Рішення

від 31.05.2016 по справі 904/3792/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.16р. Справа № 904/3792/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство "ДІВ" ЛТД, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 1 629 087,27 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, директор відповідно до виписки з протоколу № 1 від 27.05.11р.;

ОСОБА_2, представник за довіреністю № 31/05 від 31.05.16р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 13 від 29.01.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство "ДІВ" ЛТД (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - відповідач) про стягнення 1 629 087,27 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 13-2152-02 від 25.11.13р., в частині розрахунків.

Ухвалою господарського суду від 13.05.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в засіданні на 31.05.16р.

31.05.16р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав та просив суд розстрочити виконання рішення строком на шість місяців.

Обговоривши спірні питання, у судовому засіданні між сторони було досягнуто домовленість щодо розстрочки виконання рішення суду строком лише на 3 місяці.

У судовому засіданні 31.05.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 13-2152-02 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі «товар» для інвестиційного проекту «ОВІЗ - обладнання замість зношеного». Кількість, номенклатура, ціна, умови оплати, умови поставки, термін виготовлення, терміни поставки, гарантійний термін, рік виготовлення, і виробник «товару» визначені в Специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину.

За приписами п. 2.1. Договору, ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікації № 1, згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної ОСОБА_4 (редакції 2010 року), далі «Інкотермс-2010» і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину. Ціна на товар після перерахування грошових коштів по попередній оплаті в бік збільшення зміні не підлягає.

Сторони прийняли, що ціни, обговорені в Специфікаціях, що додаються до цього договору, є звичайними, справедливими, ринковими (п. 2.2. Договору).

Як вказано у п. 2.3. Договору, сума договору на момент підписання згідно Специфікації № 1 становить 1 776 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 296 000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена відповідачем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, іменовані надалі товаросупровідними накладними.

Відповідно до п. 3.3. Договору, товар вважається поставленим позивачем і прийнятим відповідачем:

- за кількістю - згідно з даними, вказаними у товаросупровідних накладних позивача;

- за якістю - згідно з сертифікатом якості або іншим документом, що підтверджує якість товару.

Згідно з п. 3.4. Договору, позивач зобов'язаний надати разом з товаром наступні документи: сертифікат якості або інший документ, що підтверджує якість товару; товаросупровідні накладні в двох примірниках; податкову накладну; рахунок за фактом поставки. У розрахункових документах і товаросупровідних накладних обов'язково вказується номер цього договору, найменування вантажовідправника, продавця та покупця.

Момент переходу права власності на товар від позивача до відповідача визначається у Специфікаціях, що додається до договору і складають його невід'ємну частину (п. 3.5. Договору).

Положеннями п. 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в порядку, зазначеному в Специфікаціях. У випадку, якщо умовами оплати передбачена попередня оплата, позивач зобов'язаний надати оригінал рахунку на попередню оплату.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.14р., а в частині гарантійних зобов'язань щодо обладнання - до моменту їх сплину (п. 9.4. Договору).

25.11.13р. сторонами було укладено Специфікацію № 1, відповідно до п. 3 якої оплата проводиться в два етапи:

- 40% попередньої оплати після підписання договору і специфікації і надання рахунку на попередню оплату;

- 60% після підписання акта технічного приймання, після письмового повідомлення про закінчення виготовлення і готовності товару до відвантаження, яке направляється в межах термінів на виготовлення, на підставі рахунку.

Як зазначає позивач, 28.04.14р. відповідачем було виконано свій обов'язок щодо здійснення 40% попередньої оплати вартості обладнання у розмірі 710 400,00 грн., що підтверджує банківська виписка. Позивачем було виконано свій обов'язок та фактично виготовлено обладнання за Договором, що підтверджує Акт технічного приймання обладнання від 11.11.14р. Крім того, 11.11.14р. позивачем був наданий відповідний рахунок відповідачу, який було отримано представником відповідача.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем, в порушення умов Договору та чинного законодавства, так і не було здійснено свій обов'язок з проведення повної оплати, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі 1 065 600,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору щодо повної оплати, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 517 488,75 грн. та 3% річних у розмірі 45 998,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлене обладнання у розмірі 1 065 600,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 517 488,75 грн., 3% річних у розмірі 45 998,52 грн., всього 1 629 087,27 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував, а навпаки підтвердив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлене обладнання у розмірі 1 065 600,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Як свідчать матеріали справи, відповідач з часу отримання обладнання не скористався правом відмовитися від нього та не надав суду доказів відмови та повернення позивачеві поставленого обладнання. Факт прийняття обладнання без будь-яких зауважень та претензій підтверджується відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані 3% річних у розмірі 45998,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 517 488,75 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, господарський суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду строком на 3 місяці, виходячи з того, що у судовому засіданні між сторони було досягнуто домовленість щодо розстрочки виконання рішення суду строком лише на 3 місяці.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, буд. 18Б, код ЄДПРОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство "ДІВ" ЛТД (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда"АДРЕСА_1; поштова адреса: 49125, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 13417641) суму основного боргу у розмірі 1 065 600,00 грн. (один мільйон шістдесят п'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 45 998,52 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 52 коп.), інфляційні втрати у розмірі 517 488,75 грн. (п'ятсот сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 75 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 436,31 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять шість грн. 31 коп.).

Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.16р. у справі № 904/3792/16 у сумі 1 653 523,58 грн., яка стягнута з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, м. Дніпродзержинськ, вул.Кірова, буд. 18Б, код ЄДПРОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю мале науково-виробниче підприємство "ДІВ" ЛТД (49000, АДРЕСА_3; поштова адреса: 49125, АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ 13417641) на 3 місяці за наступним графіком:

- червень 2016 рік - 551 174,54 грн.

- липень 2016 рік - 551 174,52 грн.

- серпень 2016 рік - 551 174,52 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.06.16р.

Суддя ОСОБА_5