Постанова

від 01.06.2016 по справі 910/2589/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа№ 910/2589/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Літвінов О. А. - представник за довіреністю № 7 від 21.01.2016

від відповідача: Кудляк Є. В.- ліквідатор

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016

у справі № 910/2589/16 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси»

про стягнення 1 238 362,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 130), заявлено про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 1 856 481,13 грн. за договором оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси» № 4074 ЦМК/НП від 25.09.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 722, пені в сумі 291 750,68 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 24 697,19 грн.

З матеріалів справи слідує, що вказані суми позивач просить перерахувати до Державного бюджету України: одержувач - УДКСУ Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 39995466, банк одержувача - ГУ ДСКУ у м. Києві, р/р 31113092700011, МФО 820019, КЕКД 22080100, назва: плата за оренду цілісних майнових комплексів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016, повний текст якого складений 19.04.2016, у справі № 910/2589/16 позов задоволено повністю.

Водночас у вказаному рішення суд першої інстанції стягнув спірні суми не до Державного бюджету України за вказаними позивачем реквізитами, а на користь позивача.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджений факт невиконання відповідачем обов'язку по сплаті орендної плати за заявлений позивачем до стягнення період.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 по справі № 910/2589/16 у повному обсязі та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції позовні вимоги позивача були задоволені безпідставно, оскільки в матеріалах справи відсутні докази несплати відповідачем орендної плати за спірним договором, оскільки акт звірки взаєморозрахунків від 18.03.2016, який покладено в основу оспорюваного рішення, у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не є первинним документом, а є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, накладними, рахунками тощо).

Також відповідач зазначив про те, що заяву позивача про збільшення позовних вимог від 14.04.2016 відповідачем було отримано поштою 21.04.2016, тобто після дати винесення оспорюваного рішення, в той час як в судовому засіданні 14.04.2016 докладно ознайомитись з заявою відповідачу не вдалось, проте вдалось зрозуміти, що суми, зазначені в заяві, не були підтверджені ніякими первинними документами

Ухвалою від 11.05.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду повністю, в якому зазначив, що майнові вимоги, які є предметом цього позову, позивач, з огляду на ліквідацію відповідача, заявив в межах ліквідаційної процедури, що в задоволенні вказаних вимог йому було відмовлено, і що вказану відмову позивачем оскаржено до суду, а відтак, фактично, в провадженні господарського суду є справа між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду. До вказаного клопотання відповідачем додано копію позовної заяви № 30-10/5690 від 25.05.2016 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» (вихідний № 52 від 30.05.2016), предметом якого є визнання вимог позивача до відповідача в розмірі 5 449 311,80 грн. та зобов'язання останнього включити вказані майнові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив, пославшись на те, що відповідну позовну заяву йому повернуто судом без розгляду.

Після заслуховування сторін по суті спору у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду повністю судом відмовлено з огляду на те, що, по-перше, дії позивача щодо оскарження рішення відповідача про невизнання майнових вимог позивача відбулись після винесення судом першої інстанції рішення у цій справі, а по-друге, відповідачем не надано доказів порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі на час звернення до суду з вказаним клопотанням.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.09.2008 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси» № 4074 ЦМК (далі Договір № 4074 ЦМК) (а.с. 16-18), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси» (далі Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно з актом оцінки, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 31.07.2008, і становить: первісна вартість основних засобів - 19 572 516,47 грн., залишкова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 13 642 016 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору № 4074 ЦМК відповідач вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі Підприємства.

01.09.2008 сторонами підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 20), де зафіксовано факт передачі Підприємства в орендне користування.

25.09.2008 позивач та відповідач уклали договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси» № 4074 ЦМК/НП, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 722 (далі Договір) (а.с. 28-29), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси» - відділ матеріально-технічного забезпечення та транспорту служби експлуатації фонду (далі Підприємство), розташований за адресою: м. Київ, Сеперно-Слобідський проїзд, 3, склад і вартість якого визначено відповідно з актом оцінки, зведеним актом інвентаризації майна структурного підрозділу ДП «Укроборонресурси» та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 31.07.2008 і становить: первісна вартість основних засобів - 19 572 516,47 грн., залишкова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 13 642 016 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору відповідач вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в договорі, та на підставі акта приймання передачі до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонресурси» № 4074 ЦМК від 01.09.2008.

Отже, предметом Договору № 4074 ЦМК та Договору є передача позивачем відповідачу в орендне користування одного й того ж майна, що сторонами не заперечується, проте, враховуючи, що Договір було укладено пізніше, колегія суддів вважає, що правовідносини сторін мають регулюватись саме положеннями Договору

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір укладеного строком на 10 років з 01.09.2008 до 01.09.2018 включно.

В розділі 3 Договору сторони погодили питання щодо орендної плати.

Так, в п. 3.1 Договору, з урахуванням змін, внесених договором № 4077Н ЦМН/НП/01 про внесення змін до Договору, укладеним 07.05.2012, сторони встановили, що:

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць розрахунку - серпень 2011 року 154 412,73 грн.;

- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством;

- орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2011 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (серпень) на індекс інфляції за вересень, жовтень місяці 2011 року.

Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 Договору, орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 5.2 Договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідачем обов'язок по своєчасній сплаті орендної плати за Договором не виконувався, внаслідок чого за період по лютий 2016 року включно утворилась заборгованість в сумі 1 856 481,13 грн.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 131-132) слідує, що вказана заборгованість становить несплачену у повному обсязі орендну плату за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно.

Відповідач як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи не заперечував проти користування ним орендованим майном протягом спірного періоду.

Факт використання орендованого майна протягом спірного періоду підтверджується й відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі майна, який згідно з ч. 3 п. 2.4 Договору має посвідчувати факт повернення орендованого майна з орендного користування.

У підписаному сторонами акті звірці взаєморозрахунків (а.с. 123) відповідач факт наявності в нього заборгованості за Договором в сумі 1 856 481,13 грн. визнав.

Щодо посилань відповідача на те, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків від 18.03.2016 у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не є первинним документом, а є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, накладними, рахунками тощо), колегія суддів зазначає таке.

Умовами Договору не передбачено підписання сторонами щомісячних актів надання послуг або виставлення позивачем відповідних рахунків, які, у випадку їх підписання/виставлення, могли б бути відповідними первинним документами.

За таких обставин, у спірному випадку первинним документом є саме Договір, а відтак, за відсутності доказів повернення спірного майна з орендного користування або доказів на підтвердження факту невикористання вказаного майна відповідачем з вини позивача, за відсутності будь-яких інших документів, відповідач повинен сплачувати орендну плату за користування майном у порядку та розмірах, встановлених Договором.

Щодо посилань відповідача на те, що виставлені позивачем суми, на його думку, є невірними, слід зазначити про те, що відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, саме на відповідача покладений обов'язок довести те, що позивачем невірно розраховано орендну плату, або те, що відповідачем в рахунок сплати орендних платежів перераховані більші, ніж зазначені позивачем, суми, проте жодних доказів на підтвердження вказаних фактів відповідачем надано не було, в той час як діями щодо підписання акту звірки взаєморозрахунків від 18.03.2016 відповідач фактично погодився як з розміром орендної плати, так і з сплаченими в рахунок її оплати сумами.

Щодо посилань відповідача на те, що заяву позивача про збільшення позовних вимог від 14.04.2016 відповідачем було отримано поштою 21.04.2016, тобто після дати винесення оспорюваного рішення, слід зазначити про те, що як самим відповідачем було зазначено в апеляційній скарзі, з вказаною заявою представник відповідача (голова комісії з припинення Кудляк Є.В.) ознайомився в судовому засіданні 14.04.2016, а відтак, не був позбавлений, у випадку необхідності, просити надання йому часу для докладного ознайомлення з вказаною заявою, звернувшись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, проте жодних клопотань суду першої інстанції з цього приводу ним подано не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за Договором за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року включно в сумі 1 856 481,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спірний Договір за своєю правовою природою є договором оренди в частині надання послуг оренди та договором про надання послуг в части надання комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до державної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна»

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем протягом спірного періоду послуг на загальну суму 1 856 481,13 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 856 481,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 291 750,68 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 291 750,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 24 697,19 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 24 697,19 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Водночас колегія суддів зазначає наступне.

За умовами Договору, як орендна плата, так і пеня та інфляційні втрати мають бути сплачені відповідачем не позивачу, а до Державного бюджету України.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просив перерахувати всі заявлені до стягнення суми не на користь позивача, а до Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 39995466, банк одержувача - ГУ ДСКУ у м. Києві, р/р 31113092700011, МФО 820019, КЕКД 22080100, назва: плата за оренду цілісних майнових комплексів), що кореспондується з умовами, погодженими сторонами у Договорі.

Водночас у спірному рішенні суд першої інстанції стягнув спірні суми не до Державного бюджету України за вказаними позивачем реквізитами, а на користь позивача, що, на думку колегії суддів, не є вірними.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення отримувача спірних коштів та реквізитів, за якими вони мають бути сплачені.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/2589/16 підлягає зміні, позов задовольняється повністю шляхом стягнення з відповідача до Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 39995466, банк одержувача - ГУ ДСКУ у м. Києві, р/р 31113092700011, МФО 820019, КЕКД 22080100, назва: плата за оренду цілісних майнових комплексів) основного боргу в сумі 1 856 481,13 грн., пені в сумі 291 750,68 грн. та інфляційних втрат в сумі 24 697,19 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/2589/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/2589/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/2589/16 в такій редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, ідентифікаційний код 35643782) до Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 39995466, банк одержувача - ГУ ДСКУ у м. Києві, р/р 31113092700011, МФО 820019, КЕКД 22080100, назва: плата за оренду цілісних майнових комплексів) основний борг в сумі 1 856 481 (один мільйон вісімсот п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 13 коп., пеню в сумі 291 750 (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 68 коп. та інфляційні витрати в сумі 24 697 (двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 19 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3, ідентифікаційний код 35643782) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 32 593 (тридцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 94 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2589/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій