Ухвала

від 30.05.2016 по справі 759/3074/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/919/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія КК: ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 263 Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження №12015100000000495 за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення полі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не судимий в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015100000000495 з додатками відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повернуто прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_11 внаслідок невідповідності обвинувального акту та його додатків вимогам кримінального процесуального кодексу України зі стадії підготовчого судового засідання.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить відомостей про те, у чому саме полягали дії обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 щодо завдання матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_16 на суму 92000 гривень, враховуючи що однією із кваліфікуючих ознак протидії законній господарській діяльності є заподіяння великої матеріальної шкоди.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України містить відомості щодо придбання ОСОБА_17 у невстановлені в ході досудового розслідування день, час та місці, патронів та пістолета моделі «STALKER-MOD. 914-S», який відповідно до висновку експерта є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, проте правова кваліфікація зазначеним діям ОСОБА_15 не надана.

Водночас, формулюючи обвинувачення в обвинувальному акті за ч. 2 ст. 206 КК України по епізодах від 18.05.2015 та 19.05.2015, органом досудового розслідування не зазначено час, зокрема годину, вчинення даних злочинів, який відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

Крім того, згідно п.п.6,7 розділу 1 реєстру матеріалів досудового розслідування містять відомості про допит як потерпілих ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , однак обвинувальний акт в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КК України таких анкетних відомостей останніх не містить.

Також, обвинувальний акт містить відомості про потерпілого ОСОБА_20 , проте виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не містить будь-яких відомостей про те, якими саме діями обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 зазначеній особі завдано шкоди та якої саме, що відповідно до вимог ст. 55 КПК України було підставою для визнання її потерпілим в даному кримінальному провадженні. Разом з тим, обвинувальний акт містить відомості про те, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_20 не завдана.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити дату його затвердження. Як вбачається із наданої захисником ОСОБА_9 копії протоколу про надання доступу до матеріалів /додаткових матеріалів/ досудового розслідування від 22 лютого 2016 року, складеного слідчим СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_21 , доступ до матеріалів досудового розслідування захиснику ОСОБА_9 надавався 22 лютого 2016 року та 23 лютого 2016 року. Обвинувальний акт, направлений до суду, затверджений прокурором 22 лютого 2016 року, що суперечить положенням параграфа 3 глави 24 КПК України, відповідно до якого, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором після відкриття матеріалів іншій стороні.

В порушення вимог ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей: про прийняття заяви про вчинення щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кримінального правопорушення, враховуючи що пп.5,6 розділу 1 реєстру містять відомості про проведення 30 травня 2015 року та 02 червня 2015 року, відповідно, процесуальної дії допиту ОСОБА_18 та ОСОБА_19 як потерпілих; повідомлення підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування; про повідомлення потерпілих про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів; про письмове підтвердження сторін кримінального провадження протилежній стороні, а потерпілих прокурору, факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів /ст. 290 КПК України/; відомостей про те, які матеріальні об`єкти чи документи визнано речовими доказами та місце їх знаходження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує забезпечення права обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 на захист і відповідно даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

В апеляційній скарзі старший прокурор відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону тапостановити нову ухвалу, якою повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Своє прохання прокурор обґрунтовує тим, що згідно кримінального процесуального кодексу України незгода суду з формою викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не є підставою для повернення судом обвинувального акта.

Так з оскаржуваної ухвали суду вбачається, що обвинувальний акт не містить анкетні відомості щодо потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які згідно реєстру матеріалів досудового розслідування допитані в якості потерпілих.З огляду на положення ст.ст. 109, 291, 314 КПК України невідображення чи не проведення процесуальних дій, надання процесуальних статусів не є підставою для повернення обвинувального акту, а є підставою для визнання доказів та результатів процесуальних дій недійсними. Тому прокурор не вбачає підстав для оцінки судом в якості порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України та повернення обвинувального акта за обставин, зазначених судом в ухвалі, щодоне встановлення осіб всіх потерпілих від злочинних дій обвинувачених та не надання їм відповідного процесуального статусу.

Крім того, при описані в обвинувальному акті кожного епізоду вчинення злочинів ОСОБА_22 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 стороною обвинувачення в повній мірі зазначено ті обставини, які встановлено досудовим розслідуванням, щодо часу їх вчинення, ролі та ступеню участі кожного із співучасників у їх вчиненні. Зазначені обставини є достатніми для доведення своєї позиції стороною обвинувачення у суді, а не встановлення інших не є підставою для закриття провадження.

На думку прокурора, обвинувачення відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України чітко сформульовано із зазначенням, місця та інших обставин їх вчинення, наскільки вони відомі, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що викладене формулювання обвинувачення є чітким, зрозумілим та таким, що надає можливість в повній мірі реалізувати обвинуваченим своє право на захист.

Також на думку прокурора судом помилково зазначено про те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не містить відомостей про те, у чому саме полягали дії обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 щодо завдання матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_16 на суму 92000 гривень, оскільки помилково враховував одну із кваліфікуючих ознак ч. 2 ст. 206 КК України якою є заподіяння великої матеріальної шкоди. Проте відповідно до ч. 2 ст. 206 КК України кваліфікуючою ознакою, якою прокурор кваліфікував дії обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 по даному епізоду є протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю, за відсутності ознак вимагання, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а не заподіяння великої матеріальної шкоди, що є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 206 КК України.

Враховуючи викладене прокурор вважає, що в підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції фактично перейшов до розгляду кримінального провадження по суті, надаючи оцінку злочинних дій обвинувачених, тим самим порушив засади змагальності сторін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , а також пояснення представника потерпілого ОСОБА_16 ОСОБА_7 які вважали ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 42 КПК України передбачено, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України. Вказаний процесуальний документ надається до суду до початку судового розгляду кримінального провадження і на підставі саме нього суддею вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, а тому не повинен містити будь-які недоліки або суперечності.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема, анкетні відомості кожного потерпілого /прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання громадянство/; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частина 1 статті 91 КПК України передбачає, що в кримінальному провадження підлягають доказуванню серед іншого подія кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі вид і розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Як вбачається з обвинувального акту №12015100000000495 викладені вище вимоги до обвинувального акту прокурором виконані не були.

Зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить відомостей про те, у чому саме полягали дії обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 щодо завдання матеріальної потерпілому ОСОБА_16 на суму 92000 гривень. З обвинувального акту вбачається, що обвинуваченими була заявлена вимога працівникам ТОВ «Авто Каді-73» про припинення реалізації паркувальних талонів працівникам.

Враховуючи положення ч.1 ст.91 КПК України, в обвинувальному акті, а саме в фактичних обставинах та в формулюванні обвинувачення повинно бути зазначено час вчинення кримінального правопорушення. У випадку неможливості його встановити за результатами досудового розслідування про це також необхідно зазначити.

Як правильно звернув увагу в своїй ухвалі суд першої інстанції, ні у викладенні фактичних обставин справи, а ні у формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 206 КК України не вказано час вчинення правопорушень 18 травня 2015 року і 19 травня 2015 року. Вказівки про те, що органам досудового розслідування не виявилося можливим встановити час його скоєння, також відсутні.

Фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, викладені в повному обсязі, однак не містять правової кваліфікації його дій в частині придбання бойових припасів і вогнепальної зброї.

Також, обвинувальний акт містить анкетні відомості про потерпілого ОСОБА_20 , однак виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не містить будь-яких відомостей про те, якими саме діями обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 зазначеній особі завдано шкоди та якої саме, що відповідно до вимог ст. 55 КПК України було підставою для визнання її потерпілим в даному кримінальному провадженні. Разом з тим, обвинувальний акт містить відомості про те, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_20 не завдана.

Суд першої інстанції правильно вказав, що в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КК України обвинувальний акт не містить анкетних відомостей щодо потерпілих ОСОБА_23 і ОСОБА_19 , в той час як в п.п.6,7 розділу 1 реєстру матеріалів досудового розслідування доданого до вказаного обвинувального акту містяться відомості про їх допит як потерпілих.

Суд також правильно зазначив в ухвалі про те, що обвинувальний акт було затверджено прокурором до завершення надання доступу захиснику ОСОБА_9 до матеріалів досудового розслідування, що суперечить положенням параграфа 3 глави 24 КПК України, відповідно до якого, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором після відкриття матеріалів іншій стороні.

Реєстр матеріалів досудового розслідування додається до обвинувального акту є невід`ємною його частиною та повинен відповідати вимогам ст. 190 КПК України, зокрема, містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Тобто відображати процесуальні дії вчинені слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

В порушення зазначених вимог, даний реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей щодо прийняття заяви про вчинення відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кримінального правопорушення, враховуючи що пп.5,6 розділу 1 даного реєстру містять відомості про проведення 30 травня 2015 року та 02 червня 2015 року процесуальної дії допиту ОСОБА_18 та ОСОБА_19 як потерпілих; повідомлення підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування; повідомлення всіх потерпілих про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів; письмове підтвердження сторін кримінального провадження протилежній стороні, а потерпілих прокурору, факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів /ст. 290 КПК України/; відомостей про те, які матеріальні об`єкти чи документи визнано речовими доказами та місце їх знаходження.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність зазначених неточностей та суперечностей в обвинувальному акті порушує права обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на захист, а тому доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження.

Доводи прокурора про те, що суд на підготовчому засіданні вдався до вирішення питань, які підлягають вивченню та вирішенню судом при розгляді справи по суті, надаючи оцінку злочинних дій обвинувачених, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд в своїй ухвалі вказав лише на неточності і суперечності, допущені при складанні обвинувального акту, які перешкоджають призначенню кримінального провадження до розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015100000000495 з додатками відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повернуто прокурору залишити без змін, а апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальної справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4