Рішення

від 24.05.2016 по справі 905/1232/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.2016 Справа №905/1232/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ, ЄДРПОУ 21647131,

до відповідача, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк, ЄДРПОУ 05478812,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1, м.Донецьк,

про стягнення 8876,85 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 19.02.2016р. до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк, про стягнення коштів у розмірі понесених витрат 8876,85 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1232/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 24.03.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1232/16, залучено до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фактичну сплату страхового відшкодування у розмірі 8876,85 грн. потерпілій особі у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.09.2009р., наявність винних дій водія транспортного засобу ГАЗ 3307 д.н. НОМЕР_1, який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем, відсутність у останнього на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підтвердження вказаних обставин позивач, зокрема, надав у копіях: платіжні доручення №4211 від 11.11.2009р., №4645 від 07.12.2009р., наказ Моторного (транспортного) страхового бюро України №3124 від 07.12.2009р., зава ОСОБА_2 №б/н від 30.10.2009р., повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України №б/н від 18.09.2009р., поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9860428 від 07.12.2008р., довідка №4880 від 23.09.2009р., постанова Київського районного суду м.Донецька від 15.10.2009р. (3-399909), звіт про оцінку транспортного засобу №1200 від 12.10.2009р., протокол огляду транспортного засобу від 22.09.2009р., наказ Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» №-38-л від 17.04.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.11, 264, 509, 530, 625, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.3, 15, 79, 80, 88, 107, 109, 118-120, 122, 124 Цивільного процесуального кодексу України, посилається на п.4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р.

18.04.2016р. від Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов супровідний лист №01-06/319/16 від 06.04.2016р., до якого додано копію рішення Київського районного суду м.Донецька від 09.09.2013р. по справі №2/257/1794/13.

27.04.2016р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист б/н від 27.04.2016р., до якого додано у копіях: рішення Київського районного суду м.Донецька від 09.09.2013р. по справі №2/257/1794/13, лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» №30 144 від 01.03.2016р.

17.05.2016р. від Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов супровідний лист №01-06/385/2016 від 28.04.2016р., до якого додано копію рішення Київського районного суду м.Донецька від 09.09.2013р. по справі №2/257/1794/13.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 24.05.2016р. не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 24.05.2016р. не з'явився, витребувані документи не надав, причин неявки не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 24.05.2016р. не з'явився, витребувані документи не надав, причин неявки не повідомив.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку ) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, ґрунтуючись на положеннях ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.09.2009р. відбулось звернення з боку ОСОБА_2 до позивача із повідомленням про настання 15.09.2009р. дорожньо-транспортної події, що має ознаки страхового випадку, та внаслідок якої транспортному засобу Hyundai Getz з номерним знаком АН9082СМ завдано пошкодження.

Другий учасник цієї транспортної події: транспортний засіб ГАЗ-3307 з номерним знаком АН4639ВС, належить КП «Служба єдиного замовника» під керуванням водія ОСОБА_1., поліс ОСЦПВВНТЗ відсутній.

30.10.2009р. ОСОБА_2 звернулась із заявою провести відшкодування шкоди завданої у результаті пошкодження її транспортного засобу - Hyundai Getz з номерним знаком АН9082СМ, адже винна особа не має полісу цивільної відповідальності.

22.09.2009р. за результатом огляду автомобіля НОМЕР_2, складений протокол огляду транспортного засобу, в якому визначено назву деталі і опис пошкоджень.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем та згідно наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України №3124 від 07.12.2009р. постановлено виплатити ОСОБА_2 8706,854 грн. за шкоду заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до платіжного доручення №4645 від 07.12.2009р. позивачем перераховано ОСОБА_2 означену суму.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови Київського районного суду м.Донецька від 15.10.2009р. у справі №3-399909 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, що передбачено ст.124 КпАП України, а саме зіткнення 15.09.2009р. автомобіля НОМЕР_3 з транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_4.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_5 не застрахована у порядку встановленому чинним законодавством України.

Виходячи з відомостей, що містить приведений судовий акт ОСОБА_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди є працюючим у КП «СЕЗ Ворошиловського району».

Як свідчить наказ Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» №38-л від 17.04.2012р. продовжуються трудові відносини ОСОБА_1 із відповідачем у якості водія.

За змістом п.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, беручи до уваги викладене, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля НОМЕР_2, а до позивача, в силу ст.1191 Цивільного кодексу України, який виплатив відшкодування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, враховуючи, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі, та, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, що на час скоєння такої пригоди перебувала у трудових відносинах із відповідачем, вимоги про стягнення з останнього суми виплаченого відшкодування підлягають задоволенню в сумі 8 706,85 грн.

Судом враховано твердження позивача, що не спростовані у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, щодо скасування рішення Київського районного суду м.Донецька від 09.09.2013р. по справі №2/257/1794/13.

Іншого не виявлено.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 170,00 грн., як відшкодування витрат понесених на проведення експертного дослідження.

У підтвердження понесення цих витрат суду представлено платіжне доручення №4211 від 11.11.2009р.

Разом з цим, призначенням платежу, зі змісту означеного документа, є оплата послуг аварійних комісарів згідно рах.№107-09 від 30.10.2009р.

Проте, дане не вказує на сплату позивачем суми в розмірі 170,00 грн. у рахунок оплат, проведених на експертне дослідження за спірними правовідносинами.

Інших доказів, які б свідчили про понесення цих витрат та їх пов’язаність із предметом спору суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

З огляду на таке, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 500,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд дійшов висновку, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Проте, матеріали справи такого підтвердження не містять.

На підставі викладеного суд вважає вимоги щодо стягнення суми сплаченої за правову допомогу необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 27, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ, до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк, про стягнення коштів у розмірі понесених витрат 8876,85 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» (83000, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Постишева, 70, ЄДРПОУ 05478812, банківські реквізити не зазначено) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м.Київ, вул.Горького, б.51, адреса для листування: 02154, м.Київ, Русанівський б-р., б.8, ЄДРПОУ 21647131, п/р2600202284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313) 8706,85 грн. та відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1351,61 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 24.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7.Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2016р.

Суддя О.В. Кротінова