Постанова

від 02.06.2016 по справі 914/3653/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Справа № 914/3653/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівВасищак І.М., Грека Б.М. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтерпак" від позивача: Процко Р.Б. від відповідача: не з'явились на рішенняГосподарського суду Львівської області від 08.12.2015 року та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі№ 914/3653/15 за позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтерпак" провиселення з нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтерпак" (далі відповідач) про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 1 188, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшина, 6.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2015 року позовні вимоги позивача задоволені.

Поставою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що договір оренди № 7758 від 01.03.2000 року (далі Договір) припинив свою дію в березні 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що судами при прийняті рішень не враховані приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про ордену державного та комунального майна" (далі Закон). Відповідач вважає, що позивачем не було повідомлено його належним чином про припинення дії Договору.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

До початку розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

01.03.2000 року між позивачем та ПП "Фірма Кристал" було укладено Договір, предметом якого була оренда нежитлових приміщень загальною площею 1 188, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшина, 6.

Згідно з додатком № 1 до Договору від 16.07.2004 року (а.с. 14) відповідач визначений в договорі, як орендар.

До матеріалів справи (а.с.15) залучена копія повідомлення позивача, в якому зазначено про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії Договору та запропоновано відповідачу повернути орендоване приміщення у належному санітарно - технічному стані по акту приймання - передачі.

Вказане повідомлення датовано 17.03.2015 року за № 758.

Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 26 Закону визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначений у договорі оренди.

До матеріалів справи (а.с. 107) залучена копія реєстру відправлень позивача від 18.03.2015 року та копія фіскального чеку.

В реєстрі зазначений рекомендований лист на адресу відповідача (№2302, вих. № 758 від 17.03.2015 року). На копії вказаного реєстру міститься відбиток поштового штемпеля датований 18.03.2015 року.

Вказаний реєстр, з відповідною відміткою пошти, свідчить про те, що на адресу відповідача 18.03.2015 року було надіслано повідомлення про припинення Договору.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про те, що Договір припинився в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено (з урахуванням приписів ст. 17 Закону) і відповідно відповідач не має правових підстав для знаходження у спірному приміщення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтерпак" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року прийняті у справі № 914//3653/15 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М.Васищак

Б.М.Грек