Постанова

від 30.05.2016 по справі 908/6176/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.05.2016 справа №908/6176/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача від третьої особи 1 від третьої особи 2 ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормовет", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 09.03.2016 р. (підписано 14.03.2016 р.) у справі№ 908/6176/15 (суддя Топчій О.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Полікорм", м. Павлоград, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормовет", м. Запоріжжя за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпрогагро", м. Дніпропетровськ; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Солома", м. Верхівцеві, Дніпропетровська область простягнення 95 365,63 грн. В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Полікорм", м. Павлоград, Дніпропетровська область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормовет", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 95 365,63 грн., з яких: основний борг в розмірі 86 151,00 грн., 3 446,04 грн. - збитків від інфляції, 368,22 грн. - 3% річних та 5 400,37 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2016 р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", м. Дніпропетровськ (Третя особа - 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Солома", м. Верхівцеві, Дніпропетровська область (Третя особа - 2).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.03.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 86 151,00 грн., пеню в розмірі 5 296,52 грн., 3% річних в розмірі 361,13 грн., інфляційні витрати в розмірі 2 338,14 грн. та 1 412,20 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду щодо встановлення факту отримання спірного товару відповідачем не відповідає обставинам справи, судом не надано належної правової оцінки письмовим доказам, спірний товар не відповідає заявленій позивачем якості, а також на те, що відповідач ще 26.10.2015р. відмовився від прийняття поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходження уповноваженого представника підприємства у відпустці, а керівника підприємства - у відрядженні. Будь-яких доказів поважності причин неявки представника в судове засідання апеляційної інстанції відповідачем не надано. У задоволенні клопотання судовою колегією відмовлено через необґрунтованість, оскільки доказів поважності причин неявки відповідачем надано не було, він є юридичною особою, отже мав можливість направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з викладеним судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третіх осіб, які не скористались правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір поставки № 11 від 21.10.2015р. (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, позивач зобов'язався передати у встановлений договором термін товар у власність відповідача, а відповідач - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється за договором, є шрот соняшниковий (п. 1.2 Договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору, загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається шляхом підсумовування кількості товару, зазначеного у видаткових накладних або специфікаціях. Якість товару повинна відповідати встановленим для даного виду товару стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, передбаченій для даного виду товару.

Відповідно до п. 3.2 Договору, поставка товару за договором здійснюється за рахунок позивача зі складу позивача, якщо інше не передбачено в специфікації до поставки.

Пунктом п. 3.4 Договору встановлено, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризики випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару відповідачу за видатковими накладними в місті поставки, зазначеному в п. 3.2 Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язується: забезпечити своєчасне і належне приймання товару на умовах договору; своєчасно та в порядку, встановленому цим договором, сплатити вартість товару; перевірити кількість і якість товару при прийманні; в разі виявлення відхилень від умов цього договору щодо кількості та (або) якості товару, відповідач зобов'язується невідкладно повідомити про це позивача.

На виконання умов Договору 21.10.2015р. сторонами було підписано Специфікацію № 1 (далі - Специфікація) до Договору, якою сторони узгодили поставку 22 тон +-20% шроту соняшникового на загальну суму 109 340,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п. 2, 3 Специфікації, відповідач зобов'язується здійснити оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за встановленою ціною по факту поставки товару автомобільним транспортом за рахунок позивача за адресою: вул. Складська, 6, Комунарський район, м. Запоріжжя.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2015р. позивачем на виконання умов Договору був поставлений на адресу відповідача товар - шрот соняшниковий в кількості 18,33 т.

Після отримання товару, 23.10.2015р. відповідач звернувся до позивача з рекламаційним листом за вих. № 313/10/15, яким підтвердив факт отримання товару за видатковою накладною № 44 у кількості 18,33 т, але висловив сумнів у якості отриманої продукції та невідповідності її вимогам ДСТУ 4638:2006 при первинному обстеженні, та просив позивача направити свого уповноваженого представника за адресою місцезнаходження поставленого товару на складі відповідача (м. Запоріжжя, вул. Складська, 6) для відібрання 26.10.2015 р. разом з представником останнього зразків проб шроту соняшникового для проведення відповідної незалежної експертизи (досліджень).

Листом-відповіддю за вих. № 140 від 23.10.2015р. позивач наполягав на якості товару, а також зазначив, що умовами Договору не передбачено відповідність товару вимогам саме ДСТУ 4638:2006. Просив виконати вимоги п.п. 4.3, 5.1.2 Договору в частині оплати поставленого товару (т.1 а.с. 28).

Також, листом № 141 від 26.10.2015р., позивач повідомив відповідача, що 26.10.2015р. представники позивача та третьої особи-2 з'явилися на підприємство відповідача для відібрання зразків проб спірного товару для проведення відповідної незалежної експертизи, але оскільки незалежна експертиза викликана не була, представники самостійно відібрали дві проби шроту з автомобілю НОМЕР_1, НОМЕР_2 для проведення експрес - аналізу, щоб впевнитися в якості поставленого товару. Результати досліджень підтвердили відповідність якості заявленої у сертифікаті.

Відповідачем 27.10.2015р. електронним листом за вих. № 317/10/15 було запропоновано позивачу провести відповідну незалежну експертизу (дослідження) шроту соняшникового у Запорізькій регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини та паралельно у Виробничо-технологічному центрі контролю якості і безпечності продуктів харчування, комбікорму та комбікормової сировини ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Фізико-хімічні дослідження було запропоновано провести на предмет експертизи головних (найважливіших) показників, які впливають на споживчу цінність шроту соняшникового.

Позивач 27.10.2015р. електронним листом за вих. № 142 запропонував відповідачу зібрати експертну групу, яка буде складатися з представників обох підприємств, відібрати зразки та надати останні для дослідження товару у Запорізькій регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини, м. Запоріжжя та у Центрі незалежних експертних досліджень "Укрекспертиза".

Відповідач відповіддю за вих. 319/10/15 від 28.10.2015р. проти проведення перевірки якості поставленого шроту соняшникового у запропонованих позивачем установах не заперечував (т. 1 а.с. 72), але вимагав додатково узгодити параметри, яким має відповідати досліджуваний товар, а також умови повернення товару позивачу у разі його невідповідності визначеним параметрам.

Позивачем 29.10.2015р. на адресу відповідача був відправлений лист - вимога за вих. № 143 в якому було зазначено, що враховуючи знеособлені характеристики товару, а також те, що в день поставки товару автотранспорт, на якому здійснювалося вивезення товару зі складу позивача представниками сторін опломбований не був - відповідач умисно позбавив позивача можливості ідентифікувати поставлений останнім товар та здійснити відповідний відбір проб для його аналізу, а тому вимоги відповідача щодо проведення будь-яких додаткових аналізів - є необґрунтованими та безпідставними.

Також зазначеною вимогою позивач пропонував відповідачу прийняти товар, підписавши видаткову накладну, віддати товар для його заміни або відмовитись від Договору та повернути раніше поставлений товар в повному обсязі.

Листом від 03.11.2015р. за вих. № 327/11/15 відповідач повідомив, що з метою уникнення подальших збитків, пов'язаних із простоєм автотранспортного засобу, який завантаженим товаром, відсутністю між сторонами письмової домовленості щодо подальших дій, відповідачем було прийнято рішення про розвантаження автотранспорту 29.10.2015 р. за участю уповноваженого представника відповідної незалежної організації та розміщення спірного товару на тимчасове належне зберігання на своїх складських площах. Також за участю такого представника було зроблено відбір зразків (проб) від партії поставленого товару, про що складено відповідний акт для подальшого проведення незалежної експертизи установами, які мають на це повноваження. Станом на 02.10.2015р. відібрані зразки товару передані відповідачем до установ на експертизу.

Листами від 09.11.2015 р. за вих. №333/11/15 та № 343/11/15 від 11.11.2015 р. відповідач повідомив позивача, по-перше, про розвантаження товару за участю представника незалежної організації, тобто без участі представників позивача, та про розміщення шроту на тимчасове зберігання на складських приміщеннях відповідача.

Відповідачем запропоновано позивачу у якомога стислий термін (але не пізніше ніж до 13.11.2015 р.) відшкодувати на користь відповідача понесені внаслідок поставки продукції неналежної якості витрати у сумі 20 800,00 грн., а після компенсації зазначених витрат, вирішити питання щодо вивезення з території відповідача поставленої за видатковою накладною №44 від 23.10.2015 р. на суму 86 151,00 грн. партії неякісного товару та сплати відповідачу додаткових витрат, пов'язаних із завантаженням продукції у транспортний засіб, попередньо наданий (замовлений) відповідачем або погодитися на зменшення ціни за товар неналежної якості у розмірі 37% від його вартості, шляхом укладення між сторонами відповідної додаткової угоди до спірного Договору з подальшим коригуванням товаросупровідних документів (рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної і т.п.).

Отже між сторонами виник спір стосовно оплати за поставлену продукцію, яку здійснити відповідач відмовляється, вважаючи її неякісною.

Факт поставки на адресу відповідача шроту соняшникового у кількості 18,33 т сторонами не оспорюється.

Відповідно до п. 3.2 Договору, поставка товару за договором здійснюється за рахунок постачальника зі складу постачальника, якщо інше не передбачено в специфікації до поставки.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що за актами відбору проб №0-1038 від 29.10.2015 р. та № №0-1038/1 від 29.10.2015 р. (повторно), а також за результатами проведення перевірки якості (показників споживчої цінності) поставленого шроту соняшникового в Українському центрі незалежних експертних досліджень "Укрекспертиза" (випробувальна лабораторія), згідно протоколу випробувань продукції № 1010 від 05.11.2015 р. та експертного висновку № 002152п/15 від 09.11.2015 р. встановлено, що поставлений продукт не відповідає нормативам та даним, вказаним у посвідченні якості третьої особи-2. Показники суттєво гірші, ніж було заявлено позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи спірний товар був вивезений відповідачем самостійно, без оформлення будь-яких супровідних документів, на автомобілі, який було замовлено відповідачем за його рахунок. Представниками сторін автомобіль опломбований не був.

На підтвердження якості спірного товару третьою особою-1 було також надано посвідчення якості № 5 від 23.10.2015р. на шрот соняшниковий високо протеїновий тостований негранульований, виготовлений 22.10.2015р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Вимоги до якості товару (шроту соняшникового) встановлені в п. 2.2 Договору, в якому відсутні посилання на конкретні норми.

Належних доказів поставляння позивачем неякісного товару в розумінні вищенаведених вимог закону відповідачем не надано.

Посилання відповідача на лист від 26.10.2015р. за вих. № 315/10/15 щодо відмови від прийняття неякісного товару та повернення його на адресу позивача за рахунок останнього судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з листа відповідача від 03.11.2015р. за вих. № 327/11/15 у відповідь на претензію позивача від 29.10.2015р. за вих. № 143, відповідачем 29.10.2015р. було прийнято рішення про розвантаження товару та розміщення його на тимчасове належне зберігання на своїх складських площах, чим останній фактично підтвердив приймання спірної продукції.

Посилання відповідача на акти відбору проб №0-1038 від 29.10.2015 р. та №0-1038/1 від 29.10.2015 р. (повторно), протокол випробувань продукції № 1010 від 05.11.2015 р. та експертний висновок № 002152 п/15 від 09.11.2015р. в якості доказу поставлення товару неналежної якості також є необґрунтованими, оскільки, по-перше, відібрання проб було здійснено без участі іншої сторони та з автомобіля, який не було опломбовано. По-друге, хоча вищезазначені документи й містять посилання на відібрання проб з автомобілю НОМЕР_3 напівпричепа державний номер НОМЕР_4, проте в матеріалах справи відсутні докази та сторонами таких доказів не надано, що спірний товар за Договором № 11 від 21.10.2015р. та Специфікацією № 1 від 21.10.2015р. було відвантажено саме на вказаний автомобіль та поставлено на склад відповідача.

Крім того, акти відбору проб №0-1038 від 29.10.2015 р. та №0-1038/1 від 29.10.2015 р. (повторно), протокол випробувань продукції № 1010 від 05.11.2015 р. та експертний висновок № 002152 п/15 від 09.11.2015р. не можуть свідчити про поставку відповідачем неякісного товару, оскільки із них не випливає, що неякісна продукція була поставлена саме за Договором поставки № 11 від 21.10.2015р. та Специфікації № 1 від 21.10.2015р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів того, що товар, який був об'єктом дослідження Українському центрі незалежних експертних досліджень "Укрекспертиза" (випробувальна лабораторія) є саме товаром, що поставлений позивачем за спірним Договором - матеріали справи не містять.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено факт порушення позивачем умов Договору поставки № 11 від 21.10.2015р. та не спростовано факту отримання відповідачем 23.10.2015 р. від позивача шроту соняшникового у кількості 18,33 т. на суму 86 151,00 грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 86 151,00 грн., доказів оплати якої суду не надано.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Право позивача на отримання оплати за товар є порушеним з 23.10.2015 р.

За таких підстав судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Отже висновок суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу у розмірі 86 151,00 грн. є вірним.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого товару позивачем нарахована пеня в сумі 5 400,00 грн. за період з 26.10.2015р. по 15.12.2015р. на підставі п. 6.2.1 Договору.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1 Договору встановлено, що у разі прострочення здійснення оплати товару, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Судова колегія, перевіривши розрахунок, зроблений судом першої інстанції в частині стягнення пені в сумі за період з 26.10.2015р. по 15.12.2015р. в сумі 5 296,52 грн. вважає його вірним.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 3 446,04 грн. інфляційних за період листопад - грудень 2015р. та 368,22 грн. - 3% річних за період з 26.10.2015р. по 15.12.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 338,14 грн. та 3% річних у розмірі 361,13 грн., судова колегія вважає його вірним.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2016 року у справі № 908/6176/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормовет", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.03.2016 року у справі № 908/6176/15 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС