Рішення

від 01.06.2016 по справі 186/226/16-ц

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер № 2/0186/178/16

Справа № 186/226/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Комунальщик-1» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «Комунальщик-1» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов змінювався неодноразово.

З урахуванням уточнених 04 квітня 2016 року позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Приватного підприємства «Комунальщик-1» на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 7858,95 гривень, та судовий збір в розмірі 551,20 гривень, посилаючись на те, що 02 червня 2008 року відповідно до наказу №15-К від 02 червня 2008 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду бухгалтера. На цій посаді пропрацювала до 31 грудня 2015 року. Наказом №113-К від 14 грудня 2015 року вона була звільнена з посади за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін).

При звільненні, відповідач в супереч ст.116 КЗпП України, не провів з нею повний розрахунок.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином з вини відповідача вона на момент звільнення (31 грудня 2015 року) не отримала заробітну плату в сумі 3528,56 гривень та суму невиплаченої з червня 2015 року індексації в розмірі 4648,06 гривень, а всього 8176,72 гривень. В кінці січня, а саме 22 числа, відповідач сплатив їй заробітну плату за грудень 2015 року в сумі 3528,56 гривень. В кінці лютого, а саме 24 числа відповідач сплатив їй індексацію в сумі 4648,06 гривень, тобто, тільки 24 лютого відповідач провів з нею повний розрахунок.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих відповідачем до органів Пенсійного фонду України, її заробітна плата в 2015 році становила: листопада 2015 року - 2815 грн., грудень 2015 року - 3472,26 грн.

Відповідно до Постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року обчислюємо середню заробітну плату, яка складає: 2815 грн. + 3472,26 грн. (загальна сума заробітку) : 44 (кількість відпрацьованих днів) = 142,89 грн. Кількість днів затримки складає 55 днів. Таким чином, вона вважає, що стягненню підлягає 7858,95 грн. - (142,89 х 55).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала суд задовольнити позов.

Представник відповідача Приватного підприємства «Комунальщик-1» Назунцева О.Г. позовні вимоги не визнала, надала суду заперечення відповідно до яких, в провадженні Першотравенського міського суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПП «Комунальщик-1» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

З вказаними в позовній заяві вимогами не згодні, позовну заяву вважають не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вона не ґрунтується на нормах Закону.

Дійсно 02 червня 2008 року позивачка була прийнята до підприємства.

31 грудня 2015 року вона була звільнена з посади за угодою сторін.

30 та 31 грудня 2015 року позивачка знаходилася у відгулах за відпрацьований час, тобто в день звільнення та навіть за день до звільнення вона не працювала та не перебувала на території підприємства.

22 січня 2016 року позивачці була виплачена заробітна плата за грудень 2015 року в розмірі 3528 грн. 56 коп. на загальних підставах оскільки в період з 31.12.2015 року по день подачі цього позову до суду, будь яких вимог про повний розрахунок позивачка до підприємства не заявляла.

24 лютого 2016 року позивачці була виплачена нарахована індексація з липня 2015 року по листопад 2015 року в розмірі 3859 грн. 74 коп.

26 лютого 2016 року вони отримали позовну заяву від 19 лютого 2016 року про стягнення на користь позивачки вже виплачених їй сум.

Так, згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З урахуванням вимог ст. 116 КЗпП України, датою пред'явлення позивачем вимоги до роботодавця про повний розрахунок слід вважати саме 26 лютого 2016 року, що є датою отримання ними позовної заяви.

У зв'язку з тим, що станом на 26 лютого 2016 року з позивачем проведено повний розрахунок при звільненні, позовні вимоги стосовно стягнення на її користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є необґрунтованими та безпідставними.

Оскільки всі вимоги позивача були задоволені підприємством до отримання позовної заяви, навіть до отримання вимоги про проведення повного розрахунку при звільненні, вони є безпідставними та не обґрунтованими.

Просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №15-к від 02 червня 2008 року була прийнята до ПП «Комунальщика-1» на посаду бухгалтера.

31 грудня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за згодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП Українина (наказ №113-к від 14 грудня 2015 року).

Відповідачем в день звільнення позивача не було проведено розрахунок, у зв'язку з чим існувала заборгованість по заробітній платі за грудень 2015 року та сум індексації за період з червня по грудень 2015 року. Загальна сума заборгованості ПП «Комунальщик-1» перед позивачем на дату звільнення становила 7388 гривень 30 копійок, що підтверджується матеріалами справи, а саме табуляграмами за грудень 2015 року та за січень 2016 року, а також листом ПП «Комунальщик-1» №58 від 29 лютого 2016 року.

Відповідно до відомостей розподілу заробітної плати ПП «Комунальщик 1» на рахунок ОСОБА_1 22 січня 2016 року була зарахована заробітна плата в розмірі 3528 гривень 56 копійок та 24 лютого 2016 року - 3859 гривень 74 копійки.

Тобто повністю заборгованість по заробітній платі відповідачем була сплачена 24 лютого 2016 року, що не заперечується сторонами по справі.

Крім того в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 в день звільнення не працювала, так як їй відповідно наказу директора ПП «Комунальщик-1» №119-к від 29 грудня 2015 року були надані відгули на 30 та 31 грудня 2015 року.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що вона з письмовою вимогою про проведення з нею повного розрахунку до ПП «Комунальщик-1» не зверталася, так як у неї існувала усна домовленість з директором підприємства про виплату їй належних сум в січні 2016 року у день виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що розрахункові суми позивачу роботодавцем повинні були бути сплачені не пізніше терміну встановленого для виплати заробітної плати робітником підприємства.

Відповідно до п.4.10 Колективного договору Приватного підприємства «Комунальщик -1» виплата заробітної плати працівникам здійснюється у гривнах, двічі на місяць: 20 числа - зарплата за першу половину місяця; 7 числа - після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Тобто розрахункові суми позивачу повинні були бути сплачені 07 січня 2016 року.

У відповідність до ст.73 КЗпП України 07 січня є святковим днем, а тому згідно ч.2 ст.115 КЗпП України, якою передбачено, що у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні, розрахункові суми ОСОБА_1 відповідач повинен був сплатити 06 січня 2016 року.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, що не було додержано прокуратурою Одеської області стосовно ОСОБА_1

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Так, згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 27.03.2013 року, від 22.01.2014 року, від 15.09.2015 року.

Відповідно до роз'яснень, що наведені в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При цьому відсутність фінансування та грошових коштів у підприємства, установи, організації не позбавляє його обов'язку з виплати належних працівникові грошових коштів та не звільняє від відповідальності за невиконання цього обов'язку.

З огляду на викладене, та враховуючи, що невиплата належних звільненому працівникові сум є триваючим порушенням, суд приходить до висновку, що у зв'язку із сплатою позивачу заборгованості по заробітній платі 24 лютого 2016 року, середній заробіток підлягає нарахуванню за період після дати звільнення до дня фактичного розрахунку, тобто, за період з 31.12.2015 року по 24.02.2016 року.

Правила обчислення середнього заробітку передбачені ст.27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(з наступними змінами і доповненнями).

В п.п.6, 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(з наступними змінами і доповненнями).

За положеннями п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(з наступними змінами і доповненнями), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто, передують дню звільнення працівника з роботи.

Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна(годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 розділу ІV Порядку).

Перелік виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, визна чено п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (зі змінами та доповненнями).

Виплати у вигляді індексації заробітної плати в переліку не зазначені. Тому суми індексації мають враховуватися під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження для розрахунку відпускних, лікарняних та інших виплат, які обчислюються виходячи з середньої зарплати. Ця думка підтверджена Міністерст вом праці та соціальної політики України у Листі від 21.10.2009 р. №629/13/84-09 «Щодо роз'яснення деяких проблемних питань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. №1282-XII (зі змінами та доповненнями), індексація грошових доходів громадян - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст. 2 вищевказаного закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (зі змінами та доповненнями). Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманого персоналу. Також у Порядку зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих співробітників підприємств у грошовому вираженні, яка включає кошти за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші постійні компенсаційні виплати. У Кодексі законів про працю України (ч. 5 ст. 95) також зазначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку

Складові елементи заробітної плати, прописані у ст. 2 «Структура заробітної плати» Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 27.01.2004 р. за №114/8713 (зі змінами та доповненнями), суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, включаються до складу додаткової заробітної плати.

Як видно з табуляграм, складених ПП «Комунальщик-1» на ім'я ОСОБА_1 її заробітна плата склала: за листопад 2015 року 2815,00 гривень + індексація (нарахована в січні 2016 року) 1150,63 грн. = 3965,63 грн. ( за 21 робочий день); за грудень 2015 року - 3472,26 грн. (за 23 робочі дні), а відтак середньоденна заробітна плата складає 169,04 грн.( 3965,63 грн. + 3472,26 грн. = 7437,89 грн. : 44 дні).

За період з 06.01.2016 року по 24.02.2016 року кількість робочих днів становила: січень 2016 року -17 днів; лютий 2016 року - 17 днів, а всього за період з 06.01.2016 року по 24.02.2016 року кількість робочих днів становить - 34 дні.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні позивача складає 34 дні, відповідно розмір середньої заробітної плати за вказаний період становить: 34 днів х 169,04 грн.(середньоденна заробітна плата) = 5747,36 грн., який підлягає стягненню з Приватного підприємства «Комунальщик-1» відповідно до положень ст.117 КЗпП України на користь ОСОБА_1.

З урахуванням роз'яснень, наведених в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" про те, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення, то суд вважає необхідним зазначити, що сума 5747,36 грн. до стягнення з ПП «Комунальщик-1» на користь ОСОБА_1 визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного підприємства «Комунальщик-1» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України,- суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Комунальщик-1» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Комунальщик-1», ЄДРПОУ 35284596, МФО 305299, р/р 26006060198539 у ПАТ КБ «ПриватБанк» Дніпропетровське РУ відділення «Павлоградський філіал», Першотравенське відділення №1, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 січня 2016 року по 24 лютого 2016 року в розмірі 5747 (п'ять тисяч сімсот сорок сім) гривень 36 копійок. Сума до стягнення визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного підприємства «Комунальщик-1», ЄДРПОУ 35284596, МФО 305299, р/р 26006060198539 у ПАТ КБ «ПриватБанк» Дніпропетровське РУ відділення «Павлоградський філіал», Першотравенське відділення №1, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02 червня 2016 року.

Суддя: С.С. Кривошея.