Ухвала

від 11.05.2016 по справі 826/19422/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Київ К/800/23474/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інстарт" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015

у справі № 826/19422/14

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Інспекції з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Фріоллі» за червень 2014 року;

визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів Товариства на підставі акта від 29.10.2014 № 1574/26-59-22-06-38517780 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Фріоллі» за червень 2014 року» (далі - Акт);

зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності Товариства, виключені на підставі Акта;

зобов'язати Інспекцію відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності Товариства шляхом внесення показників, зазначених у податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року, в тому числі у додатку № 5;

заборонити відповідачеві та іншим податковим органам вносити до електронних баз даних органів Міндоходів України, передавати та враховувати результати зустрічної звірки Товариства, оформлені Актом, при проведенні перевірок контрагентів за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу про фіктивний характер правовідносин позивача із задекларованими контрагентами ґрунтується на припущеннях і не відповідають фактам господарської діяльності, засвідченим первинними документами; самовільна зміна податковим органом задекларованих Товариством показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі Акта, є неправомірними, оскільки ці показники можуть бути відкориговані лише на підставі податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом за наслідками проведеної перевірки, або у разі подання платником уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій зі зміною певних показників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015, у позові відмовлено. Ухвалюючи рішення зі спору, суди виходили з того, що:

ненадання платником повної та вичерпної відповіді на усі питання, викладені в обов'язковому запиті контролюючого органу, зумовлює правомірність призначення та проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК);

законність дій податкового органу зі здійснення податкової перевірки виключає порушення прав платника у відображенні результатів цього контрольного заходу в електронних базах даних податкових органів під час виконання останніми своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій;

встановлення суб'єкту владних повноважень заборони щодо вчинення певних дій на майбутнє не є належним способом захисту прав та інтересів юридичної особи в адміністративних правовідносинах, позаяк не сприяє відновленню порушеного права.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Фріоллі» за червень 2014 року. Підставою цієї перевірки слугувало ненадання платником повних і вичерпних пояснень, підтверджених належними первинними документами, на запит податкового органу від 25.09.2014 № 23995/10/26-59-22-08-66.

Результати перевірки висвітлені в Акті, в якому відображено висновки Інспекції про фіктивний характер операцій з придбання платником товарів у названого контрагента та з подальшого продажу цих товарів задекларованим покупцям.

У відповідності до цих висновків без прийняття податкових повідомлень-рішень Інспекцією були внесені зміни до показників податкової звітності Товариства в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Такі перевірки є одним із способів здійснення податкового контролю відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК.

Статтею 74 ПК установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

Виходячи із системного тлумачення наведених норм податкового права, колегія суддів дійшла висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в його постановах від 09.12.2014 (справа № 21-511а14), від 03.11.2015 (справа № 21-99а15), від 02.12.2015 (справа № 21-5180а15).

Надаючи ж правову оцінку діям Інспекції з призначення і проведення податкової перевірки Товариства, суди цілком правомірно керувалися положеннями підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, в силу якого документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі наведеної норми Закону суди сформували цілком об'єктивну правову позицію відносно того, що власне надання платником відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу не усуває підставу проведення перевірки відповідно до цього законодавчого припису; у контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника і їх документальних підтверджень; якщо сумніви податкового органу щодо можливих порушень платником податкового законодавства не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями в силу неповноти, недостатності останніх, то дії контролюючого органу з призначення перевірки кваліфікуються як використання таким органом компетенції на проведення податкової перевірки у межах компетенції та у спосіб, що передбачені Законом.

Відтак, дійшовши висновку про неповноту пояснень Товариства, викладених у листі від 02.10.2014 № 0210-1 (а.с. 160, т.1), та про недостатність поданих первинних документів на їх підтвердження, суди правомірно погодилися із законністю призначення та проведення спірної перевірки.

Правильною є і надана судами юридична оцінка позовній вимозі Товариства щодо заборони відповідачеві ті іншим податковим органом вносити до електронних баз даних органів Міндоходів України, передавати та враховувати результати зустрічної звірки Товариства, оформлені Актом, при проведенні перевірок контрагентів за ланцюгами придбання та продажу товарів (робіт, послуг).

Адже, по-перше, чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при проведенні перевірок платників податків. По-друге ж, встановлення будь-яких заборон на майбутнє не відповідає завданню адміністративного судочинства, яким є захист вже порушених прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

На підставі викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів, що даний позов задоволенню не підлягає.

Норми матеріального права застосовані судами попередніх інстанцій правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані. А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційних вимог Товариства відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інстарт" відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015 у справі № 826/19422/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько