Рішення

від 30.05.2016 по справі 910/8608/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/8608/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій

«Зеніт»

про стягнення 30 616,67 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Біцай А.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій «Зеніт» заборгованості з орендної плати в загальному розмірі 30 616,67 грн., з яких: 13 965,60 грн. заборгованості з оренди приміщення, 6 566,24 грн. заборгованості за комунальні витрати, 5 586,24 грн. штрафу, 3 833,32 грн. пені, 260,18 грн. 3% річних, 405,09 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договором оренди №3/303-022 від 28.07.2014 в частині оплати орендних платежів, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій «Зеніт» виникла заборгованість перед позивачем

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 порушено провадження у справі №910/8608/16, розгляд справи призначено на 30.05.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2016 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також надав для долучення до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.05.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій «Зеніт» (орендар) укладено Договір оренди №3/303-022 від 28.07.2014, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежилого приміщення. (п.1.1 договору).

Згідно з п.7.1 договору об'єкт оренди передається орендарю протягом 2-х днів з дати підписання акту прийому-передачі приміщення, де вказується перелік переданого обладнання та стан, в якому був переданий об'єкт оренди, розмір його площі, яка не підлягає зменшенню за рахунок встановлених орендарем стін, внутрішніх перегородок і перекриттів.

Відповідно до п.п.8.1, 8.3 договору орендна плата за місяць оренди складається з плати за користування об'єктом оренди, коефіцієнту використання місць загального користування та компенсації комунальних витрат.

Орендна плата оплачується орендарем за 2 місяці наперед. Поточні розрахунки здійснюються до 15 числа кожного місяця. Зобов'язання орендаря з оплати оренди вважається виконаним, якщо на 15 число кожного місяця орендарем сплачено орендну плату за поточний місяць та 2 наступні місяці оренди, в межах строку дії договору. Строки сплати орендної плати протягом першого року оренди деталізовані в графіку сплати зобов'язань за договором.

Пунктами 8.9, 8.10 договору сторони обумовили, що крім орендної плати, орендар щомісячно компенсує орендодавцю комунальні витрати, пов'язані з функціонуванням об'єкту оренди. Орендодавець нараховує компенсацію комунальних витрат на підставі отриманих від постачальників комунальних послуг рахунків, прямо пропорційно займаної орендарем площі. Розмір компенсації комунальних витрат та інших платежів за цим договором визначаються в додатку №1, який ж невідокремленою частиною даного договору.

Термін дії договору - до 28 червня 2017 р. Термін дії договору може бути продовжений шляхом підписання нового договору (п.13 додатку №1 до договору №3/303-022 від 28.07.2014).

Одночасно, згідно з п.6 додатку №1 від 28.07.2014 до договору оренди №3/303-022 від 28.07.2014, місячна орендна ставка за 1 м 2 площі об'єкта оренди, (без врахування відшкодування додатково спожитої електроенергії та компенсації комунальних витрат) складає 240 грн. Загальна сума орендної плати за місяць (без врахування відшкодування додатково спожитої електроенергії та компенсації комунальних витрат) складає: 13 965,60 грн. з ПДВ.

На виконання умов зазначеного правочину між сторонами підписано акт приймання-передачі нежилого приміщення №1 від 01.08.2014, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплачуване орендне користування нежиле приміщення, загальною площею 50,60 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, вул.Кутузова, 13.

30.09.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 від 30.09.2015, за умовами якої сторони погодились з 30.09.2015 достроково припинити дію договору №3/303-022 оренди нежилого приміщення від 28.07.2014.

Орендоване приміщення було повернуто з оренди за актом прийому-передачі від 30.09.2015.

Отже, згідно з наявними в матеріалах справи документами, відповідач користувався орендованим приміщенням у період з серпня 2014 по 31.09.2015.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору оренди приміщень.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, плату за оренду нежитлового приміщення здійснив лише частково, внаслідок чого за ним, з урахуванням попередніх оплат, утворилась заборгованість за вересень 2015 в розмірі 13 965,60 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, в порушення умов договору оренди №3-303-022 від 28.07.2014 відповідачем не було оплачено в повному обсязі витрати комунальних послуг за липень-вересень 2015 згідно з рахунків-фактур №СФ-К-07-10 від 31.07.2015, №СФ-К-08-11 від 31.08.205, №СФ-К-09-09 від 30.09.2015, №СФ-ПР-0806 від 01.09.2015, №СФ-ПР-0909 від 01.09.2015.

Факт надання позивачем відповідачу комунальних послуг згідно з укладеним між ними договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані з боку виконавця та замовника без зауважень та заперечень, а також скріплені печатками обох сторін.

При цьому, 31.12.2015 між сторонами було складено акти звірки взаємних розрахунків, відповідно до яких заборгованість відповідача зі сплати за оренду станом на 31.12.2015 складає 13 965,60 грн., а також з витрат комунальних платежів - 6 566,54 грн. Зазначені акти підписані представниками обох сторін та скріплено печатками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій «Зеніт» підписано акт приймання-передачі в оренду нежилого приміщення загальною площею 50,60 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, вул.Кутузова, 13. Вказаний акт підписано представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, пунктом 8.3 договору №3/303-022 від 28.07.2014 сторони обумовили, що орендна плата оплачується орендарем за 2 місяці наперед. Поточні розрахунки здійснюються до 15 числа кожного місяця. Зобов'язання орендаря з оплати оренди вважається виконаним, якщо на 15 число кожного місяця орендарем сплачено орендну плату за поточний місяць та 2 наступні місяці оренди, в межах строку дії договору.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність станом на день звернення до суду у відповідача грошового зобов'язання з оплати за оренду та компенсації комунальних витрат, на підставі договору у розмірі відповідно 13 965,60 грн. та 6 566,24 грн., внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 13 965,60 грн. заборгованості з оренди приміщення, 6 566,24 грн. заборгованості за комунальні витрати.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого періоду нарахування пені, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, не передбачено. Отже, пеня повинна нараховуватись з урахуванням приписів даної норми.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Пунктом 13.2 договору №3/303-022 від 28.07.2014 сторони погодили, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати орендної плати або рахунків за додатково спожиту електроенергію, комунальних чи інших, передбачених цим договором платежів, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Якщо період прострочення перевищив 30 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю додатково штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання. (п.13.2.1)

Якщо період прострочення перевищує 31 календарний день, орендар сплачує штрафну неустойку, передбачену п.13.2.1, у подвійному розмірі.(п.13.2.2)

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за договором оренди №3/303-022 від 28.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс» на підставі п.13.2 договору нарахувало за період з 16 вересня 2015 по 29 квітня 2016 та заявило до стягнення пеню в сумі 3 833,32 грн., а також штраф в розмірі 5 586,24 грн.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу є вірним, однак позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 3115,28 грн., враховуючи, що позивачем під час розрахунку не дотримано вимог ст.232 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 260,18 грн., а також 405,09 грн. інфляційних втрат за період з 16 вересня 2015 по 29 квітня 2016.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку що вони є невірними, однак, здійснення їх перерахунку судом фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс» до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 260,18 грн. 3% річних та 405,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інженерних технологій «Зеніт» (02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.201-203, код ЄДРПОУ 38193114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт-Комплекс» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, буд.110, код ЄДРПОУ 35998381) 13 965 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. боргу за оренду приміщення, 6 566 (шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 24 коп. компенсації за комунальні послуги, 5 586 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 24 коп. штрафу, 3 115 (три тисячі сто п'ятнадцять) грн. 28 коп. пені, 260 (двісті шістдесят) грн. 18 коп. 3% річних, 405 (чотириста п'ять) грн. 09 інфляційних втрат та 1 345 (одну тисячу триста сорок п'ять) грн. 68 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.05.2016

Суддя Грєхова О.А.