Рішення

від 30.05.2016 по справі 902/77/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2016 р. Справа № 902/77/16

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 9)

до: Дочірнього підприємства "Монтажне управління №9 "Колективного підприємства "Асем" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, буд.9)

про стягнення 31 909,02 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача : ОСОБА_1 - за дорученням

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Монтажне управління №9 "Колективного підприємства "Асем" 31 335,43 грн., з яких: 30 260,60 грн. боргу, 514,41 грн. 3% річних, 560,42 грн. інфляційних.

Ухвалою від 29.01.2016р. справу призначено до розгляду на 29.02.2016 р. (суддя Мельник П.А.)

29.02.2016р. розгляд справи не здійснювався, в зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ, здійсненого на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 29.03.2016р., справу № 902/77/16, у зв"язку з перебуванням судді Мельника П.А. на лікарняному, передано на розгляд судді Кожухар М.С.

Ухвалою від 31.03.2016р. суддею Кожухар М.С. прийнято дану справу до провадження та призначено її до розгляду на 12.05.2016р. в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 12.05.2016р. представник позивача підтримала подану через канцелярію суду заяву № 35/66 від 04.05.2016 р. про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 06-52/4218/16 від 11.05.2016 р.), в якій просить суд стягнути з відповідача 31 909,02 грн. з яких: 30 260,60 грн. боргу, 825,31 грн. 3 % річних, 823,11 грн. інфляційних втрат.

Дана заява прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.05.2016р. розгляд справи відкладено на 30.05.2016р. в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Запорізької області.

27.05.2016р. до суду від представника позивача надійшов лист № 35/76 від 19.05.2016р., в якому останній повідомляє, що згідно рішення загальних зборів товариства від 03.05.2016р. найменування Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" змінено на Приватне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач"; рішенням Запорізької міської ради № 110 від 19.02.2016р. вулицю "Дінпропетровське шосе" (яка є юридичною адресою позивача) перейменовано на "Дніпровське шосе"; вказані зміни внесено до ЄДРПОУ.

На визначену судом дату до Господарського суду Запорізької області 30.05.2016р. з'явився представник позивача.

До господарського суду Вінницької області 30.05.2016р. представник відповідача не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав.

Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений за правилами ст. 64 ГПК України. Поштове повідомлення про вручення відповідачу кореспонденції з ухвалою суду від 12.05.2016р. до суду ще не повернуто. Разом з тим, відповідно до відстеження поштових повідомлень, поштова кореспонденція надійшла до відділення зв"язку за місцем знаходження відповідача 20.05.2016 р. З матеріалів справи вбачається, що відповідач поштову кореспонденцію не отримує; попередня ухвала суду була повернута з відміткою пошти: "за закінченням строку зберігання".

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (абзац третій пункту 3.9.1. Постанови №18).

На підтвердження належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, судом долучено до матеріалів справи копію реєстру поштових відправлень № 635.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої раніше заяви про збільшення розміру позовних вимог та уточнив період нарахування інфляційних та трьох відсотків річних, що пред"явлено до стягнення, а саме: по видатковій накладній № 24 від 25.06.2015р., № 42 від 25.06.2015р. - за період: 26.06.2015р. - 04.05.2016р.; по видатковій накладній № 38 від 19.06.2015р. - за період: 22.06.2015р. - 04.05.2016р.; по видатковій накладній № 22Е/500 від 02.07.2015р. - за період: 03.07.2015р. - 04.05.2016р.; пояснив, що поставка товару здійснювалась виключно на підставі видаткових накладних, а договір № 56/250 від 19.06.2015р., що зазначений у видатковій накладній № 38 від 19.06.2015р., сторонами не підписано.

Також представник позивача підтримав подане раніше клопотання № 35/1/8 від 12.02.2016р. (вх.№ 06-52/1575/16 від 23.02.2016р.) про повернення оригіналів документів відповідно до ст. 40 ГПК України.

Суд, стосовно даного клопотання зазначив, що оригінали документів будуть повернуті позивачу в порядку ст. 40 ГПК України після вирішення даної справи.

Враховуючи подану представником позивача заяву № 35/66 від 04.05.2016р. про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 06-52/4218/16 від 11.05.2016 р.), ціна позову становить 31 909,02 грн., з яких: 30 260,60 грн. боргу, 825,31 грн. 3 % річних, 823,11 грн. інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач на підставі видаткових накладних № 38 від 19.06.2015р., № 42 від 25.06.2015р., № 24 від 25.06.2016р., № 22Е/500 від 02.07.2015р. передав, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреностей № 000051 від 19.06.2015р., № 00006 від 02.07.2015р., № 000051 від 24.06.2015р. прийняв товар на загальну суму 30 260,60 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв"язку з чим заборгував позивачу 30 260,60 грн.

З метою досудового урегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 35/190 від 20.11.2015р. про сплату 30 260,60 грн. боргу.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не погасив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 260,60 грн.

Наведене стверджується вищепереліченими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 260,60 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 825,31 грн. 3 % річних та 823,11 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

На цьому зокрема наголошено у п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12. 2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач при розрахунку трьох відсотків річних припустився помилок. Зокрема видаткова накладна № 38, згідно якої відповідач отримав товар на суму 6 679,93 грн., датується 19.06.2015 року. Виходячи з вище наведених положень законодавства, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто 22.06.2015 року (враховуючи вихідні дні - 20.06 та 21.06.), у зв"язку з чим право вимоги виникає з 23.06.2015 р., а не з 22.06.2015 р., як зазначено у розрахунку позивача. Крім того, позивачем не враховано кількість днів у 2016 році, яка становить 366 днів.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача 825,31 грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 779,13 грн.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 823,11 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та матеріалам справи.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Монтажне управління №9 "Колективного підприємства "Асем" (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, буд.9, код ЄДРПОУ 32278752, п/р 26004055309302 в ПАТ "ПРИВАТБАНК", МФО 302689) на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 05755571, п/р 26001001000272 в ПАТ "Мотор-Банк", МФО 313009) 30260,60 грн. (тридцять тисяч двісті шістдесят грн. 60 коп) боргу, 779,13 грн. (сімсот сімдесят дев"ять грн. 13 коп.) - 3% річних, 823,11 грн. (вісімсот двадцять три грн. 11 коп.) інфляційних та 1376,01 грн. (одну тисячу триста сімдесят шість грн. 01 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині вимог про стягнення 46,18 грн. - 3% річних.

Повне рішення складено 01 червня 2016 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Промислова, буд.9)