Рішення

від 30.05.2016 по справі 922/1127/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р.Справа № 922/1127/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій", м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж", м. Харків про стягнення 20233,87 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 30.12.2015 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Броварський завод будівельних конструкцій" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж" про стягнення заборгованості у розмірі 20233,87 грн., з яких: 19000,00 грн. - заборгованість за поставлений товар згідно договору про виготовлення та поставку товару № 14/05-п від 14.05.2014 року, 1233,87 грн. - сума 3% річних. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2016 року прийнято вказану позовну заяву до провадження, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.05.2016 року о 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2016 року розгляд справи було відкладено на 30.05.2016 року об 12:00 год. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та не надання відзиву на позов.

В призначеному судову засіданні 30.05.2016 року був присутній представник позивача, який повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов не надав. Ухвала господарського суду Харківської області від 08.04.2016 року про порушення провадження у справі повернута на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

14 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Броварський завод будівельних конструкцій" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж" (покупцем, відповідачем) був укладений Договір про виготовлення та поставку товару за № 14/05-П.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник в порядку та умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю, а Покупець в порядку та умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товарний бетон (надалі - товар). Асортимент, кількість, ціна за одиницю Товару, загальна вартість товару обумовлюється в Специфікаціях, що підписуються Постачальником та Покупцем. Специфікації підписані сторонами є невід'ємними додатками до даного Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору, право власності на товар та на всі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця в момент передачі та підписання видаткової та/або товаротранспортної накладної при відвантаженні товару покупцю на будівництві (склад покупця).

Відповідно до п. 1.6 Договору, доставка товару здійснюється постачальником на об'єкт будівництва за наступною адресою: Чернігівська область, Козелецький район, територія Євмінської сільської ради.

Відповідно до п. 1.9, 5.7. Договору, датою поставки є дата фактичного одержання на об'єкті будівництва товару від постачальника відповідно до накладної.

Згідно п. 4.5. Договору, оплата за товар здійснюється покупцем у формі попередньої оплати, шляхом сплати авансових платежів в розмірі 100% вартості замовленої відповідно до п. 1.2. Договору партії товару, а відповідно до пп. 3.2.2. п. 3.2. Договору, покупець зобов'язаний оплатити товар в строки обумовлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними: № 157 від 23.05.2014 року на суму 5846,40 грн., № 220 від 31.05.2014 року на суму 5846,40 грн., № 172 від 03.06.2014 року на суму 123609,60 грн., № 309 від 30.06.2014 року на суму 120268,80 грн., № 209 від 24.06.2014 року на суму 30888,00 грн., № 310 від 30.06.2014 року на суму 30888,00 грн.

Протягом травня-червня 2014 року позивачем поставлено відповідачу товару (з урахуванням ПДВ та послуг доставки) на загальну суму 157003,20 грн. Поставлений товар повністю прийнятий покупцем без будь-яких заперечень та рекламацій, однак оплачений частково на загальну суму 130000,00 грн.

Таким чином, в результаті неповної оплати вартості поставленого та прийнятого відповідачем товару у останнього виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 27003,20 грн.

11 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією за № 102 від 06.08.2014 року, в якій повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості в розмірі 27003,20 грн.

09 жовтня 2014 року позивачем була отримана відповідь від відповідача на вищезазначену претензію (лист за вих. № 01-27/08-14 від 27.08.2014 року), якою відповідач підтвердив заборгованість за поставлений товар (бетон) за Договором на виготовлення та постачання товару № 14/05 від 14.05.2014 року в розмірі 27003,20 грн. станом на 27.08.2014 року.

19 вересня 2014 року відповідачем було частково погашено заборгованість за поставлений товар в сумі 2003,20 грн., а 12.02.2015 року заборгованість частково буда погашена в сумі 2000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась та склала суму у розмірі 23000,00 грн.

17 квітня 2015 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією на суму 23000,00 грн. (вих. №б/н від 14.04.2015 року).

Листом від 05.05.2015 року за № 01-05/05-15 відповідач визнав існуючу заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 23000,00 грн.

12 лютого 2015 року відповідачем частково було погашено борг за поставлений товар у сумі 2000,00 грн., а 24.12.2015 року в сумі 4000,00 грн.

01 січня 2016 року між сторонами був підписаний Акт звіряння розрахунків, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 19000,00 грн.

Враховуючи те, що до цього часу заборгованість відповідача перед позивачем погашена в повному обсязі так і не була, позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з позовом про стягнення з відповідача суми у розмірі 20233,87 грн., з яких: 19000,00 грн. - основної заборгованості за Договором №14/05п від 14.05.2014 року та 1233,87 грн. - 3% річних нарахованих на прострочену суму заборгованості.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Так, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов Договору про виготовлення та поставку товару № 14/05-п від 14.05.2014 року. Проте внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, за відповідачем рахується заборгованість, яка відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків від 01.01.2016 року складає 19000,00 грн.

Факт існування заборгованості перед позивачем за Договором про виготовлення та поставку товару № 14/05-п від 14.05.2014 року у розмірі 19000,00грн. відповідачем не спростований та доказів повної оплати вартості отриманого товару до суду не надано.

З огляду на вказане, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за Договором про виготовлення та поставку товару № 14/05-п від 14.05.2014 року у розмірі 19000,00 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1233,87 грн. за період з 01.07.2014 року по 31.03.2016 року

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних позивачем визначені вірно. На підставі вказаного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1233,87 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 538, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж" (61054, Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код ЄДРПОУ 35587964) на користь Публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код ЄДРПОУ 01273711) 19000,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно Договору про виготовлення та поставку товару № 14/05-п від 14.05.2014 року, 1233,87грн. 3% річних, 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1127/16