Рішення

від 26.05.2016 по справі 922/975/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р.Справа № 922/975/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" про стягнення коштів в розмірі 58 718,98 грн за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.032016 р.;

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність №11-01/16 від 11.01.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки (купівлі-продажу) товару відповідно до рахунку №275 від 15.02.2013 року у розмірі 31 000,00 грн., 24 971,98 грн. інфляційних витрат, 2 747,00 грн. 3% річних та 1378,00 судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" було укладено Договір про відступлення право вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" відступило право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" в сумі 46 344,48 грн. За умовами даного договору позивач став новим кредитором у зобов'язанні, що виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" та відповідачем на підставі Договору, укладеного в спрощений спосіб.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/975/16 та призначено її до розгляду на 14 квітня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2016 року розгляд справи було відкладено на 17 травня 2016 року.

В судовому засіданні 17 травня 2016 року судом було оголошено перерву до 26 травня 2016 року.

20 травня 2016 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви (вх. №16663), відповідно до яких просить прохальну частину прийняти в наступній редакції:

- стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за договором поставки (купівлі-продажу) товару відповідно до рахунку №275 від 15.02.2013 року у розмірі 31 000,00 грн., 24 971,98 грн. інфляційних витрат, 2 747,00 грн. 3% річних та 1378,00 судових витрат.

Суд, дослідивши надані представником позивача уточнення та матеріали справи, продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

26 травня 2016 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх. №17594), відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 26.05.2016 р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнень до позовної заяви, підтримав у повному та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 26.05.2016 р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/975/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" (Новий кредитор) був укладений Договір про відступлення право вимоги б/н від 24 листопада 2014 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Первісний кредитор передав за плату право вимоги за Договором між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (Боржник).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор отримує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника виконання умов договору поставки товару відповідно до рахунку №275 від 15.02.2013 року, укладеного між ТОВ "Гранд-запчастина" та ТОВ "Інвестхолд".

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Новий кредитор виплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги 46 344,48 грн.

Згідно п. 3.3. Договору Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про поступку права вимоги за цим Договором шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику Боржника.

Відповідно до п. 6.7. Договору Новий кредитор набуває права вимоги за цим Договором з 04.03.2015 року.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

10 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" надіслало відповідачу повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" про відступлення права вимоги в розмірі 46 344,48 грн. та відповідну заміну кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестхолд» на Товариством з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" (т. 1, арк. с. 15-19, 53-57).

26 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" надіслало відповідачу лист, в якому просило останнього повернути залишок грошових коштів в розмірі 46 344,48 грн., сплачених по рахунку №275 від 15.02.2013 року, у зв'язку з тим, що необхідність поставки товару відпала.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-запчастина» гарантійним листом №0211 від 02.11.2015 р. повідомило позивача, що гарантує оплату 46 344,48 грн. згідно листа про повернення грошових коштів від 26.10.2015 р., перша частина боргу 6 344,48 грн. буде сплачена 05.11.2015 р., решта буде сплачуватись протягом листопада початок грудня до 13.12.2015 р.

Платіжними дорученнями №№866, 867 від 05 листопада 2015 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 6 344,48 грн.

Платіжними дорученнями №№868, 3759 від 20 січня 2016 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 3 000,00 грн.

Платіжним дорученням №1089 від 08 лютого 2016 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 4 000,00 грн.

Платіжним дорученням №1124 від 16 лютого 2016 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2 000,00 грн.

Станом на дату розгляду справи матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 31 000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що правовідносин, що виникли між сторонами (Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина") їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

Згідно із ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб, на підставі рахунку на оплату №275 від 15.02.2013 року було перераховано грошові кошти в розмірі 237 003,12 грн. за поставки товару. Дана обставина не заперечується Відповідачем.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за Договором поставки виконав частково - товар був частково поставлений на загальну суму 190 658,64 грн., що підтверджується підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд-запчастина» актом звірки взаєморозрахунків за період лютий 2013 року - травень 2015 року. Не поставленим залишився товар на суму 46 344,48 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестхолд" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" (Новий кредитор) був укладений Договір про відступлення право вимоги б/н від 24 листопада 2014 року, відповідно до предмету якого Первісний кредитор передав за плату право вимоги за Договором між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (Боржник).

Пунктом 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2). На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3).

26 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" надіслало відповідачу лист, в якому просило останнього повернути залишок грошових коштів в розмірі 46 344,48 грн., сплачених по рахунку №275 від 15.02.2013 року, у зв'язку з тим, що необхідність поставки товару відпала.

Частиною 2 ст. 622 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес, боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Отже відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилась від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилась від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3) і вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання, згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не подано доказів повної поставки Товару або повернення позивачу сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 31 000,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення вартості оплаченого та непоставленого товару в сумі 31 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання зобов'язання за Договором поставки нараховано до стягнення з відповідача 24 971,98 грн. інфляційних витрат та 2 747,00 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cтягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі №921/266/13-г/7.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що правові підстави для стягнення 3% річних та втрат від інфляції по даній справі відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 36815765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медикал Лекс" (61002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37365294) заборгованість за договором поставки (купівлі-продажу) товару відповідно до рахунку №275 від 15.02.2013 року в розмірі 31 000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 727 (сімсот двадцять сім) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 24 971,98 грн. інфляційних витрат та 2 747,00 грн. 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа №922/975/16