Рішення

від 01.06.2016 по справі 904/3800/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.16р. Справа № 904/3800/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик", м. Дніпропетровськ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-груп", м. Дніпропетровськ

2. Приватного акціонерного товариства "Будгідравліка", м. Одеса

про стягнення 46284,02 грн.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2015;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-груп" (далі - 1-й відповідач) та Приватного акціонерного товариства "Будгідравліка" (далі - 2-й відповідач), у якій заявив вимогами про:

стягнення з 2-го відповідача заборгованості у сумі 35 655,00 грн та пені у сумі 10 129,02 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання останнім умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 01-635-С, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 09.09.2013;

солідарне стягнення з 1-го та 2-го відповідачів заборгованості у сумі 500,00 грн на підставі договору поруки № 01/08/2015/2, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 01.08.2015 за невиконання 2-м відповідачем договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 01-635-С від 09.09.2013.

У судовому засіданні, призначеному на 31.05.2016, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

1-й та 2-й відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від 2-го відповідача рекомендоване повідомлення повернулося на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення про отримання поштового відправлення.

Судом перевірено на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення зпа реєстраційним № 490000671845, який містить інформацію про повторне повідомлення адресата про отримання цього відправлення.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (далі - позивач, експедитор) та Приватним акціонерним товариством "Будгідравліка" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір № 01-635-С на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір № 01-635-С), за умовами п. 1.1. якого предметом договору є взаємовідносини між експедитором та замовником, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень, експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно п. 2.2. договору № 01-635-С організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення, що надсилається замовником експедитору одразу по узгодженню.

Пункт 5.1. договору № 01-635-С передбачає, що вартість фрахту та інших послуг підтверджується у окремих заявках замовника, які є невід'ємною частиною договору і мають пріоритетну силу над ним.

Сторони узгодили, що фактом отримання вантажу є прибуття вантажу у пункт призначення відповідно до підписаних замовлень та ТТН (п. 5.2. договору № 01-635-С).

Оплата вартості кожного замовлення проводиться у безготівковій формі в національній валюті. Термін сплати становить 3 банківських дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні у відповідності до п. 5.4 договору № 01-635-С.

01 серпня 2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-груп" (надалі - 1-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки № 01/08/2015/2, відповідно до умов якого 1-й відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання Приватним акціонерним товариством "Будгідравліка" зобов'язань в частині оплати послуг, які надаються позивачем відповідачеві за договором № 01-635-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.09.2013 в сумі 500,00 грн.

На виконання умов договору № 01-635-С між експедитором та замовником було укладено заявку-договір № 10-150917 від 10.06.2015, відповідно до умов якої - експедитор взяв на себе зобов'язання організувати здійснення перевезення вантажу із Німеччини до України в період з 12.06.2015 по 16.06.2015. Вартість надання послуг із організації перевезення сторони узгодили п. 11 заявки-договору на рівні 44 055,00 грн, умови розрахунку наступним пунктом заявки-договору - безготівковий розрахунок протягом 60 днів після доставки вантажу.

Експедитор належним чином виконав взяті на себе зобов'язання із організації перевезення відповідно до умов заявки-договору, що підтверджується підписаним між сторонами актом виконаних робіт від 16.06.2015 на 44 055,00 грн та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0671902.

З огляду на дату доставки вантажу та умови оплати передбачені заявкою-договором граничний термін оплати послуг 2-м відповідачем настав 16.08.2015.

В порушення умов договору № 01-635-С та заявки-договіру № 10-150917 від 10.06.2015 2-й відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань належним чином - оплату за надані послуги провів лише частково на суму 7 900,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.03.2016 та 14.03.2016 за № 465 та 537 - відповідно.

В результаті неналежного виконання своїх фінансових зобов'язань у 2-го відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 35 655,00 грн, за стягненням якої останній і звернувся до суду, нарахувавши при цьому на суму основного боргу пеню у розмірі 10 129,02 грн. У зв'язку з тим, що 1-й відповідач, як поручитель і 2-й відповідач, як боржник солідарно відповідають за виконання зобов'язань, які виникли перед позивачем, як кредитором, то останній заявив також про солідарне стягнення з відповідачів 500,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт надання позивачем послуг з транспортно-експедиційного обслуговування відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем доведено той факт, що 2-м відповідачем порушенно умови договору № 01-635-С, а тому вимоги щодо стягнення заборгованості за надані ним послуги суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 35 655,00 грн. Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що поручитель і боржник солідарно відповідають за виконання зобов'язань, які виникли перед кредитором, а тому сума поручительства у розмірі 500,00 грн також підлягає до стягнення солідарно з обох відповідачів.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з 2-го відповідача пені в сумі 10 129,02 грн суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.12. договору № 01-635-С сторони погодили, що у випадку затримки оплати передбаченої п. 5 договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% вартості фрахту.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем суд встановив, що період прострочення зобов'язання починається з 15.08.2016, але позивач починає нараховувати пеню з 16.08.2016, що є його правом. Крім того, незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені позивач правомірно здійснив її розрахунок відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проте не врахував інші умови передбачені у договорі з огляду на наступне.

Здійснивши розрахунок за ставкою встановленою в договорі судом встановлено, що сума пені складає 39 649,50 грн, що значно перевищує суму розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ (10 127,02 грн), що є недопустимим та не правомірним, а отже відповідач мав би сплатити на користь позивача пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг у розмірі саме подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на весь час прострочення платежу. Однак, слід також враховувати умови договору про те, що сума пені не може перевищувати 10% фрахту, а це становить 4 405,50 грн (44 055,00 грн суми фрахту * 10%). Таким чином, пеня за період з 16.08.2015 по 11.02.2016 підлягає до стягненню з 2-го відповідача у сумі 4 405,50 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, які підлягають задоволенню з солідарним стягнення з 1-го та 2-го відповідачів в частині 500,00 грн, а також позов до 2-го відповідача, який не повністю виконав зобов'язання з оплати отриманих від позивача транспортних послуг, підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 35 655,00 грн та пені у сумі 4 405,50 грн; в решті позову слід відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го та 2-го відповідачів задоволено частково, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням солідарного стягнення, а саме:

на 1-го та 2-го відповідачів покласти по 50 % судового збору на кожного відносно солідарного стягнення боргу у сумі 500,00 грн, що дорівнює сумі 3,75 грн на кожного;

на 2-го відповідача покласти 1192,71 грн пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.1 1 ч.1 ст. 80 та ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-груп" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 40б, (поштова адреса: АДРЕСА_1), ідентифікаційний код 39616967) та з Приватного акціонерного товариства "Будгідравліка" (м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 28-А, ідентифікаційний код 31681688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 40б, (поштова адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2, апартамент центр, оф. 13), ідентифікаційний код 36365560) - 500,00 грн боргу.

3. Стягнути Приватного акціонерного товариства "Будгідравліка" (м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 28-А, ідентифікаційний код 31681688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 40б, (поштова адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2, апартамент центр, оф. 13), ідентифікаційний код 36365560) - 35 655,00 грн боргу, 4 405,50 грн пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1196,46 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-груп" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 40б, (поштова адреса: АДРЕСА_1), ідентифікаційний код 39616967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 40б, (поштова адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2, апартамент центр, оф. 13), ідентифікаційний код 36365560) витрати по сплаті судового збору у сумі 3,75 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 02.06.2016.

Суддя В.Д. Воронько