Рішення

від 24.05.2016 по справі 914/872/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016р. Справа№ 914/872/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЛАФЕТ ХАУСВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» , м.Львів

про стягнення 24 889,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 25.11.2015р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 30.11.2015р.).

Права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено. Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЛАФЕТ ХАУСВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» про стягнення 24 889,34 грн., з яких 18 500,00 грн. - сума основного боргу, 5 263,15 грн. - пеня, 343,64 грн. - 3% річних та 782,55 грн. - інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив (вх.№20986/16 від 17.05.2016р.) в якому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

22.06.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» (надалі - замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЛАФЕТ ХАУСВ» (надалі - експедитор) укладено договір №22/06 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з метою доставки автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за надані послуги.

Відповідно до п.2.1. договору експедитор зобов'язується здійснювати організацію та доставку вантажу на підставі заявок замовника.

Згідно із п.2.2. експедитор зобов'язаний розглянути заявку і підтвердити замовлення протягом однієї години із моменту її отримання.

Пунктом 3.1.8. договору експедитор зобов'язаний надавати замовнику акт виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3. договору оплата здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів із моменту отримання від експедитора належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкової накладної.

Згідно із заявкою №22\07\2015 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 22.06.2015р. позивач зобов'язався здійснити перевезення за маршрутом м.Городок - м.Клецьк, Мінська обл. автомобільним транспортом МАН ВС4961ВН / ВС0088ХТ. Вартість перевезення відповідно до вказаної заявки становить 18 500,00 грн.

Термін оплати відповідно до вказаної заявки 21 день, після отримання оригінальних документів.

Як стверджує позивач на виконання умов договору, на підставі заявки ним було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 18 500,00 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 500,00 грн.

Позивач керуючись ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 343,64 грн. - 3% річних та 782,55 грн. - інфляційних втрат.

Крім того відповідачу було нараховано пеню в розмірі 5 263,15 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 24 889,34 грн., з яких 18 500,00 грн. - сума основного боргу, 5 263,15 грн. - пеня, 343,64 грн. - 3% річних та 782,55 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» зазначає, що строк оплати відповідно до умов договору не настав, оскільки обов'язок щодо оплати у відповідача виникає після одержання ним оригіналів документів, зазначених у п.4.3. договору, а саме належним чином оформлених акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкової накладної.

Крім того відповідач зазначив, що нарахування пені є безпідставним, оскільки такий вид відповідальності відповідача умовами договору не передбачений.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вбачається із матеріалів справи 22.06.2015р. між сторонами укладено договір №22/06 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується надавати транспортно-експедиційні послуги з метою доставки автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а відповідач бере на себе зобов'язання сплатити плату за надані послуги.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується актом надання послуг №201 від 28.07.2015р., який підписаний обома сторонами без заперечень 28.07.2015р. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також підтверджується відмітками у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №144621. Докази сплати відповідачем 18 500,00 грн. за надані послуги в матеріалах справи відсутні.

Твердження товариства з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» про те, що строк оплати відповідно до умов договору не настав, спростовується обставинами встановленими в абзаці вище.

Разом з тим, відповідачем не наведено доказів, що такі послуги по перевезенню надано не було. Окрім цього, відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, що внаслідок ненадання позивачем відповідних документів він не оприбуткував вищенаведені послуги у бухгалтерському чи податковому обліку тощо.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 18 500,00 грн. - основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором .

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із розділу 5 «Відповідальність сторін» договору №22/06 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.06.2015р., в ньому немає положень про стягнення пені за несвоєчасне виконання замовником грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 5 263,15 грн. слід відмовити.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних. Зокрема позивач нараховує 3% річних за період з 18.08.2015р. по 30.03.2016р. При цьому розмір 3% річних заявлених до стягнення становить 343,64 грн.

Однак враховуючи умови договору та заявки на надання транспортно-експедиційних послуг, першим днем виникнення заборгованості є 19.08.2015р.

Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних заявлених до стягнення. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку позовну вимогу про стягнення 3% річних задоволити частково, а саме дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 342,12 грн. - 3% річних.

Крім того судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат задоволити частково, а саме суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 781,55 грн. - інфляційних втрат.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією від 30.03.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 086,46 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЯП-ІмперіалВ» (79016, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38057619) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ЛАФЕТ ХАУСВ» (79015, м.Львів, вул.Героїв УПА, буд. 73, офіс А. 305, код ЄДРПОУ 39093160) 18 500,00 грн. - основного боргу, 342,12 грн. - 3% річних, 781,55 грн. - інфляційних втрат та 1 086,46 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 30.05.2016р.

Суддя Петрашко М.М.