КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2016 року 810/547/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Рибпром»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ТД Рибпром» звернувся до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002012200 від 01.09.2014 р., №0002022200 від 01.09.2014 р., №0002032200 від 01.09.2014 р., №0002042200 від 01.09.2014 р., №0037421702 від 14.11.2014 р., рішення №25 від 01.09.2014 р. про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 11 від 08.08.2014 р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 р. провадження по даній справі закрито в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 р. №0002022200 та в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 р. №0002012200 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 94796,9424 грн. та штрафних санкцій у сумі 23 699,24 грн.
Позовні вимоги мотивовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті планової перевірки № 414/10-13-22-01-121/32846847 від 08.08.2014 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Рибпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013р.».
Позивач стверджує про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, завищення від'ємного значення з ПДВ, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та контрагентами мали реальний характер та підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а отримані товари (роботи, послуги) були використані в господарській діяльності позивача.
Позивач зазначає, що не занижував податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та ухилявся від нарахування та сплати єдиного соціального внеску, оскільки не виступав податковим агентом свого контрагента - фізичної особи-підприємця, а виплачені своїм працівникам грошові кошти на послуги мобільного зв'язку в межах корпоративних відносин не є додатковим благом працівників.
Щодо порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, позивач посилається на сплив давності для застосування штрафних санкцій.
На думку позивача, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) господарських операцій за укладеними між позивачем та контрагентами договорами. В основу висновків акту перевірки податковий орган поклав складені іншими податковими органами документи та посилається на податкову інформацію щодо контрагентів Товариства, в якій зазначено про відсутність контрагента за місцезнаходженням або про відсутність можливості підтвердити реальність господарських відносин контрагента з платниками.
Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки протиправними, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав, надала додаткові пояснення та докази, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2016 р. постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ТД Рибпром» є юридичною особою, зареєстрованою 26.02.2004 р. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, ідентифікаційний код 32846847, місцезнаходження Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.
Позивач взятий на податковий облік 02.03.2004 р., станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.
Згідно даних реєстру платників податку на додану вартість (Електронний кабінет платника, Державна фіскальна служба України) позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 23.03.2004 р., Індивідуальний податковий номер 328468426502.
Судом встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у період з 14.07.2014 р. по 04.08.2014 р. на підставі наказу від 25.07.2014 р. №722 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Рибпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. Результати перевірки оформлені актом від 08.08.2014 р. №414/10-13-22-01-121/32846847 (далі - Акт перевірки) у якому зафіксовані виявлені порушення:
- пп.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, 138.2, 138.4, п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток загальну суму 731 133 грн.;
- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість 446 936 грн.;
- пп.167.1.1 п.168.1 ст.168, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі - 14 522 грн.;
- ч.1 п.1 ст.7, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі - 36308 грн.;
- п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
ДПІ у Києво-Святошинському районі на підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення, які позивач отримав 04.09.2014 р.:
- форми «Р» №0002012200 від 01.09.2014 р., яким збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на прибуток на 143235 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 35809 грн., всього на суму 179044 грн.;
- форми «Р» №0002022200 від 01.09.2014 р., яким збільшено суму основного грошового зобов'язання з ПДВ на 114892 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28723 грн., всього на суму 143615 грн.;
- форми «В4» №0002032200 від 01.09.2014 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 302978 грн. в декларації за грудень 2013 р. (№9088272394 від 20.01.2014 р.);
- форми «С» №0002042200 від 01.09.2014 р., яким накладено штраф в розмірі 9266,14 грн. за порушення п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. №637;
- форми «Р» №0025861702 від 01.09.2014 р., яким збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 14522 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3631 грн., всього на суму 18153 грн.;
- рішення №25 від 01.09.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску винесенні ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 18154 грн.;
- вимогу про сплату (недоїмки) №11 від 08.08.2014 з ЄСВ на суму 36 308,00 грн.
Скориставшись правом адміністративного оскарження, позивач звернувся зі скаргою до ГУ Міндоходів у Київській області. Рішенням від 13.11.2014 р. №258/10/10-36-10-01-04/972 ГУ Міндоходів у Київській області задовольнило скаргу частково, а саме рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі №0025861702 скасувало в частині основного платежу на 12291,20 грн. та на 3072,8 грн. в частині штрафних санкцій, а рішення від 01.09.2014 р. №0002012200, №0002022200, №0002042200 - залишені без змін. За результатами розгляду повторної скарги ДФС також відмовилася скасувати прийняті рішення.
Рішенням від 15.10.2014 р. №2592/10/10-36-10-01-04/972 ГУ у Київській області розглянуло скаргу на рішення №25 від 01.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Скарга була задоволена частко, а саме в сумі 15150 грн., в іншій частині залишена без змін. Позивач не погодився із вказаним рішенням та подав повторну скаргу. Рішенням ДФС від 21.11.2014 р. №7200/6/99-99-10-01-07-15 скарга була направлена на новий розгляд до ГУ ДФС у Київській області.
Рішенням від 23.12.2014 р. №727/10/10-36-10-01-04, яке було отримане позивачем 29.12.2014 р., ГУ ДФС у Київській області задовольнило скаргу частково, а саме в частині в сумі 15150 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення. ДФС України відмовилося скасувати повністю рішення про накладення штрафних санкцій.
При цьому, в рішенні ГУ Міндоходів у Київській області погодилося з тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 самостійно сплачує податки та збори, а саме податок на додану вартість та єдиний внесок. Для розгляду ТОВ «ТД Рибпром» разом із скаргою було надано копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємцем ОСОБА_2 та копію свідоцтва платника єдиного податку. Спираючись на ці обставини, Головне управління Міндоходів у Київській області задовольнило частково вимогу про скасування рішення №0025861702.
28.11.2014 р. Позивач отримав нове податкове повідомлення-рішення №0037421702 від 14.11.2014 р., яким збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 2231 грн. та застосовано штрафні санкції 558 грн., всього - 2879 грн.
Після проходження процедури адміністративного оскарження позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся з позовом до суду.
Щодо податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0002012200 від 01.09.2014 р., форми «Р» №0002022200 від 01.09.2014 р., форми «В4» №0002032200 від 01.09.2014 р.:
Відповідач вважає, що Позивачем завищено витрати на загальну суму 753865,95 грн., у зв'язку із тим, що були вчиненні фіктивні операції з ПНП «Термоприлад» (код ЄДРПОУ 30912603) та ТОВ «Нова Експедиція» (код ЄДРПОУ 33269068).
У пункті 3.2.2. акту перевірки ДПІ зазначає, що Товариством завищено податковий кредит на суму 417871 грн., у зв'язку із тим, що були вчиненні фіктивні операції з ТОВ «Грін Лайн Плюс» (код ЄДРПОУ 36141750), ТОВ «Міратон-Лідер» (код ЄДРПОУ 38432958), ТОВ «Голдлайн» (код за ЄДРПОУ 38329524), ПНП «Термоприлад» (код ЄДРПОУ 30912603), ТОВ «Нова Експедиція» (код ЄДРПОУ 33269068). Фіктивність господарських операцій відповідач обґрунтовує посиланням на податкову інформацію про контрагентів.
Щодо ТОВ «Термоприлад» відповідач зазначає про його відсутність за місцезнаходженням, анулювання свідоцтва платника ПДВ 08.11.2013 р., кількість працюючих 1 особа, не подання до органу податкової служби декларації з податку на прибуток за 2013 рік, відсутність основних фондів, транспортних засобів.
Доказами вказаного вище відповідач зазначає:
- Акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. від 23.10.2013 р. №735/04-65-22-03/30912603 «Про неможливість проведення виїзної документальної перевірки Приватного наукового підприємства «Термоприлад» (код за ЄДРПОУ 30912603) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2013 р.». В акті зазначено: «перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно акту перевірки місцезнаходження ПНП «Термоприлад» № 99/04-64-22-03/30912603 від 23.10.2013 р. підприємство за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, б. 17 не знаходиться»;
- Акт від 11.11.2013 р. №120/04-65-22-03/30912603 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного наукового підприємства «Термоприлад» (код за ЄДРПОУ 30912603) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2013 р.».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД Рибпром» мало взаємовідносини з ПНП «Термоприлад» згідно договору поставки №1707 від 17.07.2013 р., відповідно до якого постачальник (ПНП «Термоприлад») зобов'язується передавати у власність покупця (ТОВ «ТД Рибпром»), а покупець зобов'язується здійснювати приймання товару та оплачувати його на умовах Договору протягом всього строку його дії (п. 1.1.).
Під товаром у тексті Договору слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних, рахунках або специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2.). Загальна сума договору визначається сторонами при підписанні видаткових накладних на поставки товару (п. 1.3.).
Ціна за одиницю товару вказується у накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід'ємною частиною договору (п. 3.1.).
На виконання умов договору ПНП «Термоприлад» поставило на користь ТОВ «ТД Рибпром» товар (бичок охолоджений), що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на суму 629717,52 грн. До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації за 2013 р. відображено суму придбання 524764,60 грн.
В ціні товару позивачем був сплачений податок на додану вартість.
Поставка товару також підтверджується податковими накладними на суму 104952,92 грн., в т.ч. за вересень 2013 р. на суму 66 452,92 грн. та жовтень 2013 р. на суму 33 333,33 грн., товарно-транспортними накладними, бухгалтерськими даними по рахунку 631 по контрагенту ПНП «Термоприлад». Вказані документи надавалися позивачем під час проведення перевірки та наявні у матеріалах справи.
Ані під час проведення перевірки, ані в суді відповідачем не було надано зауважень до оформлення первинних документів між позивачем та ПНП «Термоприлад».
Отримання позивачем товару від ПНП «Термоприлад» (риба різного виду) відповідає основному виду діяльності позивача - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний вид за КВЕД).
Суд не бере до уваги посилання відповідача на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки як на доказ порушення позивачем податкового законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. №1232 затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Порядок №1232). Ані вказаним Порядком, ані будь-яким іншим нормативним актом, не було передбачено право контролюючого органу на складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки.
Згідно з пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути належним доказом у даній справі.
Крім того, податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є також встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум на витрати. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
На момент вчинення господарських операцій між позивачем та ПНП «Термоприлад» за договором поставки № 1707 від 17.07.2013 р. ПНП «Термоприлад» було зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою, дані про яку були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та зареєстроване як платник ПДВ (Індивідуальний податковий номер 309126004654, дата реєстрації платником податку 04.04.2000 р., дата анулювання реєстрації 08.11.2013 р.).
Як зазначив у своєму листі від 02.06.2011 р. за №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України «особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції».
Фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Нова Експедиція» відповідач обґрунтовує посиланням на податкову інформацію, а саме: триває процедура припинення ТОВ «Нова Експедиція», в ході перевірок контрагентів ТОВ «Нова Експедиція» та контрагентів контрагентів встановлена неможливість здійснювати ТОВ «Нова Експедиція» господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Гатіора» (код ЄДРПОУ 38091733);
Доказами вказаного вище відповідач зазначає Акт «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Нова Експедиція» (код ЄДРПОУ 32269068) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Гатіора» (код за ЄДРПОУ 38091733) за весь період взаємовідносин», згідно якого встановлено ознаки «транзитності» контрагента-постачальника ТОВ «Нова Експедиція».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД Рибпром» мало взаємовідносини з ТОВ «Нова Експедиція» на підставі договору № 56 від 30.05.2012 р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні.
Згідно договору виконавець (ТОВ «Нова Експедиція») бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником (ТОВ «ТД Рибпром») вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату (п. 1.2).
Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2013 р.
На виконання умов договору ТОВ «Нова Експедиція» виписало актів № НЭЦ здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 305 921,64 грн., в т.ч. ПДВ 50 986,94 грн. У складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації за 2013 рік, позивачем відображено суму 254 934,70 грн.
Позивач, отримавши від ТОВ «Нова Експедиція» податкові накладні, відніс суму ПДВ 50 986,94 грн., включену у вартість експедиційних послуг, до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
Рух активів в межах господарських відносин позивача з ТОВ «Нова Експедиція» відображений в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку: 63141000 за 2013 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Нова Експедиція».
Згідно наданих позивачем письмових пояснень користування транспортно-експедиторськими послугами полягало у залученні найманого транспорту для перевезення товару-продукції (риба охолоджена і свіжоморожена), машини залучалися рефрижераторного типу зі спецтемпературним режимом для перевезення риби стану «глибоке заморожування». Основні маршрути транспортування були:
- фрахт с. Чорноморівка Херсонської обл. - м. Київ. У с. Чорноморівка Товариство переробляло рибу, з охолоджуванням бичка отримували бичок індивідуальної заморозки. Послугу надавало ТОВ «Роздольне»;
- фрахт м. Київ (Вишневе) - с. Перемога Броварського р-ну - поставки на ТОВ «Фоззі-Фуд».
На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Нова Експедиція» було зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою та мало статус платника ПДВ (дата реєстрації платником ПДВ 29.03.2005, дата анулювання реєстрації 03.10.2014 р., ІПН 332690610139). Таким чином, ТОВ «Нова Експедиція» мало право виписувати податкові накладні, які були підставою для формування податкового кредиту позивача.
Суд звертає увагу, що одержання податковим органом податкової інформації про вчинення контрагентами порушень податкового законодавства не звільняє такий податковий орган від обов'язку самостійного встановлення і доведення факту порушення закону Товариством. Податкова інформація не має преюдиціальне значення і не є документом, який достовірно і безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Незаконність формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого за операціями з ТОВ «Грін Лайн Плюс» , відповідач обґрунтовує єдиним посиланням на відповідь Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 22.07.2014 р. №1207/7/08-22-07-07, згідно якої СВ Бердянської ОДПІ розпочато кримінальне провадження № 23013080180000013 за ознаками злочину, передбаченими ч. 3 ст. 212 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Грін Лайн Плюс».
Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Грін Лайн Плюс» на підставі Договору оренди № 16/04/2013 від 16.04.2013 р., згідно якого орендодавець (ТОВ «Грін Лайн Плюс») зобов'язується передати в тимчасове платне користування орендарю (ТОВ «ТД Рибпром») частину холодильної камери загальною площею 132 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10.
Плата за користування одним квадратним метром холодильної камери за одну добу становить 3,50 грн. з ПДВ.
Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2013 р.
На виконання умов договору ТОВ «Грін Лайн Плюс» передало в користування ТОВ «ТД Рибпром» холодильну камеру, що підтверджується підписаним сторонами договору актом прийому-передачі (передачі в оренду) від 16.04.2013 р..
Оренда холодильної камери здійснювалася з 16 квітня по 30 квітня 2013 р. для зберігання на час партійного збору риби.
Повернення з користування об'єкту оренди сторони договору оформили актом прийому-передачі (передачі з оренди) від 30.04.2013 р., а факт надання послуг за договором оформили актом № ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2013 р. на суму 9035,00 грн., в т.ч. ПДВ 1807,00 грн.
За фактом надання послуг з оренди ТОВ «Грін Лайн Плюс» виписало та надало позивачу податкову накладну №61 від 30.04.2013 р., на підставі якої позивачем сума ПДВ 1 807,00 грн. була віднесена до складу податкового кредиту за квітень 2013 р.
Частина холодильної камери, яку орендував позивач, належала на праві приватної власності ТОВ «Грін Лайн Плюс». Згідно Договору міни від 27.03.2010 р. ТОВ «Грін Лайн Плюс» придбало у ТОВ «ТВП «Скандинавія» право власності на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Халтуріна, буд. 10. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку № 10, вул. Халтуріна, м. Бердянськ до складу приміщень за призначенням входять холодильні камери площею від 680 кв.м до 704 кв.м, розвант.-вантаж.рампа.
Позивач відобразив господарські операції ТОВ «Грін Лайн Плюс» у своєму бухгалтерському обліку, що підтверджується карткою рахунку: 68510000 по контрагенту Грін Лайн Плюс за 2013 рік.
У періоді вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Грін Лайн Плюс» мало статус платника ПДВ, що давало право товариству виписувати податкові накладні.
Позивач отримав під час укладення договору ТОВ «Грін Лайн Плюс» копію свідоцтва платника ПДВ на ТОВ «Грін Лайн Плюс», що є в матеріалах справи, тобто був обізнаний про наявність необхідного обсягу податкової правосуб'єктності свого контрагента.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію стосовно ТОВ «Грін Лайн Плюс» про розпочате кримінальне провадження № 23013080180000013 за ознаками злочину, передбаченими ч. 3 ст. 212 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Грін Лайн Плюс».
Оскільки, наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Суд також наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 р. №К-39842/10 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.
До того ж, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві у будь-якому випадку самі по собі порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості їх дій.
Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який би набрав законної сили відносно посадових осіб ТОВ «Грін Лайн Плюс».
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Міратон-Лідер» , то судом встановлено наступне.
Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Міратон-Лідер» на підставі договору поставки № 0204 від 02.04.2013 р., відповідно до якого постачальник (ТОВ «Міратон-Лідер») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ТД Рибпром»), а покупець - прийняти та оплатити, товар, який поставляється йому у рамках даного договору протягом всього строку його дії.
Під товаром у тексті договору слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних, рахунках або специфікаціях, що є неввідємною частиною договору (п. 1.2.).
Датою постачання вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п. 2.7.).
Ціна за одиницю товару вказується у накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід'ємною частиною договору (п. 3.1.).
Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару в безготівковій формі.
На виконання умов договору ТОВ «Міратон-Лідер» у квітні 2013 р. поставило на користь позивача товар (бичок охолоджений) на загальну суму 809 664,00 грн., в т.ч. ПДВ 134 944,00 грн., в підтвердження чого сторонами були підписані відповідні накладні.
За фактом поставки ТОВ «Міратон-Лідер» виписав та надав позивачу податкові накладні: №40 від 15.04.2013 р., № 49 від 21.04.2013 р., №51 від 22.04.2013 р., № 56 від 23.04.2013 р., № 57 від 23.04.2013 р., № 63 від 24.04.2013 р., №70 від 25.04.2013 р., №76 від 26.04.2013 р., № 78 від 27.04.2013 р., №80 від 28.04.2013 р. , №83 від 29.04.2013 р., №103 від 30.04.2013 р..
Вказані податкові накладні описані відповідачем в акті перевірки. Зауважень щодо їх оформлення у відповідача не було.
На підставі отриманих податкових накладних позивач відніс відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.
Господарські операції з контрагентом ТОВ «Міратон-Лідер» відображені позивачем у податковому обліку, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою рахунку по контрагенту ТОВ «Міратон-Лідер» за 2013 р.
Під час укладення договору з ТОВ «Міратон-Лідер» позивач був обізнаний про достатній обсяг правосуб'єктності постачальника. В підтвердження цього позивач надав суду копії довідки про взяття на облік платника податків, виписки з ЄДР від 06.11.2012, свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Міратон-Лідер» від 01.01.2013 р., довідки з ЄДРПОУ від 06.11.2012 р., наказу ТОВ «Міратон-Лідер» від 02.11.2012 р. №1 про призначення директора;
Таким чином, в періоді вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Міратон-Лідер» був зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою та зареєстрований платником ПДВ (Індивідуальний податковий номер 384329504669, дата реєстрації платником податку 01.01.2013 р., дата анулювання реєстрації 19.07.2013 р.), що давало право йому виписувати податкові накладні, а позивачу формувати податковий кредит.
Отримання позивачем товару від ТОВ «Міратон-Лідер» (бичок охолоджений) відповідає основному виду діяльності позивача - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний вид за КВЕД).
Відповідач зазначає про ознаки «фіктивності» останнього: триває процедура припинення, свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.07.2013 р., відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств та додатків до неї встановлено, що на ТОВ «Міратон-Лідер» основні фонди відстуні, встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ ТОВ «Міратон-Лідер» та задекларованого податкового кредиту ТОВ «ТД Рибпром» за квітень 2013 р. в сумі 134 944,00 грн., яка виникла у зв'язку з внесенням до АІС «Податковий блок» акту, складеного співробітниками ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів акт неможливості проведення зустрічної звірки від 16.08.2013 р. №288/22-02, що свідчить про ймовірне ухилення в оподаткуванні.
Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 р. № К-39842/10 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.
До того ж, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві у будь-якому випадку самі по собі порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості їх дій.
Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Міратон-Лідер» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Голдлайн» судом встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ «Голдлайн» був укладений договір поставки № 1503 від 15.03.2013 р., згідно якого постачальник (ТОВ «Голдлайн») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ТД Рибпром»), а покупець - прийняти та оплатити товар.
Під товаром у тексті договору слід розуміти продукти харчування, назва, асортимент і кількість яких зазначається в накладних, рахунках або специфікаціях (п. 1.2.).
Датою постачання вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п. 2.6.).
Ціна за одиницю товару вказується у накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід'ємною частиною договору (п. 3.1.).
Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару в безготівковій формі (п. 6.2.).
На виконання умов договору ТОВ «Голдлайн» у березні, квітні, травні та червні 2013 р. поставило на користь позивача товар (карась охолоджений, піленгас охолоджений, товстолоб охолоджений, лящ охолоджений, сом охолоджений, гунтера охолоджена, плітка охолоджена) на загальну суму 654 342,24 грн., в т.ч. ПДВ 109 057,04 грн., в підтвердження чого сторонами були підписані відповідні накладні.
За фактом поставки ТОВ «Міратон-Лідер» виписав та надав позивачу податкові накладні: №31817 від 18.03.2013 р., № 32013 від 20.03.2013 р., № 32605 від 26.03.2013 р., №4 від 01.04.2013 р., №15 від 04.04.2013 р., №23 від 08.04.2013 р., №31 від 10.04.2013 р., №33 від 11.04.2013 р., №69 від 24.04.2013 р., №52306 від 23.05.2013 р., №331 від 01.06.2013 р., №343 від 10.06.2013 р., №62002 від 20.06.2013 р.
Вказані податкові накладні описані відповідачем в акті перевірки. Зауважень щодо їх оформлення у відповідача не було.
На підставі отриманих податкових накладних позивач відніс відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2013 р.
Господарські операції з контрагентом ТОВ «Голдлайн» відображені позивачем у податковому обліку, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою рахунку по контрагенту ТОВ «Голдлайн» за 2013 р.
Транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.
В періоді вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Голдлайн» був зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою та зареєстрований платником ПДВ (дата реєстрації платником ПДВ 01.02.2013 р., дата анулювання реєстрації 08.08.2013 р., ІПН 383295204100), що давало право йому виписувати податкові накладні, а позивачу формувати податковий кредит.
Отримання позивачем товару від ТОВ «Голдлайн» (риби різного виду) відповідає основному виду діяльності позивача - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний вид за КВЕД).
Відповідач зазначає про ознаки «фіктивності» ТОВ «Голдлайн» з огляду на податкову інформацію: триває процедура припинення, свідоцтво платника ПДВ анульоване 08.08.2013 р., відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств та додатків до неї встановлено, що на ТОВ «Голдлайн» основні фонди відсутні, встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ ТОВ «Голдлайн» та задекларованим податковим кредитом ТОВ «ТД Рибпром» за березень, квітень, травень та червень 2013 р. в сумі 109 057,04 грн., яка виникла у зв'язку з внесенням до АІС «Податковий блок» акту, складеного співробітниками Західно-Донбаської ДПІ акт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн», код за ЄДРПОУ 38329524 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 по 31.07.2013» від 23.08.2013 р. № 9/22/3-38329524.
Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.
До того ж, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві у будь-якому випадку самі по собі порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості їх дій.
Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Міратон-Лідер» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
Законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Всі товари та послуги були придбані позивачем для використання у власній господарській діяльності.
Контрагенти позивача, а саме ТОВ «Грін Лайн Плюс», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Голдлайн», ПНП «Термоприлад», ТОВ «Нова Експедиція» у період існування господарських відносин з позивачем були зареєстровані в установленому законом порядку юридичними особами та зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто мали право виписувати податкові накладні.
Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.
Так, на час виконання спірних операцій усі названі контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і перебували на податковому обліку.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.
Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ та понесених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Укладаючи з контрагентами договори, позивач отримав від них копії установчих та реєстраційних документів.
На підтвердження правосуб'єктності контрагентів в період правовідносин, у матеріалах справи наявні документи: копія свідоцтва платника ПДВ на ТОВ «Грін Лайн Плюс»; копія Довідки про взяття на облік платника податків на ТОВ «Міратон-Лідер»; копія виписки з ЄДР від 06.11.2012 р. на ТОВ «Міратон-Лідер»; копія св-ва платника ПДВ ТОВ «Міратон-Лідер» від 01.01.2013; копія довідки з ЄДРПОУ на ТОВ «Міратон-Лідер» від 06.11.2012 р.; копія наказу ТОВ «Міратон-Лідер» від 02.11.2012 р. №1 про призначення директора; копія довідки з ЄДРПОУ від 07.12.2012 р. на ТОВ «Голдлайн»; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПНП «Термоприлад»; копія наказу ПНП «Термоприлад» № 08/04/13 від 08.04.2013 р. про прийом на роботу директора; копія довідки з ЄДРПОУ на ПНП «Термоприлад» від 10.04.2013 р.; копія виписки з ЄДР на ПНП «Термоприлад»; копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПНП «Термоприлад».
Суд зазначає, що акт перевірки хоча й містить опис договірних правовідносин позивача з його контрагентами, проте не надає дослідженим документам належної оцінки, не зіставляє наявні у позивача документи з даними бухгалтерського обліку позивача, не містить аналізу дотримання контрагентами позивача податкової дисципліни у спірних правовідносинах, а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях щодо протиправної діяльності контрагентів позивача.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
Як було зазначено вище, витрати позивача підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами.
Отже, позивачем податковий кредит, від'ємне значення суми податку на додану вартість та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Грін Лайн Плюс», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Голдлайн», ПНП «Термоприлад», ТОВ «Нова Експедиція» сформовано правомірно, а отже податкові повідомлення-рішення від 01.09.2014 р. №0002012200, від 01.09.2014 р. №0002022200, від 01.09.2014 р. №0002032200 винесено протиправно, що є підставою для їх скасування.
Крім того, судом встановлено, що по податковому повідомленню-рішенню від 01.09.2014 р. №0002022200 та частково по податковому повідомленню-рішенню від 01.09.2014 р. №0002012200 в частині 94 796,94 грн. досягнуто податкового компромісу.
Досягнення податкового компромісу встановлено в постанові Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 р. у справі № 810/3106/15, яка на момент розгляду даної справи набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на те, що податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 01.09.2014 р. №0002012200 досягнуто в частині 94796,94 грн. по взаємовідносинам з ПНП «Термоприлад» і провадження у даній справі закрите в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 94796,94 грн. та штрафних санкцій у сумі 23699,24 грн., податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 р. №0002012200 підлягає скасуванню в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 60547,82 грн., в т.ч. 48438,06 грн. за основним платежем та 12 109,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), що визначена як різниця між загальною сумою податкового повідомлення-рішення та сумою, щодо якої провадження у даній справі закрите.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 р. №0002042200
Податкове повідомлення-рішення №0002042200 винесено відповідачем 01.09.2014 р., і на підставі абз.1 п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки» на Товариство накладено штраф в розмірі 9 266,24 грн.
Згідно акту перевірки в ході перевірки встановлено, що у перевіреному періоді ліміт залишку готівки в касі не встановлювався, тому відповідно до п. 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. ліміт каси ТОВ «ТД Рибпром» вважається нульовим.
Перевіркою ТОВ «ТД Рибпром» встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки у касі позивача у перевіряємому періоді на загальну суму 4633,12 грн.
При визначенні залишку готівки в касі ТОВ «ТД Рибпром» на кінець дня взято до уваги той факт, що у видатковій відомості на виплату грошей № 11 за червень 2012 р. відсутній підпис одержувача готівки ОСОБА_1 у сумі 711,04 грн., у видатковій відомості на виплату грошей № 13 за серпень 2012 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1 у сумі 1311,04 грн. та ОСОБА_4 у сумі 1 311,04 грн. У видатковій відомості на виплату грошей № 17 за грудень 2012 р. відсутні підписи одержувачів готівки - ОСОБА_1 на суму 600,00 грн. та ОСОБА_4 на суму 700,00 грн.
Таким чином, порушення, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0002042200 від 01.09.2014 р., були вчинені у червні, серпні та грудні 2012 р.
Верховний суд України у своїй Постанові від 04.11.2014 р. (№ 21-466а14), Вищий адміністративний суду України в Ухвалі від 17.02.2015 р. в справі № К/800/61929/14 зазначили, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГКУ строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.
Згідно зі ст. 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГКУ передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 250 ГКУ передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідальність за порушення норм регулювання обігу готівки передбачена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 р., а, отже, застосуванню підлягає строк, визначений ч. 1 ст. 250 ГКУ, оскільки Указ Президента України не підпадає під обмеження, встановлені ч. 2 ст. 250 ГКУ.
Так, згідно абз. 1 п. 1 Указу № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, які є суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 250 ГКУ строк для застосування адміністративно-господарських санкцій (зокрема, 1 рік з дня порушення), враховуючи дати, в які були вчинені порушення та враховуючи дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 01.09.2014 р., до ТОВ «ТД Рибпром» не може бути застосований штраф згідно податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 р. №0002042200, оскільки для застосування штрафних санкцій сплинули строки давності, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо Рішення № 25 від 01.09.2014 р., Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-603 від 08.08.2014 р. та податкового повідомлення-рішення №0037421702 від 14.11.2014 р.
В п. 3.5.1 акту перевірки відповідач зазначає, що Товариством допущено заниження податку на доходи фізичних осіб, а саме:
1) не було утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб з перерахованих коштів 08.07.2013 р. у сумі 37 500 грн. та 23.08.2013 р. у сумі 37500 грн. ОСОБА_2 за миючу машину, оскільки до перевірки не надано документи - свідоцтво про сплату єдиного податку та документи про реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, чим порушено пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України;
2) не було утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб з додаткового блага у вигляді користування мобільним зв'язком за допомогою сім-карток мобільного оператор Київстар, наданих працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у 2013 р. на загальну суму перерахованих коштів 14 871 грн., оскільки до перевірки не було надано документи, які підтверджують використання таких послуг в господарській діяльності, чим порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
У результаті зазначеного встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 14 522,00 грн.
В п.3.5.3 акту перевірки відповідач зазначає, що перевіркою встановлено заниження єдиного внеску, а саме:
1) не було утримано та не перераховано до бюджету єдиного соціального внеску з перерахованих коштів 08.07.2013 р. у сумі 37 500 грн. та 23.08.2013 р. у сумі 37 500 грн. ОСОБА_2 за миючу машину, оскільки до перевірки не надано документи - свідоцтво про сплату єдиного податку та документи про реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, чим порушено ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п.5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого підприємством занижено єдиний внесок у сумі 30300,00 грн. (75000х36,8%3,6%);
2) не було утримано та не перераховано до бюджету єдиного соціального внеску з додаткового блага у вигляді користування мобільним зв'язком за допомогою сім-карток мобільного оператор Київстар, наданих працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у 2013 році на загальну суму перерахованих коштів 14871 грн., оскільки до перевірки не було надано документи, які підтверджують використання таких послуг в господарській діяльності, чим порушено ч. 1 п. 1 ст. 7 . 1, п. 2, п.5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого підприємством занижено єдиний внесок у сумі 6 008,20 грн. (14871,68х36,8%3,6%).
Рішенням від 15.10.2014 р. №2592/10/10-36-10-01-04/972 ГУ Міндоходів у Київській області розглянуло скаргу позивача на рішення №25 від 01.09.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Скарга була задоволена частко, а саме в сумі 15150 грн., в іншій частині залишена без змін. Товариство не погодилося із вказаним рішенням та подало повторну скаргу. Рішення ДФС від 21.11.2014 р. №7200/6/99-99-10-01-07-15 скарга була направлена на новий розгляд до ГУ ДФС у Київській області.
Рішенням від 23.12.2014 №727/10/10-36-10-01-04, яке було отримане 29.12.2014 р. ГУ ДФС у Київській області задовольнило скаргу частково, а саме в частині в сумі 15150 грн., в іншій частині скарга залишена без задоволення. ДФС України відмовилося скасувати повністю рішення про накладення штрафних санкцій.
При цьому, в рішенні Головне управління Міндоходів у Київській області погодилося з тим, що ФОП ОСОБА_2 самостійно сплачує податки та збори, а саме податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок. Для розгляду скарги ТОВ «ТД Рибпром» разом із скаргою було надано копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 та копію свідоцтва платника єдиного податку. Спираючись на ці обставини, Головне управління Міндоходів у Київській області задовольнило частково вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0025861702 від 01.09.2014.
28.11.2014 р. Товариство отримало нове податкове повідомлення рішення №0037421702 від 14.11.2014 р., яким збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 2 231,00 грн. та застосовано штрафні санкції 558,00 грн., всього - 2 879,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою та рішеннями, прийнятими за результатом адміністративного оскарження, позивач скористався своїм правом звернутись із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 26.09.1995 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2. ФОП ОСОБА_2 також є платником єдиного податку з 01.01.2012 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 01.06.2012 р.
Ці документи були надані позивачем відповідачу під час перевірки, а також в порядку п. 44.7 ст.44 ПК України надавалися відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Враховуючи те, що відомості про ФОП ОСОБА_2 внесені до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач мав можливість перевірити наявність чи відсутність реєстрації підприємцем цієї фізичної особи.
При прийнятті оскаржуваних рішень та вимоги, відповідач зобов'язаний був врахувати ці документи.
Відповідно до п.177.8 ст.177 ПК України (у редакції, що діяла в періоді існування спірних правовідносин), під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.
З огляду на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 самостійно сплачує податки та інші обов'язкові платежі до бюджету, і у Товариства не було підстав виступати податковим агентом, а також зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 надав позивачу копію документу, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, суд приходить до висновку, що ТОВ «ТД Рибпром» не занижувало єдиний внесок на суму 30300 грн. та податок на доходи фізичних осіб в сумі 12291,20 грн.
Суд звертає увагу, що в рішенні від 15.10.2014 р. №2592/10/10-36-10-01-04/972 ГУ Міндоходів у Київській області погодилося з тим, що ФОП ОСОБА_2 самостійно сплачує податки та збори, а саме податкок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок. А тому задовольнило скаргу частково, а саме в частині скасування рішення №25 від 01.09.2014 р. в сумі 15150 грн.
Щодо додаткового блага у вигляді користування мобільним зв'язком працівниками позивача судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді користувався послугами мобільного зв'язку оператора «Київстар». Між Товариством та оператором зв'язку ПАТ «Київстар» був укладений договір № 5374576 від 18.07.2012 р., згідно з яким надаються послуги корпоративного зв'язку.
Наказом по Товариству №1/1моб від 18.07.2012 р. встановлено ліміти витрат на мобільні переговори та інші послуги мобільного зв'язку. Цим наказом також визначено, що користування мобільним зв'язком здійснюється тільки в службових цілях.
Наказом №3моб від 01.04.2013 р. працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були надані сім-карти та визначено правила їх використання, зокрема лише для виконання службових завдань.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що зазначення відповідачем в акті перевірки прізвищ, імен та по-батькових працівників, сум коштів, свідчить про обізнаність відповідача із вказаними вище документами. оскільки ці дані відповідач не міг би зазначити, якщо б Товариство не надало відповідні документи під час перевірки.
В порядку п. 44.7 ст.44 ПК України Товариство до заперечень на Акт перевірки надавало копію договору з ПАТ «Київстар» №5374576 від 18.07.2012 р., копію наказу по Товариству №1/1моб від 18.07.2012 р., копію наказу по Товариству №3моб від 01.04.2013 р.
Зазначене вище спростовує твердження відповідача про відсутність цих документів у Товариства.
Відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.
Відповідно до пп.14.1.47. п. 14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до положень абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Товариством своїм працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були надані в користування сім-карти. Витрати на послуги зв'язку за цими сім-картами сплачувалися Товариством. Користування послугами мобільного зв'язку працівниками здійснювалося виключною в службових цілях, що підтверджується копіями відповідних наказів та договором з ПАТ «Київстар». Таким чином, у позивача не було підстав для нарахування ПДФО та ЄСВ на суми оплачених послуг зв'язку, оскільки послуги мобільного зв'язку не були додатковим благом працівників.
Відповідач не надав суду доказів того, що мобільний зв'язок використовувався працівниками в інших цілях, крім службових.
Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Враховуючи відсутність факту порушення позивачем у вигляді не нарахування єдиного внеску, штрафна санкція, передбачена п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не підлягає застосуванню.
Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідачем не доведена.
Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 01.09.2014 року №0002012200 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 60 547,82 грн., в т.ч. 48 438,06 грн. за основним платежем та 12 109,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 01.09.2014 року №0002032200, від 01.09.2014 року №0002042200, від 14.11.2014 року №0037421702.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 01.09.2014 року № 25 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 08.08.2014 №Ф-603 про сплату боргу (недоїмки).
6. Стягнути судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Рибпром» (ідентифікаційний код 32846847, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5,) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (08132, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд.34, Києво-Святошинський р-н., Київська обл.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.04.2016 |
Оприлюднено | 06.06.2016 |
Номер документу | 58068534 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні