Постанова

від 02.06.2016 по справі 826/17941/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2016 року письмове провадження № 826/17941/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакмар» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України Головного управління Державної казначейської служби України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакмар» (далі - позивач або ТОВ «ТД «Лакмар») з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1 або Київська міська митниця ДФС України), Головного управління Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2 або ГУ ДКС України), в якому просило суд:

1. Визнати дії відповідача 1 щодо ненадання до відповідача 2 висновку щодо повернення ТОВ «ТД «Лакмар», надміру сплачених митних платежів у розмірі 62267,36 (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят сім 36 копійки) гривень при митному оформленні товару відповідно до митних декларацій № 100250002/2013/037456 від 12.12.2013 року та № 100250001/2014/009845 від 28.03.2014 року.

2. Зобов'язати відповідача 1 підготувати висновок про повернути ТОВ «ТД «Лакмар» з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету платежів в сумі - 5000,00 грн. (п'ять тисяч) по митній декларації № 100250002/2013/037456 від 12.12.2013 року на розрахунковий рахунок № р/р 26009304834 в ПАТ «Діамантбанк», м. Київ, МФО 320854, ЄДРПОУ 35975867, ІПН № 359758626539 та направити його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, відповідно до вищенаведених даних та нижченаведеного переліку супровідних документів.

3. Зобов'язати відповідача 1 підготувати висновок про повернути ТОВ «ТД «Лакмар» з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету платежів в сумі - 57267,00 (п'ятдесят сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 36 коп. по митній декларації № 100250001/2014/009845 від 28.03.2014 року на розрахунковий рахунок № р/р 26009304834 в ПАТ «Діамантбанк», м. Київ, МФО 320854, ЄДРПОУ 35975867, ІПН № 359758626539 та направити його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, відповідно до вищенаведених даних та нижченаведеного переліку супровідних документів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем 1 протиправно не підготовлено та не направлено відповідачу 2 висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів з імпорту в Україну етилсилікату, що призвело до порушення прав і законних інтересів позивача та, відповідно, зазнання ним значних матеріальних втрат.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим просив суд відмовити в їх задоволенні.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття відповідачів у судове засідання, належним чином повідомлених про про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, судом встановлено наступне.

У жовтні 2013 року позивачем було заявлено до митного оформлення товар в режимі імпорту на митну територію України - «Етилсилікат - 40», код товару 3824100090, шляхом подання митному органу ВМД 100250000/2013/034946 від 23.10.2013 року.

Відповідачем було прийнято картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2013/00040 та рішення про визначення коду товару від 05.12.2013 року № КТ-100000003-0140-2013, яке стало предметом судового оскарження.

З метою уникнення штрафних санкцій випуску митним органом товару у вільний обіг, позивачем була подана митному органу нова ВМД № 100250002/2013/037456 з визначенням коду товару УКТ ЗЕД 2920908500 згідно рішення від 05.12.2013 року № КТ-100000003-0140-2013 (зі ставкою мита 6,5 % від вартості продукції).

Також у березні 2014 року позивачем було заявлено до митного оформлення аналогічний товар в режимі імпорту на митну територію України - «Етилсилікат - 40», код товару 3824100010, шляхом подання митному органу ВМД 100250001/2014/009817 від 28.03.2014 року, за результатом розгляду якої, відповідачем було прийнято картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00113 у зв'язку з прийняттям рішення про визначення коду товару від 05.12.2013 року № КТ-100000003-0140-2013.

З метою уникнення штрафних санкцій та випуску митним органом товару у вільний обіг, позивачем була подана митному органу нова ВМД № 100250001/2014/009845 з визначенням коду товару УКТ ЗЕД 2920908500 згідно рішення від 05.12.2013 року № КТ-100000003-0140-2013 (зі ставкою мита 6,5 % від вартості продукції).

В той же час, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.032.2014 року, по справі № 826/20669/13-а за позовом ТОВ «ТД «Лакмар» до Київської регіональної митниці Міндоходів, ГУ ДКС України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених платежів, позов був задоволений, визнано протиправним та скасовано Рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 05.12.2013 року № КТ-100000003-0140-2013 про визначення коду товару за УКТЗЕД, а також стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «ТД «Лакмар» суму надміру сплаченого мита в розмірі 5 000,00 грн.

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2014 року скасовані зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «ТД «Лакмар» суму надміру сплаченого мита в розмірі 5 000,00 грн. та відмовлено у позові у цій частині, з підстав того, що питання контролю правильності визначення коду товару та обчислення декларантом митної вартості, відноситься до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення коду товару за іншим кодом, а ніж зазначено декларантом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму мита, фактично визначаючи при цьому іншій код товару, що ввозиться на митну територію України. Таким чином, постановляючи рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь підприємства суми надмірно сплаченого мита, суди фактично визначили код товару, що ввозиться на митну територію України та відповідно митну вартість ввезеного ним товару, чим підмінили митний орган.

Враховуючи скасування у судовому порядку рішення митного органу про визначення коду товару від 05.12.2013 року № КТ-100000003-0140-2013, позивач вважає, що ним надмірно сплачені до бюджету митні платежі, які підлягають поверненню, що і стало підставою для його звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами документам і матеріалам, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Таким чином, питання контролю правильності визначення коду товару та обчислення декларантом митної вартості, відноситься до виключної компетенції митних органів.

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 8 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, у тому числі, код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД впливає на розмір митних платежів за ввезений товар.

Відповідно до підпункту 14.1.115. та підпункту 14.1.182. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Згідно пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

При цьому, судом встановлено, що в даному випадку митним органом не приймалось рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару, а також позивачем не надано доказів сплати відповідних митних платежів до бюджету, отже відсутні підстави вважати про наявність факту помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, які на думку позивача, підлягають поверненню.

Крім того, судом встановлено, що при первинному декларуванні товару, позивач визначив ставку за розмитнення товару у розмірі 5% від його вартості, а при наступному - 0 %, що викликає сумнів у правильності визначення позивачем такої ставки.

Більше того, суд не залишає поза увагою позицію Вищого адміністративного суду України в даному випадку, який наголосив, що постановляючи рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь підприємства суми надмірно сплаченого мита, суди фактично визначили код товару, що ввозиться на митну територію України та відповідно митну вартість ввезеного ним товару, чим підмінили митний орган.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лакмар» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій