Постанова

від 26.05.2016 по справі 912/4488/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016 року Справа № 912/4488/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

представники сторін:

позивач: ОСОБА_1, паспорт ЕА 302885виданий Кіровським РВ УМВС від 01.07.1997 р.;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 779 від 01.09.2015 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 95-МР/З від 04.05.2016 р., представник;

від третьої особи: ОСОБА_4, наказ № 1-К від 12.05.1993 р., директор

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі № 912/4488/15

за позовом ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", м. Кіровоград

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року (суддя Наливайко Є.М.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним пункту 14 рішення "Про надання земельних ділянок" №334 від 17 вересня 1999 року відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено того, що оскарженим пунктом рішення відповідача порушено його право, як орендаря земельної ділянки площею 3000,54кв.м, оскільки право оренди на цю земельну ділянку набуте ним лише після реєстрації договору оренди землі №632 від 15 серпня 2007 року, укладеного між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5 особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар), тобто з 13 грудня 2007 року, в той час як оскаржуване рішення про надання земельної ділянки третій особі прийнято відповідачем 17 вересня 1999 року. Крім того, господарський суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним рішення міської ради про передачу у постійне користування земельної ділянки) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо користування земельною ділянкою (не породжує юридичних наслідків). До того ж правовстановлюючий документ, оскаржений позивачем, визнаний господарським судом таким, що виданий правомірно, і внесені на підставі спірного рішення доповнення до цього документу також вчинені у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач ОСОБА_5 особа -підприємець ОСОБА_1, його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, прийнятому при неповному з'ясуванні обставин справи.

Апелянт наголошує, що на сьогодняшній день він є законним користувачем земельної ділянки розташованої за адресою: м. Кіровоград, вул. Г. Сталінграда на умовах договору оренди від 15 серпня 2007 року №632, укладеного між позивачем та відповідачем строком на 5 років (який згодом був поновлений рішенням Кіровоградської міської ради від 11 грудня 2012 року №2161).

Позивач вважає, що з прийняттям пункту 14 рішення №334 від 17 вересня 1999 року Кіровоградською міською радою фактично вчинено правопорушення, яке полягає в недотриманні процедури відведення земельної ділянки, передбаченої ст.10 та ст.19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII, що в свою чергу призвело до порушення законних прав та інтересів апелянта як орендаря та не визнання права оренди останнього третьою особою.

Стверджує, що відповідно до приписів ст.316 Цивільного кодексу України третя особа є користувачем земельної ділянки а не власником її, а тому права такої особи є обмеженими.

Вважає не коректним внесення змін до Дрежавного акту на право постійного користування землею серії КР №00000575, виданий третій особі та який на сьогодняшній день є чинним, посилаючись на практику Верховного Суду України, викладену у справі №6-92цс13 від 18 вересня 2013 року, у справі №6-152цс14 від 29 жовтня 2014 року зазначає, що набуття права власності на земельну ділянку передбачає обов'язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади або органом самоврядування) відповідного рішення, яке є підставою для подальшого укладення договору на відчуження земельної ділянки та юридичного оформлення на неї відповідних прав. Зазначені державні органи повинні діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Прийняття рішень вказаними вище органами або їх посаджовими особами із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормам закону або з перевищенням повноважень є підставою визнання таких рішень недійсними. Крім того, недійсним можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, тому у разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з неперебачених законом підстав особа не набуває права на неї, у тому числі й права власності.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що у виконавчих органах Кіровоградської міської ради відсутній проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі, тому він не може надати пояснення з приводу прийняття Кіровоградською міською радою рішення від 17 вересня 1999 року №334 п.14. Просить винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" стверджує, що надання земельної ділянки в користування підприємству було оформлено по правилам які існували ще до введення в дію нової редакції Земельного кодексу України та постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ, стверджує, що зміни до Державного акту виданого третій особі були внесені повноважною особою у відповідності до діючого на той час пункт 3.9 Інструкції про порядок складання, реєстрації, зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. Вказує, що в 2007 році із за неналежного виконання працівниками Кіровоградської міської ради своїх функціональних обов'язків, частину земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" було передано в оренду ОСОБА_5 особі-підприємцю ОСОБА_1, яка з того часу звертається з позовами в різні судові установи, намагаючись довести незаконність землекористування підприємством третьої особи.

Просить залишити оскаржуване рішення господарського суду Кіровоградської області без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), суддів Виноградник О.М., Дмитренко Г.К. апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі №912/4488/15 прийнято до розгляду, який призначено на 01 березня 2016 року о 10:30 год.

В судовому засіданні 01 березня 2016 року розгляд справи відкладався до 29 березня 2016 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28 березня 2016 року внесено зімни до складу колегії суддів через тимчасову непрацездатність судді Виноградник О.М.

Суддя Виноградник О.М. замінена на суддю Чимбар Л.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2016 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), суддів Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О. апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі №912/4488/15 прийнято до свого провадження.

29 березня 2016 року розгляд справи відкладався до 14 квітня 2016 року, ухвалою суду від 14 квітня 2016 року розгляд справи відкладено до 26 травня 2016 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15 серпня 2007 року на підставі рішень Кіровоградської міської ради від 08 грудня 2005 року №1590 "Про врегулювання земельних відносин" та від 26 вересня 2006 року №112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5 особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі за №632, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3000,54кв.м (в томі числі по угіддях: 3000,54 кв.м інші відкриті землі). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідок Державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки 08.08.2007 №2135 становить 420 495,68 грн.

Договір укладено на 5 років. Договір набирає чинності після його державної реєстрації (п. 3 договору оренди).

Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 грудня 2007 року за №195.

На виконання умов договору оренди ОСОБА_5 особі - підприємцю ОСОБА_1 за актом про передачу та приймання земельної ділянки (в натурі) передано земельну ділянку площею 3000,54 кв. м, розташовану за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свеса") на 5 років для розміщення автостоянки власного транспорту.

20 січня 2014 року на підставі пункту 7 рішення Кіровоградської міської ради від 11 грудня 2012 року №2161 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та від 18 грудня 2013 року№2730 "Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 11 грудня 2012 року №2161" між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5 особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі №5, відповідно до умов якого орендарю передана земельна ділянка загальною площею 0,3001 га - землі, які використовуються для транспорту та зв'язку для розміщення автостоянки власного транспорту, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 3510100000:37:335:0018.

Договір укладено на 20 років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за яким, право оренди зареєстровано 05 березня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою.

У той же час, як повідомляє позивач, третій особі відповідачем раніше за спірним рішенням надано земельну ділянку у постійне користування, яка частково накладається на земельну ділянку, що надана в оренду позивачу, а тому позивач, вважає, що при наданні земельної ділянки третій особі, порушені його права оренди. У зв'язку із викладеним ОСОБА_5 особа - підприємець ОСОБА_1 і звернулась до господарського суду із даним позовом.

Матеріали справи свідчать, що 14.11.1995 виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів було прийнято рішення № 716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі" згідно якого надано третій особі у даній справі земельну ділянку площею 0,095 га в комунальній зоні 102 мікрорайону, вздовж вул. Героїв Сталінграда в місті Кіровограді в постійне користування під будівництво будинку по виготовленню та ремонту меблів. Зазначеним рішенням зобов'язано Управління по містобудівництву, архітектурі, землеустрою та землекористуванню по замовленню забудовника видати правоустановчі документи на землекористування.

06.12.1995 Кіровоградською міською Радою народних депутатів видано Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" Державний акт на право постійного користування землею серії КР № 00000575, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 505.

04.11.1998 директором Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" подано клопотання № 29 міському голові Кіровоградської міської ради ОСОБА_7 про надання земельної ділянки для розміщення техніки, для благоустрою прилеглої території, а також для розташування стоянки гостьового транспорту.

17.09.1999 Кіровоградською міською радою прийнято рішення №334 "Про надання земельних ділянок", відповідно до пункту 14 якого Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0,5 га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по вул. Г. Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону).

На підставі рішення Кіровоградської міської ради №334 "Про надання земельних ділянок" від 17.09.1999 землекористування Приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" збільшено на площу розміром 0,4549 га (2221,8 кв. м + 2327,5 кв. м), про що свідчить запис, зроблений в Державному акті серії КР №00000575.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії КР №00000575 ОСОБА_6 мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5 499,3 кв. м (2221,8 кв. м + 2327,5кв.м (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради №334 від 17.09.1999) + 950,00 кв. м (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради №716 від 14.11.1995).

На момент прийняття спірного рішення земельні відносини регулювались Земельним кодексом України (у редакції закону від 18.12.1990 №561-ХІІ) із змінами та доповненнями внесеними станом на 06.04.1999 (далі - Земельний кодекс).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Земельного кодексу до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території, зокрема, належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Стаття 19 Земельного кодексу регулювала питання надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Земельного кодексу міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Частини 7-18 вказаної статті Земельного кодексу визначають сам порядок надання земельних ділянок у користування.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок (частина 7).

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації (частина 8).

Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації (частина 9).

Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки (частина 10).

Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт (частина 11).

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів (частина 12).

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали (частина 13).

У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання (частина 14).

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка (частина 15).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель (частина 16).

Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів (частина 17).

Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів (частина 18).

На виконання вимог частини 12 статті 19 Земельного кодексу ОСОБА_6 мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" 04.11.1998 звернулось до міського голови із клопотанням № 29 про збільшення земельної ділянки, наданої йому в постійне користування 14.11.1995 згідно рішення № 716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі" в комунальній зоні 102 мікрорайону, вздовж вул. Героїв Сталінграда в місті Кіровограді, для благоустрою прилеглої території та необхідності паркування гостьового транспорту.

Кіровоградською міською радою надано дозвіл № 1119/22 від 30.04.1999 на підготовку матеріалів попереднього погодження; виготовлено акт про вибір земельної ділянки для будівництва.

На виконання вимог частини 15 статті 19 Земельного кодексу Кіровоградська міська рада мала розглянути клопотання (заяву) у строк не більше місяця та дати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Натомість Кіровоградська міська рада вчинивши вищезазначені підготовчі дії (виконавчий комітет Кіровоградської міської ради надав дозвіл третій особі № 1119/22 від 30.04.1999 на підготовку матеріалів попереднього погодження; Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кіровоградської міської ради виготовлено акт про вибір земельної ділянки для будівництва, лист-замовлення, схему М 1:2000, отримано довідку з ДПІ), 17.09.1999 прийняла рішення № 334, пунктом 14 якого надала Приватному малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0,5 га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по вул. Г.Сталінграда (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону).

Пунктом 33 рішення № 334 від 17.09.1999 зобов'язано Управління земельних ресурсів (ОСОБА_8Д.) внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації, підготувати Державні акти на право постійного користування земельними ділянками і проекти договорів на умови використання земельних ділянок та утримання прилеглої території.

Відповідно до технічної документації до Державного акта на право постійного користування землею серії КР №00000575 були внесені зміни в землекористуванні. Згідно із планом зовнішніх меж землекористування, який є невід'ємною частиною Державного акта, третій особі виділена земельна ділянка, яка розташована вздовж та по обидві сторони високовольтної лінії розмірами (172,50х172,50х12,88х12,86) + (122,50х122,50х19,00х19,05) метрів загальною площею 0,4549га. Отже після прийняття спірного рішення відповідачем та третьою особою здійснено заходи по встановленню меж земельної ділянки і, відповідно, внесенню змін до Державного акта (т.1, а.с.135-138).

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України позов подається на захист порушеного, невизнаного, оспорюваного права (тобто, існуючого права) у спосіб, що передбачений законом або договором.

Разом з тим, у разі наявності порушеного права за наслідками прийняття рішення суду повинно відбуватися відновлення (захист) порушеного права.

За змістом пункту 15 частини першої статті 26 та статті 59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7рп/2009 ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку. Зазначена правова позиція не суперечить й висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14.

Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку; статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Матеріали справи свідчать, що прийняте органом місцевого самоврядування спірне рішення про надання третій особі в постійне користування земельної ділянки реалізовано шляхом внесення змін до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КР 00000575, у зв'язку з чим права позивача порушуються не рішенням, яке виконано, а правовстановлюючим документом, який видано третій особі в підтвердження права постійного користування земельною ділянкою.

Предметом спору по цій справі є законність рішення Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання від 17.09.1999р. за № 339 відповідно до якого міська рада ( як суб'єкт владних повноважень) вирішила передати малому підприємству по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" у постійне користування земельну ділянку площею 0,5га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд цього позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу міською радою земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Тобто самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Вказана правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 30.09.2015 р. №3-553гс15 у складі Судової палати у господарських справах і Судової палати в адміністративних справах і відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою для всіх судів України.

Апеляційний господарський суд враховує, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі №1170/2а-2271/11, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року позивачу відмовлено в задоволенні позову до Управління Держкомзему України в м. Кіровограді, третя особа: Кіровоградське приватне мале підприємство по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" про визнання незаконними дій відповідача по внесенню змін до Державного акту на право постійного користування землею серія КР №00000575 виданого Кіровоградською міською радою 06 грудня 1995 року та скасування зазначеного Державного акту в частині внесення змін в землекористування, а саме: "рішення сесії Кіровоградської міської ради №334 від 17 вересня 1999 року "Про надання земельних ділянок. Надати 0, 4549 га" (а.с.140-144).

Також, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13 лютого 2015 року у справі №912/4547/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року і постановою Вищого господарського суду України від 02 липня 2015 року (а.с.145-163) в задоволенні позову ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування доповнення до державного акта на право постійного користування землею КР №00000575 від 06 грудня 1995 року відмовлено.

В той же час рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17 березня 2009 року у справі №14/280, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 червня 2009 року відмовлено ОСОБА_5 особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позову до Кіровоградської міської ради, Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", Кіровоградського міського управління земельних ресурсів про скасування пункту 14 рішення ХІ сесії Кіровоградської міської ради від 17 вересня 1999 року №334 (т.1, а.с.110-118).

За приписами ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 02 липня 2015 року у справі №912/4547/14 дійшов висновку, що судами у господарській справі №1170/2а-2271/11 встановлено правомірність рішення Кіровоградської міської ради №334 від 17 вересня 1999 року та правомірність внесення змін на підставі цього рішення до Державного акту на право постійного користування землею серії КР №00000575.

Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи таку норму чинного законодавства для скасування акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування необхідні дві умови, які мають одночасно виконуватись: 1) такий акт суперечить актам цивільного законодавства; 2) акт порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Господарський суд у даній справі дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що спірним пунктом рішення відповідача порушено його право як орендаря земельної ділянки, тому що на момент прийняття рішення Кіровоградською міською радою (1999 рік) позивач не набув права користування земельною ділянкою, таке право було набуте позивачем лише після реєстрації договору оренди землі №632 від 15 серпня 2007 року, тобто з 13 грудня 2007 року.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і зазначає, що до такого ж висновку дійшли суди при розгляді господарської справи №14/280 (рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 березня 2009 року залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 червня 2009 року, т.1, а.с.110-118).

Згідно частин 1, 4 статті 41 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу вимог статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Тобто, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

Як свідчать матеріали справи, третя особа, на виконання вимог чинного законодавства звернулась до відповідача про відведення їй у користування земельної ділянки, натомість відповідач не надав дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, а прийняв рішення про надання такої земельної ділянки у користування. Отже допущені Кіровоградською міською радою порушення не можуть бути підставою для визнання спірного рішення недійсним, оскільки вони допущені не внаслідок винної чи протиправної поведінки третьої особи, а тому позбавлення третьої особи права постійного користування земельною ділянкою, що мало бути наслідком визнання недійсним спірного рішення, було б непропорційним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось би порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Кіровоградської області правомірно відмовив у задоволенні позову.

В спростування доводів апелянта, апеляційний господарський суд враховує правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 30 вересня 2015 року №3-553гс15 і від 16 грудня 2015 року №6-2510цс15, в яких зазначено, що самостійний позов про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функцій захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Згідно ч.1 ст.23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що правовстановлюючий документ на право постійного користування земельною ділянкою - Державний акт серії КР №00000575, виданий третій особі на виконання оспорюваного рішення є чинним, судовими рішеннями встановлена правомірність його видачі і внесення до нього доповнень. Отже, як правильно зазначив господарський суд, обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним рішення міської ради про передачу у постійне користування земельної ділянки) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо користування земельною ділянкою (не породжує юридичних наслідків).

Стосовно клопотання третьої особи про припинення провадження у справі, оскільки господарським судом розглянуто аналогічний спір у справі №14/280, слід зазначити, що підстави позову у справі №14/280 і у даній справі різні.

Так, позовні вимоги у справі №14/280 грунтуються на невідповідності рішення Кіровоградської міської ради №334 від 17 вересня 1999 року приписам ст.22 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), а підставою позову в даній справі є невідповідність вказаного рішення приписам ст.19 Земельного кодексу України.

Отже, відсутні підстави визначені п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України для припинення провадження у справі.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23 березня 2012 року "Про судові рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду від 13 січня 2016 року вказаним вимогам відповідає, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі № 912/4488/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя Л.О. Чимбар

(ОСОБА_3 підписання постанови в повному обсязі 31.05.16 р.)