Рішення

від 24.05.2016 по справі 910/6957/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016Справа №910/6957/16

За позовом ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1»

Про стягнення 212 700,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 21.04.15.

Від відповідача: Жигун С.С. представник за довіреністю № б/н від 04.04.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (далі - відповідач) про стягнення 212 700,00 грн. невиплачених дивідендів за третій та четвертий квартали 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.16. порушено провадження у справі № 910/6957/16 та призначено її до розгляду на 10.05.16.

27.04.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

За результатами судового засідання 10.05.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 24.05.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 24.05.16. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 24.05.16. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/6957/16.

В судовому засіданні 24.05.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі протоколу № 1 від 06.06.03. зборів засновників відповідача створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1», засновниками якого є особи: громадянин України ОСОБА_4 та громадянин України ОСОБА_1 (п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1»).

Відповідно до п. 5.2. Статуту, учасники вносять свої внески грошима і мають такі розміри часток у статутному фонді товариства: ОСОБА_4 9 250,00 грн., що складає у статному фонді частку у розмірі 50%; ОСОБА_1 9 250,00 грн., що складає в статному фонді частку у розмірі 50%.

Згідно зі Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань учасниками відповідача є ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду 9 250,00 грн. (50% статного фонду) та ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду 9 250,00 грн. (50% статутного фонду).

Пунктом 7.3. Статуту передбачено, що учасник має право, зокрема, одержувати частину прибутків (дивідендів) від діяльності Товариства пропорційно свого внеску в статутний фонд. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

З наявної в матеріалах справи довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в 2012 році відповідачем позивачу нараховано дивіденди в наступних розмірах: 37 105,26 грн., 75 542,00 грн., 93 900,00 грн., 143 000,00 грн., 100 000,00 грн. (на загальну суму 349 547,26 грн.); в 2013 році 100 000,00 грн., 43 000,00 грн., 71 000,00 грн. (третій квартал), 141 700,00 грн. (четвертий квартал) (загалом в розмірі 355 700,00 грн.); в 2014 році 56 350,00 грн., 75 700,00 грн., 39 270,00 грн., 42 000,00 грн., 17 124,33 грн. (разом 230 444,33 грн.).

Позивач стверджує, що відповідач всупереч ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", п. 7.3. Статуту, відповідач протягом 2012-2014 років свої зобов'язання щодо здійснення сплати дивідендів виконував неналежним чином, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 212 700,00 грн. дивідендів за третій та четвертий квартали 2013 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» нараховано ОСОБА_1 в 2013 році дивіденди на суму 355 700,00 грн., з яких 71 000,00 грн. за третій квартал, 141 700,00 грн. за четвертий квартал. Вказане підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до п. 170.5 ст. 170 та п. 167-2 ст. 167 Податкового кодексу України дохід у вигляді дивідендів оподатковується за ставкою оподаткування 5 відсотків. Даний податок нараховується податковим агентом, який сплачує його до бюджету. В даному випадку податковим агентом є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Враховуючи викладене, у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу дивіденди в розмірі 202 065,00 грн. за 2,3 квартали 2013 року з розрахунку 212 700,00 грн. -(212 700,00 грн. * 5%) = 202 065,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що позивачем дивіденди отримувались, з посиланням на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.15. у справі № 910/20031/15 та лист позивача від 10.02.15.

Разом з тим, з листа від 10.02.15. не вбачається про які саме дивіденди, в якому розмірі та за який період йде мова, а первинними документами вказаний лист не підкріплено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.15. у справі № 910/20031/15 встановлено, що позивачем було частково отримано дивіденди в розмірі 24 700,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 02.04.2013 року, та встановлено, що зазначені дивіденди було виплачено за 1, 2 квартали 2013 року, в той час як предметом спору в даній справі є несплата відповідачем позивачу дивідендів на 3,4 квартали 2013 року.

Крім того, заперечуючи проти позову відповідач посилається на зникнення розрахункових касових ордерів за 2012-2014 роки та протоколів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1», які за наявності могли б бути підтвердженням виплати дивідендів позивачу, та вказує на наявність досудового розслідування у кримінальному провадження № 12015100090011551 з приводу вказаного.

Зазначені твердження судом не приймаються з огляду на наступне.

За приписами ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вирок суду у кримінальному провадженні за фактом доведення вини позивача у викраденні у позивача розрахункових касових ордерів за 2012-2014 роки та протоколів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» - відсутній.

Додатково суд звертає увагу відповідача на те, що жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, якщо певна обставина, встановлена рішенням (вироком) суду матиме істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті.

Посилання відповідача на наявність певних непорозумінь між учасниками відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Праволенд» не стосуються предмету спору в даній справі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено виплати позивачу дивідендів за 3,4 квартали 2013 року.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача дивідендів за 3,4 квартали 2013 року підлягають частковому задоволенню на суму 202 065,00 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, б. 6, кв. 10; ідентифікаційний код 32523447) на користь ОСОБА_1 (02225, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 202 065 (двісті дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 00 коп. - дивідендів за третій та четвертий квартали 2013 року, 3 030 (три тисячі тридцять) грн. 98 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.16.

Суддя Т.М. Ващенко