуває в стані припинення, не ліквідовано.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач згідно вимог п.24 Положення підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міськвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з дати його звільнення, тобто з 06.11.2015 року.

Відповідно до п. 24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути на його користь 18980 грн. вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 130 грн..

Проте, згідно довідки Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 89,70 грн.. (а.с.46)

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнути з Сумського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 13185,90 грн. (147 днів х 89,7 грн.) відповідно до довідки про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції відділення міліції Сумського міськвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами та Конституцією України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 року по справі № 818/156/16 в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2016р. по справі № 818/156/16 залишити без змін в частині задоволення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений 31.05.2016 р.