Ухвала

від 31.05.2016 по справі 905/1150/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

31.05.2016 Справа № 905/1150/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Г.Є. Курило, суддів Г.В. Левшиної, О.О. Кучерявої розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства В«Український ОСОБА_1В» , м. Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«Український ОСОБА_1В» ОСОБА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дружківська харчосмакова фабрикаВ» , м. Костянтинівка

про стягнення заборгованості за кредитним договором №21 від 15.12.2008 в розмірі 677034,26 грн. та 389285,42 доларів США

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю.

Публічне акціонерне товариство В«Український ОСОБА_1В» , м. Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«Український ОСОБА_1В» ОСОБА_2 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дружківська харчосмакова фабрикаВ» , м. Костянтинівка про стягнення заборгованості за кредитним договором №21 від 15.12.2008 в розмірі 677034,26 грн. та 389285,42 доларів США.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.03.2016 порушено провадження по справі №905/1150/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.05.2016 по справі №905/1150/16 змінено склад колегії суддів, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Г.Є. Курило, суддів Г.В. Левшиної, О.О. Кучерявої.

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову від 20.05.2016 відповідно до якої, з посиланням на ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на все майно, що належить відповідачу.

В обґрунтування необхідності забезпечити позов позивач посилається на небажання відповідача врегулювати спір в добровільному порядку, на підставі цього у банку виникають сумніви у добросовісному та добровільному виконанні зобов'язань відповідачем. Також, позивач звертає увагу суду на те, що заявлена до стягнення сума заборгованості є значно вищою порівняно із статутним капіталом відповідача, який відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП станом на 21.04.2016 становить 9947440,00 грн. ОСОБА_4 обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач знаходить в скрутному матеріальному становище та не бажає повертати борг, і відтак є підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«Дружківська харчосмакова фабрикаВ» намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду. Позивач зауважує, що ускладнити або унеможливити виконання рішення суду може й та обставина, що юридична адреса відповідача, яка є місто Костянтинівка Донецької області, та передане в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №21 від 15.12.2008 майно (нерухомість та товари, що знаходяться в обігу), згідно договору застави від 15 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за номером 6442, яке знаходиться у м. Костянтинівка та смт. Олексіївка-Дружківка Донецької області, поблизу території де здійснюється антитерористична операція (відповідно до Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 В«Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» ), зважаючи на непередбаченість подій, що розвиваються в зазначеному регіоні, можливість незаконного заволодіння майном та коштами, пошкодження та знищення майна в результаті бойових дій. Також, на думку позивача, накладання арешту на майно боржника ніяк не вплине на діяльність підприємства, а тільки забезпечить належне виконання рішення суду в майбутньому в разі задоволення позову. Позивач звертає увагу суду на те, що сам відповідач вказує на благополучний матеріальний стан підприємства, що підтверджується довідкою про дохід за 2014, 2015 роки та перший квартал 2016 року, проте жодних погашень заборгованості зі сторони останнього станом на 20.05.2016 не відбулось.

Крім того, позивач вважає за необхідне зазначити, що на підставі постанови Правління НБУ №265 від 23 квітня 2015 року «Про відкладання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«Український ОСОБА_1В» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №87 від 24 квітня 2015 року, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Банку. Згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» діяльність Фонду спрямована на захист інтересів вкладників. Таким чином, забезпечення позову у даній справі має на меті забезпечити реальне виконання рішення яким стягуються кошти, які в майбутньому будуть спрямовані на задоволення вимог вкладників Банку, у межах здійснення його ліквідації.

В судових засіданнях відповідач заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним:

Згідно із ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Суддя з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не доведено вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, а саме, реалізації майна чи наявності підготовчих дії до його реалізації, зняття коштів з рахунку в тій чи іншій банківській установі суб'єктом господарювання поза необхідності здійснення таким підприємством господарської діяльності направленої на отримання прибутку.

В якості ж обставин, які стали підставою для застосування заходів забезпечення, як вказано вище, позивач наводить, зокрема, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором.

Господарський суд зазначає, що не може бути підставою для забезпечення позову факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором, адже якщо виходити з цієї підстави забезпечення позову, то, можна дійти висновку, що забезпечуватись мають всі позови, оскільки їх подання до суду обумовлене саме тим, що сторона не виконує договірні зобов'язання. Невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення. Тому не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Іншою підставою для забезпечення позову вказано, що сума заявленого позову є значною. Проте, на думку суду, поняття В«значний боргВ» , В«значна сума позовних вимогВ» є оціночними та мають визначатися з урахуванням фінансового стану обох сторін. Отже, якщо необхідність заходів забезпечення позову обґрунтовуються великим (значним) розміром вимоги заявленої позивачем, підстави таких заходів мають підтверджуватися даними про фінансовий стан обох сторін, які би свідчили про те, що для сума позовних вимог порівняно з активами є значною.

З матеріалів справи вбачається, що в якості забезпечення виконання за кредитним договором №21 від 15.12.2008, який є підставою позову, сторонами укладений договір застави від 15 грудня 2008 року.

Господарський суд приймає до уваги, що зобов'язання за кредитним договором №21 від 15.12.2008, що укладений між сторонами, вже забезпеченний зазначеним вище договором застави, а тому додатково забезпечувати позов немає необхідності. Крім цього договір застави на час розгляду справи має юридичну силу і не доведено, що він не можуть бути виконаний стороною.

Поряд з цим, зважаючи на те, що предметом даного позову є стягнення грошових коштів, обраний позивачем захід до забезпечення позову - шляхом накладення арешту на все майно, на думку суду, є безпідставним.

Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Факт місцезнаходження відповідача у Донецькій області, на території якої відповідно до Указу Президента №405/2014 від 14.04.2014р. проводиться антитерористична операція, може впливати на господарську діяльність відповідача, можливий стан його майна, але сам по собі, за відсутності наведених вище доказів, не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, визначені позивачем, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності, а вищевказана заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та не доведеною документально, а тому суд не вбачає правових підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства В«Український ОСОБА_1В» , м. Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства В«Український ОСОБА_1В» ОСОБА_2 від 20.05.2016 про забезпечення позову.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя Г.В. Левшина

Суддя О.О. Кучерява