Рішення

від 26.05.2016 по справі 915/470/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 915/470/16

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за дорученням;

від відповідача: представник не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/470/16

За позовом: Миролюбінська сільська рада Братьського району Миколаївської області, вул. Щорса, 35, с. Миролюбівка, Братський район Миколаївської області, 55444,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність В«Завод композитних матеріалів В«АнораВ» , вул. Бузника, 5, м.Миколаїв, 54038,

про стягнення коштів ., -

В С Т А Н О В И В:

Миролюбінська сільська рада Братьського району Миколаївської області звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність В«Завод композитних матеріалів В«АнораВ» про стягнення коштів у сумі 82 719 грн. .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд позов задовольнити. Позов обґрунтовано наступним.

05 жовтня 2015 року між сторонами був укладений договір № 028/15, за умовами якого відповідач зобов'язався розробити, спроектувати і поставити, а також, якщо це вказано у Специфікаціях, здійснити монтажні і пуско - налагоджувальні роботи, а позивач прийняти і оплатити продукцію, в порядку та на умовах, встановлених договором.

Позивач вимоги договору виконав, оплатив 06.10. 2015р. обумовлену договором вартість робіт в сумі 78780 грн.

Відповідач в порушення двосторонньої угоди (п.4 Специфікації від 05.10.2015р.) свої зобов’язання по проектуванню, виготовленню та поставці водонапірної вежі об’ємом 15 м3 не виконав, що на думку позивача є підставою для розірвання договору, стягнення вартості оплаченої, але не отриманої продукції та неустойки.

У відповідності зі ст.ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 16.05.2016р. були направлені на юридичну адресу відповідача , отже він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідач правом, передбаченим ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, вимоги ухвали господарського суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного.

05 жовтня 2015 року між позивачем та ТОВ «Завод композитних матеріалів "АНОРА"» був укладений договір № 028/15, за умовами п. 1.1. якого відповідач зобов'язався розробити, спроектувати і поставити, а також, якщо це вказано у Специфікаціях, здійснити монтажні і пуско-налагоджувальні роботи, а позивач прийняти і оплатити продукцію, в порядку та на умовах, встановлених договором.

Найменування, асортимент, кількість і ціна продукції встановлюється сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. п. 2.1.2.3 договору поставка продукції здійснюється у строки, визначені у специфікаціях. Датою виконання відповідачем своїх обов'язків по поставці продукції (датою поставки) вважається дата приймання замовником (вантажоодержувачем) продукції по акту приймання-передачі або товаротранспортній накладній. Порядок оплати продукції встановлюється сторонами у специфікаціях.

Згідно Специфікації від 05.10.2015 року № EO.020.15, відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та оплатити наступну продукцію: водонапірну вежу, об’ємом 15 м. куб., кількість 1 одиниця, вартістю 78780 грн.

Пунктами 3, 4 Специфікації сторони узгодили форму та порядок оплати протягом одного дня з моменту підписання договору та строки і порядок виконання робіт - загальний строк виконання робіт по проектуванню та виготовленню вежі складає 35 робочих днів.

На виконання умов договору 06 жовтня 2015 року позивач сплатив на користь відповідача 78780,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 06.10.2015р. № 517, № 516.

Разом з тим, в порушення умов договору відповідачем у встановлений термін продукція виготовлена та поставлена не була.

В зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, 03.02.2016р. позивачем на його адресу була направлено повідомлення про розірвання договору та повернення оплати в сумі 78780,00 грн. Вказана вимога в березні місяці була повернута позивачу поштою із закінченням терміну зберігання.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить розірвати укладений між ТОВ «Завод композитних матеріалів «АНОРА» та Позивачем договір № 028/15 від 05.10.2015р. та стягнути з відповідача основний борг в сумі 78780 грн. та пеню в сумі 3939 грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 612 ЦК України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, суд вважає за необхідне розірвати договір, укладений між ТОВ «Завод композитних матеріалів «АНОРА» та Миролюбівською сільською радою Братського району Миколаївської області № 028/15 від 05.10.2015р.та стягнути з відповідача основний борг в сумі78780 грн.

Пунктом 6.5 договору сторони встановили, що за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочки, але не більше 5% від загальної вартості продукції.

З огляду на наведене, позивач цілком обґрунтовано нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 3939 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про належне виконання ним умов договору. В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо розірвання укладеного між ТОВ «Завод композитних матеріалів «АНОРА» та Миролюбівською сільською радою Братського району Миколаївської області № 028/15 від 05.10.2015р.та стягнення з відповідача основного боргу в сумі 78780 грн., пені в сумі 3939 грн. обґрунтовані нормами чинного законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір № 028/15 від 05.10.2015р., укладений між ТОВ «Завод композитних матеріалів «АНОРА» та Миролюбівською сільською радою Братського району Миколаївської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод композитних матеріалів АНОРА /54038, м. Миколаїв, вул. Бузника, 5, код 39389060/ на користь Миролюбівської сільської ради Братського району Миколаївської області /55444,вул.Щорса,35 с. Миролюбівка,Братський район, Миколаївска область, код 39389060/ основний борг в сумі 78780 (сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн., пеню в сумі 3939 (три тисячі девятсот тридцять дев'ять) грн., 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 31.05.2016р.

Суддя С.М. Коваль