Рішення

від 26.05.2016 по справі 909/314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 р. Справа № 909/314/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

до відповідача: приватного підприємства "Явбуд", вул.Незалежності, 4, офіс 603, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості за кредитним договором №231 К від 14.08.2007 р. в розмірі 2033572,17 грн., шляхом звернення на предмет іпотеки , згідно договору іпотеки від 14.08.2007 р.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - начальник юридичного департаменту ПАТ КБ "Приватбанк", (довіреність №56 від 22.01.10) - представник;

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Явбуд" про стягнення 78184,24 доларів США (що за курсом 26.01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.03.2016 р. складає 2033572,17 грн. ), з яких : 69621,51 доларів США - заборгованість за кредитом ; 4401,27 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом ; 94,34 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 334,91 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 9,61 доларів США - штраф ( фіксована частина), 3722,60 доларів США - штраф ( процентна складова), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно (нежиле приміщення, загальною площею 144, 60 кв.м., яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Обліски ( Ватутіна) , буд. 36).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 11.04.2016 р., від 26.04.2016 р..

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до зробленого судом спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців від 26.04.2016р. щодо відповідача вбачається, що приватне підприємство "Явбуд" знаходиться за адресою вул. Незалежності, 4, офіс 603, м.Івано-Франківськ,76000, тобто адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались відповідачу.

Отже, за наведеного, ухвали по справі направлялись відповідачу за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.08.2007р. між публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 "ПриватБанк" ( позивач ) та ОСОБА_3 ( позичальник) укладено Кредитну угоду № 231 К.

Згідно п. 1.1. угоди, надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену п.1.2 даної угоди. Видача частини кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу.

Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід'ємною частиною даної угоди. Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Згідно п. 1.2. угоди, загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди: 80000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.3. угоди, термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 13.08.2012 р. Зазначений термін може бути змінений згідно п.д.2.3.3, 2.4.1 даної угоди.

Згідно п. 4.1. угоди, за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення траншу кредиту згідно п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, п.п. 1.3,4.1,4.2,4.3 договорів про видачу траншів, позичальник сплачує відсотки в розмірі: 14 % річних.

Згідно п. 4.2. угоди, сплата відсотків за користування кредитом, зазначених у п.4.1 даної Угоди, а також п. 4.1 договорів про видачу траншу, здійснюється щомісяця, відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що складається для кожного траншу кредиту окремо і є невід'ємним додатком до кожного договору про видачу траншу. При несплаті відсотків у термін, зазначений у графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 4.3. угоди, при порушенні позичальником, будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, а також п.п. 1.3, 2,2.3 договорів про видачу траншів позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту в розмірі: 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 4.4. угоди, сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.3. даної Угоди, здійснюється 10-го числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому виникла прострочена заборгованість, починаючи з дати підписання даної угоди. При непогашенні траншу кредиту в термін, встановлений договором про видачу траншу, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми траншу кредиту вважається прострочена, на залишок заборгованості по простроченій сумі траншу кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п. 4.3 цієї угоди, а також п. 4.3 договорів про видачу траншів.

У відповідності до п. 4.6. угоди, позичальник сплачує банку винагороду, зазначену в п. 4.6 договорів про видачу траншів.

Згідно п. 4.6. договорів про видачу траншів, позичальник згідно п. 4.6. кредитної угоди сплачує банку винагороду за ведення кредитної справи 0,105 % від суми траншу. Винагорода сплачується щомісячно відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди.

Відповідно до п. 4.7. угоди, погашення кредиту, сплата відсотків за цією угодою здійснюється у валюті кредиту. Сплата винагороди і неустойки здійснюється в гривні (для кредитів у валюті - за курс НБУ на день здійснення платежу).

Згідно п. 4.9. угоди, нарахування відсотків (у тому числі передбачених п. 4.4 даної Угоди) по кожному траншу кредиту здійснюється на дату сплати відсотків, згідно графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що, складаються для кожного траншу кредиту окремо і є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з кількості днів у році - 360 днів. День сплати в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається.

Відповідно до п. 6.1. угоди, при порушенні позичальником якого-набудь із зобов'язань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 2.3.1., 2..3.2., 2.3.3, 2.4.1., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. цієї угоди, п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., договорів про видачу траншів, а також графіком погашення, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.3., цієї угоди, п.п. 1.3., 2.2.3. договорів про видачу траншів, а також графіком погашення ( Додаток 1 до договорів про видачу траншів) винагороди, передбаченої п.п. 4.5., 4.6. цієї угоди, а також п.п. 4.5., 4.6. договорів про видачу траншів, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Згідно п. 6.4. угоди, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.6.1, 6.2, 6.3 даної угоди здійснюється потягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане позичальником. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 6.8. угоди, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за цією угодою встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

14.08.2007р. між Приватним підприємством "Явбуд" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" укладено договір іпотеки ( іпотекодержатель).

Відповідно до п. 1. договору іпотеки, предметом цього договору є надання іпотекодавцем (відповідачем) в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем , в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно п. 2. договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості, відсотки за дострокове погашення кредиту за цим договором, зазначені у п. 33.2 цього договору.

Згідно п.16., 16.7., 16.7.1., 16.7.2. договору іпотеки, іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані; звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадках, зокрема, порушення іпотекодавцем зобов'язань передбачених умовами кредитного договору у т.ч. при порушенні цільового використання коштів.

Згідно п. 16.9. договору іпотеки, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 16.7 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент їх фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Відповідно до п. 22 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1., 16.7.2, 16.9. цього договору, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів №1448 від 22 грудня 1997 року, якщо інше не передбачене законодавством на день реалізації предмету іпотеки. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудавому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50 % від його вартості згідно п.11 цього договору.

Згідно п. 27 договору, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; або

- продажу предмету іпотеки будь - якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України „Про іпотеку, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавців, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

У відповідності до п. 33.2. договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитною угодою №231 К від 14.08.2007р. укладеного між іпотекодержетелем та позичальником по:

- поверненню кредиту, наданого у вигляді траншів в сумі 80 000,00 ( вісімдесят тисяч) доларів 00 центів, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту але не пізніше 13.08.2012 р.

Погашення за Кредитною угодою здійснюється в строк з "14"серпня 2007 року по "13" серпня 2012 року, або у строки згідно Графіку погашення кредиту ( Додаток 1 до Кредитного договору).

- сплаті відсотків за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення Траншу кредиту згідно Кредитної угоди у розмірі 14% річних згідно графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів;

- сплаті відсотків за користування кредитом при порушенні іпотекодавцем зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Кредитною угодою та договорів про видачу траншів у розмірі 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Розраховані згідно цього пункту договору відсотки сплачуються іпотекодавцем окремо понад суми щомісячного платежу за Кредитом разом із несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Згідно п. 33.3 договору іпотеки, в забезпечення виконання за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно , а саме:

- нежитлове приміщення, по вул. Обліски ( вул. Ватутіна) в будинку №36 , що у м. Долина Івано-Франківської області, зазначеного в плані літерою "Л" - приміщення №34,№35, №36 , загальна площа нежитлового приміщення становить 144,6 кв.м.

Вказане нежитлове приміщення належить ПП " Явбуд" на підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу Барабаш Р.С.18.04.2007 року по реєстру 1255, зареєстрованого електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 23.04.2007 року №11969507, та Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 23.04.2007 року згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 14335775, ( реєстраційний номер 11969507, номер запису 420,в книзі №7 ), та передане в іпотеку

Предмет іпотеки передається в іпотеку з невід'ємними приналежностями, які знаходяться в ньому. Предмет іпотеки, зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт, за яким зареєстроване право власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: по вул. Обліски ( вул. Ватутіна) у м. Долина Івано-Франківської області.

Згідно п. 33.4. договору, сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 454 568,17 грн..

Позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту у строки, передбачені умовами кредитної угоди №231 К від 14.08.2007 р. та додатком №1 (графік погашення кредиту, відсотків і винагороди) належним чином не виконав, суму наданого кредиту та проценти за його користування у встановлені кредитним договором строки не сплатив.

Згідно поданих позивачем розрахунків, загальна сума заборгованості позичальника, згідно Кредитної угоди № 231К від 14.08.2007 р. станом на 14.03.2016 р. становить 78184,24 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2033572,17 грн., та складається з наступного:

- 69621,51 доларів США - заборгованість за кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає1810855,48 грн.;

- 4401,27 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 114477,03 грн.;

- 94,34 доларів США- заборгованість по комісії за користування кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2453,78 грн.;

- 334,91 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 8711,01 грн.;

а також штрафи відповідно до п. 6.6 Договору;

- 9,61 доларів США - штраф ( фіксована частина), що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 250,00 грн.;

- 3722,60 доларів США - штраф ( процентна складова), що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 96824,86 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитною угодою №231К від 14.08.2007 р. позивачем було скеровано на адресу ПП "Явбуд" в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення - вимогу від 05.02.2016 р. про усунення порушення та виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором в 30 денний строк з дня отримання цієї вимоги (докази надсилання в матеріалах справи). Однак, така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором проведено не було, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з про погашення заборгованості за кредитною угодою №231 К від 14.08.2007 р. в розмірі 78184,24 доларів США , що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2033572,17 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 14.08.2007 р..

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлений обов'язок, зокрема, позичальника повернути кредит та сплатити проценти за кредитним договором.

За приписами ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що основна заборгованість позичальника перед банком по тілу кредиту становить 78184,24 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2033572,17 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1 Кредитної угоди, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом , передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2, винагороди, передбаченого п.п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла у період , за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, відповідно до п. 6.1. Кредитної угоди , розрахував пеню у розмірі 3 722,60 доларів США , що в еквіваленті до ставки НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 8711,01 грн.

Проте з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного Банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним Банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

Наведена правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі від 01 квітня № 909/660/14).

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розрахунок пені, та її розмір 334,91 визначений у доларах США є безпідставним, відтак у задоволенні вимоги в частині стягнення пені шляхом звернення на іпотечне майно у розмірі 334,91 доларів США слід відмовити.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк " ПриватБанк" зобов'язань за Кредитною угодою № 231 К від 14.08.2007 р. щодо погашення суми кредиту та платежів за ним, у третьої особи утворилась непогашена заборгованість, загалом, у розмірі 77849,33 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2024861,16 грн., та складається з наступного:

- 69621,51 доларів США - заборгованість за кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає1810855,48 грн.;

- 4401,27 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 114477,03 грн.;

- 94,34 доларів США- заборгованість по комісії за користування кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2453,78 грн.;

- 9,61 доларів США - штраф ( фіксована частина), що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 250,00 грн.;

- 3722,60 доларів США - штраф ( процентна складова), що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 96824,86 грн.

Доказів повного та/або часткового погашення заборгованості відповідачем суду не представлено, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ст. 11 вищевказаного Закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, направив іпотекодавцю Вимогу № 30.1.0.0/2 від 05.02.2016 р., яка залишена без належного реагування .

Згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6. ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

В позовній заяві позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №231К від 14.08.2007 р. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14.08.2007 р., а саме нежиле приміщення, загальною площею 144,60 кв.м., яка розташована за адресою : Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Обліски ( Ватутіна), буд 36, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк " ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою- покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в Договорі іпотеки, а саме 454568,17 грн., будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформленя та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ " ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій , необхідних для продажу предмету іпотеки.

Як випливає з наведеного та узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 23.12.2015р. №6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому, суд повинен вказати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно п. 33.4 договору іпотеки від 14.08.2007 р. сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 454 568,17 грн.

Згідно п. 22 договору іпотеки від 14.08.2007 р. звернення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 даного договору, відповідно до розділу V Закону України " Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель відповідно до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку , передбаченому Постановою Кабінету Міністрів №1448 від 22.12.1997 року, якщо інше не передбачено законодавством на час реалізації предмету іпотеки.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

У відповідності до ч.1. ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Згідно ч.5. ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Суд звертає увагу відповідача, що ч.ч. 2 4 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

Пунктом 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" передбачено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Оскільки вимоги позивача за Кредитною угодою № 231 К від 14.08.2007 р. були забезпечені предметом іпотеки за Договором іпотеки від 14.08.2007 р., а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 144,60 кв.м., яка розташована за адресою : Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Обліски ( Ватутіна) , буд 36, укладеним між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавцем, а тому, вимоги позивач щодо звернення стягнення на наведений предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитною угодою від 14.08.2007 р. є обгрунтована та такою , що підлягає до задоволення.

Вимога Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на іпотечне майно забезпечене договором іпотеки не суперечить приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ст.33, 36, ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Ст. 34 ГПК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенавене , дослідивши всі обставини , що мають фактичне значення для вирішення даного спору, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на останнього , пропорційно до задоволеної вимоги..

Керуючись ст.33, 35,38 Закону України «Про іпотеку», ст. 509,1054, 1048,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.32, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" до приватного підприємства "Явбуд" про стягнення заборгованості за кредитним договором №231 К від 14.08.2007 р. в розмірі 2033572,17 грн ., шляхом звернення на предмет іпотеки , згідно договору іпотеки від 14.08.2007 р.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №231 К від 14.08.2007 року в розмірі 77849,33 доларів США , (що за курсом 26.01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.03.2016 р. складає 2024861,16 грн. ), з яких : 69621,51 доларів США - заборгованість за кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 1810855,48 грн.; 4401,27 доларів США- заборгованість по процентам за користування кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 114477,03 грн. ; 94,34 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 2453,78 грн.; 9,61 доларів США - штраф ( фіксована частина), що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 250,00 грн.; 3722,60 доларів США - штраф (процентна складова), що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 96824,86 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14.08.2007 р., а саме : нежиле приміщення, загальною площею 144,60 кв.м., яка розташована за адресою : Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Обліски ( Ватутіна), буд 36, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк " ПриватБанк" ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою- покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в Договорі іпотеки, а саме 454 568,17 грн. ( чотириста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень сімнадцять копійок), будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ " ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій , необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відмовити у задоволенні вимоги в частині стягнення за рахунок предмета іпотеки пені у розмірі 334,91 доларів США , що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. складає 8711,01 грн.

Стягнути з приватного підприємства "Явбуд", вул. Незалежності, 4, офіс 603, м.Івано-Франківськ,76000, ( код ЄДРПОУ 34078373) на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 , ( код ЄДРПОУ 14360570) 30372,91 грн. ( тридцять тисяч триста сімдесят дві гривні дев"яносто одну копійку)- судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.05.16

Суддя Гриняк Б. П.