Рішення

від 23.05.2016 по справі 914/991/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016р. Справа№ 914/991/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судового засідання Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПЛАСТМЕДВ» , м.Білгород-Дністровський, Одеська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МАКС-ФАРМВ» , с.Плешевичі, Львівська область

про стягнення 11 775,78 грн.

За участі представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПЛАСТМЕДВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МАКС-ФАРМВ» про стягнення 11 775,78 грн. заборгованості, з яких 6 220,80 грн. основного боргу, 383,98 грн. три проценти річних та 5 171,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 13.04.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.05.2016р.

Ухвалою суду від 11.05.2016р. розгляд справи відкладено на 23.05.2016р., з підстав наведених у даній ухвалі.

26.04.2016р. від позивача в канцелярію суду надійшло пояснення стосовно витребовуваних ухвалою суду документів з додатками, в якій позивач також повідомив про неможливість явки представника та просив розглянути справу без його участі. До вказаного пояснення позивачем долучено оригінали додатків до позовної заяви.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проте 19.05.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшов лист за вих.№39 від 17.05.2016р. (вх.№21347/16), в якому він повідомляє суд про те, що від боржника жодних платежів не надходило.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду від 13.04.2016р. та від 11.05.2016р. не виконав, витребовуваних доказів не подав. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор № 79071 0360657 9 від 13.04.2016р. - вручено 21.04.2016р. (вх.№18086/16 від 25.04.2016р.).

Станом на 23.05.2016р. на адресу суду від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 11.05.2016р. про відкладення розгляду справи на 23.05.2016р., або поштовий конверт без вручення їх адресату.

Відповідно до ст.ст.17, 22 1 ЗУ В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» та у зв'язку із розглядом справи №914/991/16 за електронним запитом від 11.05.2016р. за №21923440 господарським судом Львівської області отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МАКС-ФАРМВ» станом на 11.05.2016р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 81350, Львівська область, Мостиський район, с.Плешевичі, вул.Центральна, буд.31.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.п.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Факт надсилання відповідачу ухвали суду від 11.05.2016р. про відкладення розгляду справи на 23.05.2016р. підтверджується списком №532 згрупованих внутрішніх відправлень рекомендованих листів від 13.05.2016р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України В»Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на день розгляду спору (23.05.2016р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

26.04.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПЛАСТМЕДВ» (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МАКС-ФАРМВ» (покупець) було укладено договір №130426 купівлі-продажу (далі по тексту - договір) за умовами якого продавець продав, а покупець купив продукцію українського походження, згідно доданих накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.1. договору строки, умови поставки, кількісні і якісні характеристики, а також вартість продукції, що постачається продавцем, обумовлюються в накладних і специфікаціях.

Відповідно до п.2.2. договору максимальна відстрочка платежу становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту надходження товару продавця на склад покупця.

Згідно п.2.4. договору право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару. Факт передачі фіксується за видатковою накладною, або ж у відомості видачі багажу у вантажоперевізника.

За умовами п.6.1. договору за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення. Оплата пені не звільняє від невиконання своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач на виконання умов договору №130426 купівлі-продажу від 26.04.2013р. поставив відповідачу продукцію українського походження (пристрій для переливання крові), а відповідач отримав дану продукцію на загальну суму 24 441,60 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000334 від 16.08.2013р., яка підписана та скріплена печатками сторін у справі.

Проте, відповідач (ТзОВ В«МАКС-ФАРМВ» ) порушив свої зобов'язання перед позивачем (ТзОВ В«ПЛАСТМЕДВ» ), здійснивши часткову оплату за отриману продукцію (пристрій для переливання крові) на загальну суму 18 220,80 грн.

Відтак, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію українського походження (пристрій для переливання крові) складає 6 220,80 грн.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 383,98 грн.

Крім того, позивач керуючись умовами п.6.1. договору, у зв'язку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог, становить 5 171,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 11 775,78 грн., з яких 6 220,80 грн. основного боргу, 383,98 грн. три проценти річних та 5 171,00 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Позивач на виконання умов договору №130426 купівлі-продажу від 26.04.2013р. поставив відповідачу продукцію українського походження (пристрій для переливання крові), а відповідач отримав дану продукцію на загальну суму 24 441,60 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000334 від 16.08.2013р., яка підписана та скріплена печатками сторін у справі.

На виконання умов договору №130426 купівлі-продажу від 26.04.2013р., позивачем (ТзОВ В«ПЛАСТМЕДВ» ) було виставлено для відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000325 від 05.08.2013р. на суму 24 441,60 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.2.2. договору максимальна відстрочка платежу становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту надходження товару продавця на склад покупця.

Проте, відповідач (ТзОВ В«МАКС-ФАРМВ» ) порушив свої зобов'язання перед позивачем (ТзОВ В«ПЛАСТМЕДВ» ), здійснивши часткову оплату за отриману продукцію (пристрій для переливання крові) на загальну суму 18 220,80 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- від 15.08.2013р. на суму 12 220,80 грн.;

- від 26.11.2013р. на суму 3 000,00 грн.;

- від 03.03.2014р. на суму 3 000,00 грн.

Відтак, станом на дату прийняття рішення у справі (23.05.2016р.), у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлену продукцію українського походження (пристрій для переливання крові) в сумі 6 220,80 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку основного боргу в сумі 6 220,80 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку наведеного у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 03.03.2014р. по 01.04.2016р. на загальну суму 383,98 грн.

Враховуючи, що право на нарахування 3% річних виникло у позивача з 31.08.2013р. (з врахуванням строку оплати визначеного умовами п.2.2. договору), відтак з цієї дати він мав право нараховувати 3% річних. Однак, позивач визначив період для нарахування 3 % річних з 03.03.2014р. по 01.04.2016р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних у визначений ним період, суд встановив, що вказана сума 383,98 грн. 3% річних правомірно підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.1. договору за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення.

Вищий господарський суд України у п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як вбачається із розрахунку наведеного у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 5 171,00 грн. пені нарахованої за період з 03.03.2014р. по 01.04.2016р.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач при її обчисленні змінив період нарахування.

В силу ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Умови договору щодо порядку розрахунків, зокрема п.2.2 відповідач повинен був сплатити за поставлений товар з максимальною відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту надходження товару продавця на склад покупця, який він отримав 16.08.2013р.

Отже, право на нарахування пені за порушення строків оплати за поставлений товар виникло з 31.08.2013р. (16.08.2013р.+14 календарних днів на оплату). Враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України позивач мав право нарахувати пеню за період з 31.08.2013р. по 28.02.2014р.

Враховуючи, що нарахування пені за період з 03.03.2014р. по 01.04.2016р. суперечить умовам договору та закону, відтак у задоволенні пені в сумі 5 171,00 грн. слід відмовити.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на судовий захист, не надав суду належні докази на спростування позовних вимог, не подав належних доказів поважності причин, які завадили йому з'явитись у судові засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 6 604,78 грн. заборгованості, з яких 6 220,80 грн. сума основного боргу, та 383,98 грн. три проценти річних. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №ПН220 від 30.03.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«МАКС-ФАРМВ» (81350, Львівська область, Мостиський район, с.Плешевичі, вул.Центральна, буд.31; код ЄДРПОУ 31802222) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПЛАСТМЕДВ» (67700, Одеська область м.Білгород-Дністровський, вул.Гагаріна, буд.29; код ЄДРПОУ 25046517) 6 220,80 грн. основного боргу, 383,98 грн. 3% річних та 772,89 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 30.05.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.