Рішення

від 30.05.2016 по справі 914/997/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016р. Справа№ 914/997/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю В«Д-МІКС УкраїнаВ» , с.Хильчиці Золочівського району Львівської області Фермерського господарства В«БоженаВ» , с.Бережниця Стрийського району Львівської області про: стягнення заборгованості: 62 228,65 грн. основного боргу, 4679,94 грн. - 3% річних, 50 920,31 грн. інфляційних втрат. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20 , 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Д-МІКС УкраїнаВ» , с.Хильчиці Золочівського району Львівської області до відповідача, Фермерського господарства В«БоженаВ» , с.Бережниця Стрийського району Львівської області про стягнення заборгованості: 62 228,65 грн. основного боргу, 4679,94 грн. - 3% річних, 50 920,31 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.04.2016р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 11.05.2016р. відкладено розгляд справи на 30.05.2016р.

30.05.2016р. за вх.№22702/16 позивач подав довідку від 30.05.2016р. №30\05\16-01 про стан заборгованості, якою повідомлено, що станом на 30.05.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем не погашена і становить 62228,65 грн., яку судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 30.05.2016р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та наданих поясненнях.

Відповідач в судове засідання 30.05.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду від 14.04.2016р. та від 11.05.2016р. не повідомив. Про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений за адресою зазначеною у позовній заяві: 82461, Львівська область, Стрийський район, с.Бережниця.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач - Фермерське господарство «Божена», зареєстроване за адресою: 82461, Львівська область, Стрийський район, с.Бережниця. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку ним скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками, а судом - ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Станом на 30.05.2016р. клопотання , заяви від відповідача до суду не надходили.

В судовому засіданні суд оглянув надані представникомпозивача оригінали, які в копіях долучені до матеріалів справи.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовВ»язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобовВ»язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовВ»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 квітня 2013 року та 24 квітня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС Україна» на підставі видаткових накладних №ДУ-6000753 та №ДУ6000775 відвантажено Фермерському господарству «Божена» товар на загальну суму 62228,65 грн. із врахуванням ПДВ , останній прийняв товар на підставі довіреності №5 від 19.04.2013р. на ім'я ОСОБА_2

25.09.2013р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату боргу та встановив семиденний строк для погашення суми заборгованості, однак останнім відповіді на вимогу не надіслано, заборгованості не погашено.

10.07.2014р. позивач повторно надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості, проте ця вимога також залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

01.04.2016р. позивач втретє звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та вчергове встановив семиденний строк від дня одержання вимоги для погашення заборгованості у розмірі 62228,65 грн., яка виникла на підставі видаткових накладних №ДУ-6000753 та №ДУ6000775.

Проте, як зазначив позивач, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача, яка виникла на підставі видаткових накладних №Ф6-0023367 від 04.12.2014р. не погашена та становить 62228,65 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50920,31 грн. інфляційних втрат та 4679,94грн. 3 % річних.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, та беручи до уваги матеріали справи, а також враховуючи що до справи відповідач не подав доказів погашення заборгованості, а наявність такої станом на час розгляду справи позивач підтвердив письмово довідкою від 30.05.2016р. №30\05\16-01 (вх.№22702/16), суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 62228,65 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 4679,94 грн. 3 % річних за період з 05.10.2013 року по 06.04.2016 року та 50920,31 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2013 - лютий 2016 року. Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивач стверджує, що відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обВ»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

При поданні позові позивачем сплачено судовий збір у розмір 1767,43 грн. (1,5 відсотка від ціни позову).

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1767,43 грн. покладаються на відповідача повністю.

Керуючисьст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги зодоволити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства В«БоженаВ» , с.Бережниця Стрийського району Львівської області (82461, Львівська область, Стрйиський район, с.Бережниця, ідентифікаційний код 36466147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Д-МІКС УкраїнаВ» (80750, Львівська області, Золочівського району с.Хильчиці, вул.Заводська, 14, ідентифікаційний код 33708884) 62228,65 грн. основного боргу, 50920,31 грн. інфляційних втрат, 4679,94 грн. 3 % річних, 1767,43 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 30.05.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 02.06.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.