Рішення

від 30.05.2016 по справі 910/4694/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/4694/16 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Спецтранс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 123 614,29 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сакун А.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Спецтранс" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 123 614,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 порушено провадження по справі №910/4694/16, розгляд справи призначено на 04.04.2016.

29.03.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла довідка на запит суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 розгляд справи відкладено на 25.04.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2016 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, а також подав клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме: доказів того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Спецтранс" станом на 22.04.2015.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 розгляд справи відкладено на 16.05.2016 та задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також заявив клопотання про продовження строків вирішення спору та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи нез'явлення відповідача в судове засідання та невиконання ним вимог суду, з огляду на необхідність залучення до участі у справі третьої особи, господарський суд відклав розгляд справи на 30.05.2016.

У судове засіданні 30.05.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 30.05.201 не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2014 між ОСОБА_3 (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №1197/14-Т/Дп/06, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Infiniti», державний номерний знак НОМЕР_3.

22.04.2015 о 14 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Верхній Вал, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Howo», д.н.з. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Infiniti» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 13.05.2015 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1197/14-Т/Дп/06-2-1 від 05.05.2015, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Infiniti», державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок ДТП, яка сталась 22.04.2015 о 14 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Верхній Вал, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 172 614,29 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 1197/14-Т/Дп/06-2-1 від 05.05.2015 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 172 614,29 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 28456 від 07.05.2015 на суму 100 000,00 грн. та № 18591 від 08.05.2015 на суму 72 614,29 грн.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Howo», державний номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія", згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4770211.

Відповідно до Полісу АІ/4770211 ліміт відповідальності: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у справі № 910/17842/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 49 000 грн. 00 коп. - відшкодування збитків, 980 грн. 00 коп. - судового збору та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП" на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 123 614 грн. 29 коп. - відшкодування збитків, 2 472 грн. 29 коп. - судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 910/17842/15 було задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП", рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у справі №910/17842/15 скасовано в частині задоволення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП" про стягнення 123 614 грн. 29 коп. та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП" відмовлено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП" - 3797 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

З огляду на викладене, різниця між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та стягнутою сумою страхового відшкодування зі страховика, у якого було застраховано цивільно-правової відповідальність, складає 123 614,29 грн.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Матеріалами справи підтверджується, що на час скоєння ДТП особою, яка володіє транспортним засобом на відповідній правовій підставі (Договір оренди) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Спецтранс" (далі - відповідач).

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

В свою чергу, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано пояснень на якій правовій підставі ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів щодо викрадення автомобіля (заяви в міліцію, відкриття кримінальної чи адміністративної справи, чи притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у зв'язку з протиправним заволодінням, управлінням або пошкодження автомобіля) матеріали справи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/13767/15.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 123 614,29 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідча.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Спецтранс" (04107, м. Київ, вулиця Нагірна, будинок 10, нежитлове приміщення 43, літера А; ідентифікаційний код: 38957353) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхове відшкодування у розмірі 123614 (сто двадцять три тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1854 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 22 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.05.2016.

Суддя О.А. Грєхова