Постанова

від 26.05.2016 по справі 916/557/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р.Справа № 916/557/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Ю.Аленіна

ОСОБА_1

При секретарі Р.О. Кияшко

Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №296 від 23.05.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016.

За участю представників сторін:

Від ОСОБА_2 міської ради Одеської області - ОСОБА_3

Від ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5

Представник Управління Держгеокадаструта у Комінтернівському районі Одеської області в судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 22.02.2016 року

у справі № 916/557/14

За позовом ОСОБА_2 міської ради Одеської області;

до відповідача ОСОБА_6 особи-підприємця ОСОБА_4;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області;

про визнання укладеним договору

За зустрічним позовом ОСОБА_6 особи-підприємця ОСОБА_4;

до відповідача ОСОБА_2 міської ради Одеської області;

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 міська рада Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (в подальшому за текстом - ФОП ОСОБА_4І.), з урахуванням уточнень, про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,23 га, кадастровий номер 5111700000:02:006:0013, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Приморська, 10, для розміщення та експлуатації молодіжного центру «Мілленіум» в запропонованій редакції. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 міська рада посилається на ст. ст. 142-145 Конституції України, ст. ст. 12, 83, 124, 125 ОСОБА_7 кодексу України, ст. ст. 181, 187 Господарського кодексу України, статтю 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі».

08 лютого 2016 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_4І.» № 1001-VI від 19.12.2013 р., а також стягнути з міської ради витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову, зазначаючи те, що рада вийшла за межі своїх повноважень, коли самостійно визначила межі і площу наданої в оренду земельної ділянки, а згодом, в залежності від цієї площі, визначила вартість і проценту ставку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як спірна земельна ділянка та розмір орендної плати є завеликими для функціонування молодіжного центру «Міленіум».

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 лютого 2016 року (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 міської ради було відмовлено, а зустрічна позовна заява ФОП ОСОБА_4 задоволена. Визнане незаконним та скасоване рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_4І.» № 1001-VI від 19.12.2013 р. Також з ОСОБА_2 міської ради на користь ФОП ОСОБА_4 стягнуто 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_2 міська рада в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а у зустрічному позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки, враховуючи використання спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 без правовстановлюючих документів, оспорюваним рішенням ОСОБА_2 міської ради № 1001-VI від 19.12.2013 р. ФОП ОСОБА_4 було надано її в оренду. Скаржник наголошує на тому, що ФОП ОСОБА_4, фактично використовуючи земельну ділянку комунальної власності під розміщення свого молодіжного центру цим надала згоду на користування земельною ділянкою у визначеній в рішенні ОСОБА_2 міської ради площі та розмірі. ОСОБА_2 міська рада зазначає, що площа земельної ділянки визначена згідно із даними Реєстру прав власності, за яким за ОСОБА_4 зареєстрована нежитлова будівля площею 1577,9 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 2300 кв.м. Саме з цих підстав, ОСОБА_2 міська рада, реалізуючи право орендодавця, шляхом прийняття відповідного рішення визначила свою позицію щодо оформлення земельної ділянки за ФОП ОСОБА_4, яка знаходилася в її користуванні.

Як зазначає скаржник, скасовуючи рішення ОСОБА_2 міської ради № 1001-VI від 19.12.2013 р., місцевий господарський суд не врегулював спір та не визначив порядок законного використання земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України)

Статтями 142, 145 Конституції України встановлено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Пунктами «а», «в» статті 12 ОСОБА_7 кодексу визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Виходячи з положень статті 116 ОСОБА_7 кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 названого Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що за загальним правилом надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої згідно до приписів статті 16 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 641 Цивільного кодексу України).

Згідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ОСОБА_7 кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2005 року між ОСОБА_2 міською радою та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір оренди, за умовами якого ОСОБА_2 міська рада передала ФОП ОСОБА_4 у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Южне, на території Приморського парку площею 0,2300 га - під розміщення молодіжного центру. Строк дії договору сторони визначили у 25 років. Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 01 червня 2005 року за № 040551100015.

18 червня 2009 року ОСОБА_2 міською радою було вирішено (рішення № 1146-V) надати дозвіл на розірвання згаданого вище договору оренди, з моменту укладання договору оренди на земельну ділянку із ФОП ОСОБА_8, якій на підставі договору дарування від 29.12.2008 р. перейшло право власності на молодіжний центр «Мілленіум».

На підставі зазначеного рішення, 13 березня 2012 року між ОСОБА_2 міською радою та ФОП ОСОБА_4 була укладена угода про розірвання договору оренди землі № 040551100015 від 01.06.2005 р.

Між тим, за даними Головного управління Держземагенства в Одеській області від 16.12.2013 р. за № 13-13-02/3676 відомості щодо зареєстрованого договору оренди на земельну ділянку площею 0,2300 га під розміщення молодіжного центру «Мілленіум», яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Приморська, 10, - відсутні. Тобто, з ФОП ОСОБА_8 договір оренди земельної ділянки не укладався. При цьому, рішенням Южненського міського суду Одеської області від 14.12.2012 р. у справі № 1533/1638/2012 згаданий договір дарування від 29.12.2008 р. визнаний недійсним.

Згідно із інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно на згаданій земельній ділянці площею 2300 кв.м розташована нежитлова будівля загальною площею 1577,9 кв.м, яка на підставі свідоцтва про право власності № 1295 від 23.12.2008 р. належить ОСОБА_4 /т.2, а.с. 53, 117/.

При цьому, за даними ДПІ у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області від 11.11.2013 р. за № 2528/15-33-15-03-18, від 10.12.2015 р. за № 3851/15-33-17-00-07 /т.2, а.с. 81/ з 2009 року по грудень 2014 року ФОП ОСОБА_4 сплачувалася плата за земельну ділянку площею 0,2300 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Приморська, 10.

Враховуючи використання ФОП ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, ОСОБА_2 міською радою відповідача було повідомлено про розгляд питання щодо надання її ФОП ОСОБА_4 строком на 25 років із 12 % ставкою орендної плати від нормативної грошової оцінки, яка становить 3 704 073,97 грн. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.11.2013 р. № 2993-о.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради № 1001-VI від 19.12.2013 р. ФОП ОСОБА_4 було надано в оренду земельну ділянку із земель комунальної власності м. Южного (землі житлової та громадської забудови), розташованої за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Приморська, 10, площею 0,2300 га для розміщення молодіжного центру «Мілленіум», строком на 25 років. Також вирішено встановити орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі за рік, що становить 3 704 073,97 грн. станом на 01.01.2013 р.

Листом від 26 грудня 2013 року за № 164/04-01-14 /т.1, а.с. 42-54/ ОСОБА_2 міська рада запропонувала ФОП ОСОБА_9 укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки згідно з умовами, викладеними у проекті договору оренди, однак відповіді на цю пропозицію від ФОП ОСОБА_4 не надійшло. При цьому, доказів отримання зазначеного листа відповідачем матеріали справи не містять.

22 квітня 2015 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_2 міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років для обслуговування молодіжного центру «Мілленіум» площею 0,014 га /т.2, а.с. 162/.

Разом з тим, у відповіді від 09.06.2015 р. за № 593/11-02-07 на вказану заяву ОСОБА_2 міська рада зазначила, що земельна ділянка під розміщення молодіжного центру площею 0,2300 га була вже відведена раніше, їй присвоєно кадастровий номер, тобто вже сформована, що виключає складання документації із землеустрою.

Задовольняючи зустрічну позовну заяву та скасовуючи рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_4І.» № 1001-VI від 19.12.2013 р., місцевий господарський суд виходив з того, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі». Тобто, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору реалізується шляхом надання відповідної заяви, а наявність вільного волевиявлення особи, що зацікавлена в отриманні земельної ділянки в оренду, та його відповідність внутрішній волі є однією із необхідних умов для ухвалення рішення про надання в оренду земельної ділянки, однак ФОП ОСОБА_4 не зверталася до ОСОБА_2 міської ради з заявою про надання їй в оренду спірної земельної ділянки. Відтак, господарським судом зазначено, що ОСОБА_2 міська рада, ухвалюючи оспорюване рішення, порушила порядок, встановлений приписами чинного законодавства, оскільки підставою надання земельної ділянки в оренду є заява особи, яка має намір її отримати, а можливість одноособового встановлення органом місцевого самоврядування розміру земельної ділянки, її меж, строку оренди, тощо чинним законодавством не передбачено.

Відмовляючи у задоволені первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами після розірвання договору оренди землі 01 червня 2005 року за № 040551100015 не було жодних правовідносин, про що також свідчить розгляд судом справи № 916/5148/14 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 міської ради збитків. Враховуючи неправомірність та подальше скасування рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_4І.» № 1001-VI від 19.12.2013 р., відсутність доказів узгодження сторонами істотних умов договору оренди земельної ділянки, господарським судом вказано про відсутність правових підстав та можливості встановлення укладеності договору оренди землі.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія висновки місцевого господарського суду зробленими при повному з'ясуванні усіх обставин справи в їх сукупності із наданням спірним правовідносинам правильної юридичної оцінки та застосуванням належних норм матеріального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає помилковими.

Так, згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

За приписами статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ОСОБА_7 кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) (ч. 2 ст. 123 ЗК України).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Таким чином, наведеним вище законодавством, у тому числі положеннями ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 116 ОСОБА_7 кодексу України, передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією, тоді як волевиявленням особи є подання нею відповідної заяви (клопотання).

ОСОБА_7 кодекс України, ані Закон України «Про оренду землі» не передбачають обов'язку певної особи отримати земельну ділянку у власність, в користування або укласти договір оренди земельної ділянки, оскільки це є лише його правом.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 20.02.2008 р. у справі № 9/115, від 26.03.2008 р. у справі № 8/573, а також роз'яснено у п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6.

Такі правові висновки цілком узгоджуються із приписами статтей 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи волевиявлення на укладання договору.

Слід зазначити, що ФОП ОСОБА_4 обґрунтовувала вимоги зустрічного позову саме тим, що їй не потрібна земельна ділянка саме такого розміру, яка була визначена за оспорюваним нею рішенням ОСОБА_2 міської ради № 1001-VI від 19.12.2013 р. про надання ФОП ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки.

При цьому, ОСОБА_2 міською радою не було фактично розглянуте звернення ФОП ОСОБА_4 від 22.04.2015 р., в якій вона наголошувала про надання їй земельної ділянки строком на 10 років (а не 25 за оспорюваним рішенням) та площею 0,014 га, а не 0,2300 га за вказаним рішенням ОСОБА_2 міської ради. Розгляд такого звернення передбачає встановлення відповідних меж земельної ділянки.

Відтак, суд першої інстанції вірно встановив передчасність та помилковість винесення рішення ОСОБА_2 міською радою № 1001-VI від 19.12.2013 р.

Враховуючи неправомірність винесення згаданого рішення, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування положень ст. 179 Господарського кодексу України та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 міської ради.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради Одеської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 р. по справі № 916/557/14 - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя М.А. Мирошниченко