Рішення

від 31.05.2016 по справі 917/547/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016                                                                      Справа №917/547/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстандарт 2018", вул. Строни, 1, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних та 10% річних

                                                                       Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Розглядається позов про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення № Ц00391 від 01.10.2015 у розмірі 99063,46 грн, з яких: основний борг - 79657,60 грн; пеня - 13716,97 грн; 3% річних - 3120,83 грн; інфляційні - 2568,06 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (надалі - Позивач, Перевізник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстандарт 2018" (надалі - відповідач, Замовник) уклали договір транспортного перевезення № Ц00391 від 01.10.2015.

Відповідно до п. 1.1. договору, Перевізник зобов'язався надати Замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у даному Договорі (Додатках до даного договору), автомобільним транспортом, а Замовник - прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по поверненню.

Згідно з п. 1.2. договору кількість вантажу визначається у товаротранспортних накладних.

В додатковій угоді №1 до договору сторони визначили найменування вантажу (меляса бурякова), маршрут перевезення (Теофіполь - Червоне), тариф на перевезення (240 грн з ПДВ за тону).

Згідно з п. 2.3 договору, належне виконання Перевізником умов даного договору оформляється актом виконаних робіт, що підписується представником Перевізника і Замовника.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата наданих Перевізником за даним договором послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника в строк 3 (три) банківських дні з моменту виконання послуг з перевезення. Дата виконання послуг є дата зазначена у акті виконаних робіт.

Згідно з п. 4.3. договору, за порушення Замовником термінів оплати послуг Перевізника, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Приписами п. 3.3. договору сторони погодили, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення перевізником та відповідно до їх прийняття замовником є підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору Перевізник (позивач) надав Замовнику послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 141657,60 грн, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) №29604 від 28.10.2015.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 31.12.2015 заборгованість відповідача становить 81657,60 грн.

Як зазначає позивач, у 2016 році відповідач сплатив частину заборгованості в розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 79657,60 грн.

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 916 ЦК УКраїни передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати наданих послуг перевезення, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 79657,60 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 4.2. договору у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг перевізника Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором №Ц00391 від 01.10.2015 щодо здійснення оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 03.11.2015 по 24.03.2016 в розмірі 13716,97 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3120,83 грн - 10% річних та 2568,06 грн інфляційних.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстандарт 2018", вул. Строни, 1, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800 (код ЄДРПОУ 37261041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118 (код ЄДРПОУ 32602104) - 79657,60 грн боргу, 13716,97 грн пені, 3120,83 грн - 3% річних, 2568,06 грн інфляційних, 1486,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д.М. Сірош