Ухвала

від 30.05.2016 по справі 913/1031/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 травня 2016 року                                                   Справа № 913/1031/15

                                                                                Провадження №16/913/1031/15

За позовом Іноземного підприємства “Торговий дім ЄПК-Запоріжжя”, м.Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства “Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 377895 грн 93 коп.

Головуючий суддя Смола С.В.

Суддя Василенко Т.А.

Суддя Рябцева О.В.

           Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Іноземне підприємство “Торговий дім ЄПК-Запоріжжя” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського” про стягнення заборгованості за договором поставки №16 від 10.07.2012 в сумі 220000 грн 00 коп., 3% річних у сумі 13626 грн 97 коп., інфляційних втрат у сумі 144980 грн 00 коп., пені в сумі 25652 грн 60 коп.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.03.2015 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 220000 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 143754 грн 03 коп., 3% річних в сумі 14141 грн 90 коп., судовий збір у сумі 5668 грн 44 коп.

Рішення набрало законної сили 25.03.2016 та на його виконання видано відповідний наказ.

20.05.2016 відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою №200 від 05.05.2016 в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив відстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2015 у справі №913/1031/15 на двадцять чотири місяці до 01.05.2018; розстрочити виконання судового рішення на 24 місяці, починаючи з 01.05.2018 по 01.05.2020 шляхом щомісячної сплати коштів: 01.05.2018 -16001 грн 37 коп., з 01.06.2018 по 01.04.2020 – 15981 грн 00 коп. щомісячно.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.05.2016 розгляд заяви призначений на 30.05.2016.

Відповідач клопотанням б/н від 30.05.2016 просив відкласти розгляд справи, у зв'язку із участю представника в іншому судовому процесі.

Заява Приватного акціонерного товариства “Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського” в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що відповідач має намір погасити заборгованість у повному обсязі, проте накладенням арешту на відкриті рахунки в порядку виконавчого провадження ВП №50245043 унеможливлює повне виконання боргових зобов'язань перед кредиторами; що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, не має коштів для оплати; що з червня 2014 року ведення господарської діяльності в м.Луганську та виконання нормативних актів України щодо здійснення платежів стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в Луганській області; що відповідач позбавлений можливості щодо реалізації готової продукції і як наслідок неможливість отримання прибутку.

У відповідності зі ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач повинен довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Відповідачем в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки та розстрочки судового рішення, не надано доказів того, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Судом критично оцінюється подана відповідачем довідка про майновий стан підприємства-стан залишків на рахунках, оскільки не надано інформації про всі відкриті рахунки Приватного акціонерного товариства “Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського”, не надано балансу станом на дату розгляду заяви, а також звітів про фінансові результати роботи.

Суд не приймає до уваги поданий відповідачем сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили №2382/05-4 від 15.08.2014, оскільки він не звільняє від обов'язку своєчасного та повного виконання судового рішення.

Заявником не обґрунтовано відстрочення виконання рішення до 01.05.2018 та розстрочення виконання судового рішення саме на 24 місяці, не надано жодних доказів на підтвердження того, що через сплив саме цього проміжку часу відповідач зможе виконати судове рішення.

Аналізуючи зміст ст.121 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що особа може звернутись на власний вибір із заявою про відстрочення або із заявою про розстрочення виконання судового рішення, оскільки процесуальне законодавство не надає господарському суду право одночасно розстрочити і відстрочити виконання рішення суду.

При цьому відстрочення та розстрочення виконання рішення суду є різними засобами зміни порядку та способу виконання рішення, кожен з яких має свою юридичну природу.

В даному випадку відповідач просить відстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2015 у справі №913/1031/15 на двадцять чотири місяці до 01.05.2018 та розстрочити виконання судового рішення на 24 місяці, починаючи з 01.05.2018 по 01.05.2020 шляхом щомісячної сплати коштів: 01.05.2018 -16001 грн 37 коп., з 01.06.2018 по 01.04.2020 – 15981 грн 00 коп. щомісячно.

Таким чином, відповідач просить суд відстрочити та розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.03.2015, що є неприпустимим, оскільки господарському суду процесуальним законодавством не надано права одночасно відстрочити та розстрочити виконання рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського” №200 від 05.05.2016 в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до абз.2 п.п.3.9.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В порушення наведених приписів законодавства відповідачем не надано документального підтвердження заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки ухвалою від 20.05.2016 розгляд заяви призначений на 30.05.2016, тому десятиденний строк розгляду заяви закінчується 30.05.2016.

Таким чином, суд вважає вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим і відхиляє його.

Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що підтверджують ускладнення чи неможливість виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського” №200 від 05.05.2016 в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Головуючий          суддя                                                                       С.В. Смола

Суддя                                                                                           Т.А. Василенко

Суддя                                                                                 О.В. Рябцева