Постанова

від 31.05.2016 по справі 904/9911/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 року Справа № 904/9911/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 14.12.2015р.;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року по справі № 904/9911/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д», м.Дніпропетровськ

про стягнення 747 769,16 грн., розірвання договору фінансового лізингу № UA139L-13-01 від 21.06.2013р. та зобов`язання виконати певні дії

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі № 904/9911/15 (суддя Рудовська І.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д», м.Дніпропетровськ про стягнення 747769,16 грн., розірвання договору фінансового лізингу № UA139L-13-01 від 21.06.2013р. та зобов`язання виконати певні дії позов було задоволено повністю, стягнено з відповідача на користь позивача 621268,84 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 118821,23 грн. - пені, 7679,09 грн. - 3% річних, 13652,53 грн. судового збору; розірвано договір фінансового лізингу № UA139L-13-01 від 21.06.2013р., укладений між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Моноліт-Д»; зобов`язано відповідача передати позивачу екскаватор-навантажувач Caterpillar 432F, серійний номерCAT0432FELNR00583 (а.с.162-164).

Рішення господарського суду мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати лізингових платежів, а також в зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору та відповідно до закону правом на дострокове розірвання договору; в якості норм матеріального права господарський суд послався ст.ст. 188, 193, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.526, 549, 610, 611, 625, 651, 652, 806 ЦК України, п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг»

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д», м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів вчасного направлення рахунків на оплату на адресу відповідача;

- крім того, господарським судом не був досліджений факт того, що за розрахунком позивача стягненню підлягають лізингові платежі за період лютий-жовтень 2015 року, а відповідно до довідки ПАТ «ІНГ Банк Україна» на рахунок позивача за період з січня по вересень 2015 року були сплачені кошти відповідачем в сумі 202 663,49 грн.;

- також скаржник посилається на те, що позивачем не здійснено оцінку предмету лізингу відповідно до ст.18 Загальних умов до Договору для повернення предмету лізингу з урахуванням амортизації, отже, на думку скаржника, на дату подання позову сума заборгованості повинна бути зменшена на суму зносу предмету лізингу;

- крім того, господарським судом не був перевірений розрахунок пені та 3% річних, оскільки під додатком № 14 позовної заяви значиться копія виписки з банківського рахунку позивача, також скаржник зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 02.09.2013р. по 23.10.2015р. з перебільшенням терміну, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Позивач у своїх поясненнях на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилався на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що посилання скаржника на сплату лізингових платежів тільки після отримання рахунку не відповідають дійсності, оскільки умовами п.4.5 договору (останній абзац) визначено, що неотримання рахунку або невчасне отримання рахунку не звільняє лізингоодержувача від зобов`язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та в сумі, які встановлені відповідним договором та вказаних в уточненому загальному графіку; позивач, в свою чергу, вчасно направляв відповідачу рахунки електронною поштою, що підтверджується фактом сплати тривалий час таких рахунків відповідачем. Доводи відповідача щодо оплати позивачу суми 202 663,49 грн. та неврахування її судом першої інстанції позивач не визнає, оскільки платежі на вказану суму були за попередні періоди заборгованості, а позов заявлено за інший період прострочення. Крім того, не визнаються позивачем доводи відповідача про те, що вартість предмету лізингу має зменшитись в зв`язку з амортизацією, що в свою чергу, тягне за собою зміну розміру відшкодування частини вартості предмету лізингу, оскільки відповідно до умов договору (п.14.7 Загальних умов) відшкодування вартості предмету лізингу зміні не підлягає. Щодо доводів скаржника про невідповідність додатків до позовної заяви під № 14, то зазначена технічна помилка не має суттєвого значення, оскільки сам розрахунок пені та 3% річних був поданий до господарського суду в якості додатку до позовної заяви; щодо незгоди скаржника з періодом нарахування пені, який на його думку не відповідає ст.232 ГК України, то в зазначеній статті є положення «якщо інше не встановлено договором», а саме договором - п.14.10 Загальних умов до договору передбачене нарахування пені за період з дати сплати, тобто з другого числа місяця наступного за звітним, по дату фактичної оплати простроченої суми, отже сторонами був збільшений термін нарахування пені умовами договору.

31.05.2016р. скаржником до Дніпропетровського апеляційного господарського суду подано заяву про повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.97 ГПК України, оскільки скаржником в добровільному порядку сплачено позивачу суму боргу за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015р. в сумі 761 422,00 грн., з яких: 621 268,84 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 118 821,23 грн. пеня, 7679,09 грн. - 3% річних та 13 652,53 грн. судового збору; в зв`язку з цим відповідач також просить повернути сплачений судовий збір за апеляційну скаргу.

Зазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст.97 ГПК України повернення апеляційної скарги без розгляду за заявою особи, яка її подала, про її відкликання, можливе до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження . Оскільки справу було призначено до розгляду ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.04.2016р., крім того, розгляд справи був відкладений ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р., то застосування апеляційним господарським судом п.5 ч.1 ст.97 ГПК України є неможливим. Заяви ж про відмову від апеляційної скарги в порядку ст.100 ГПК України скаржником подано не було .

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями) у разі припинення провадження у справі в зв`язку з відмовою позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом (п.4 ч.1 ст.80 ГПК України), сплачені суми судового збору не повертаються.

Отже, Дніпропетровським апеляційним господарським судом розгляд апеляційної скарги здійснюється по суті.

Скаржник (відповідач) правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України, не скористався; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду (а.с.208), фактом подання заяви про повернення апеляційної скарги 31.05.2016р. (а.с.217-224).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» («лізингодавець» за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д» («лізингоодержувач» за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір фінансового лізингу № UA139L-13-01, відповідно до предмету якого «лізингодавець» зобов'язується придбати у «продавця» у власність предмет лізингу, зазначений в додатку №1 до цього договору і надати його «лізингоодержувачу» в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до «лізингоодержувача» за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами (п. 2.1 р.2 договору (а.с.36-42)).

Пунктом 2.2 р.2 договору встановлено, що цей договір укладений відповідно до Загальних Умов, які є невід'ємною частиною цього договору; при виконанні цього договору сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього договору (з врахуванням відповідно їх інтерпретації стосовно цього договору), у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними Умовами; у разі наявності протиріч між цим договором та Загальними Умовами застосовуються/мають перевагу положення цього договору; у разі наявності протиріч між цим договором та Загальними Умовами, застосовуються/ матимуть перевагу положення цього договору.

Пунктом 3.1 р.3 договору сторони передбачили, що предмет лізингу, характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається «лізингодавцем» у лізинг «лізингоодержувачу» за цим договором, зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 р.3 договору передбачено, що в період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 96 000,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору, складає 784032,00 грн., в тому числі ПДВ 130672,00 грн. Така ж сама вартість предмету лізингу встановлена договором купівлі-продажу № CL0653 від 21.06.2013р. та відображена у п.п.3.2.3 п.3.2 р.3 договору.

Пунктом 4.1 р.4 договору встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з: а) відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу «лізингоодержувача»); б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору.

Пунктом 4.5 р.4 договору передбачено, що «лізингоодержувач» сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів; кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є: в разі, якщо передача предмета лізингу «лізингодавцеві» відбулась з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі; в разі, якщо передача предмета лізингу «лізингодавцеві» відбулась після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі; за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) «лізингодавець» надсилає «лізингоодержувачеві» рахунок-фактуру на вказану в цьому договорі електрону адресу «лізингоодержувача» або за допомогою факсимільного зв'язку.

Пунктом 6.1 р.6 договору визначено, що строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців.

Пунктами 8.7, 8.9 р.8 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами; всі додатки до даного договору є його невід»ємними частинами.

Також між сторонами були підписані Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA139L-13 (а.с.51-86).

Відповідно до п. 1.2.32 Загальних Умов, кінцева дата сплати лізингового платежу - це кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів.

Пунктом 3.4.7 Загальних умов встановлено, що у разі дострокового розірвання або припинення договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу «лізингоодержувач» зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до договору лізингу та Загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено договором лізингу.

Пунктом 14.5 Загальних Умов визначено, що кінцевою датою сплати для першого лізингового платежу після авансового платежу є: в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася з 1 по 15 число відповідного місяця - перше число місяця, наступного за місяцем відповідної дати передачі; в разі, якщо передача предмета лізингу лізингодавцеві відбулася після 15 числа відповідного місяця - перше число другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі.

Пунктом 14.10 Загальних Умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу «лізингоодержувача», «лізингоодержувач» буде зобов'язаний сплатити «лізингодавцеві» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати «лізингоодержувачем» простроченої суми у повному обсязі; така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожний окремий період нарахування, збільшеної на суму добутку такої суми заборгованості за кожний окремий період нарахування на визначений умовами коефіцієнт. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред`явлення «лізингодавцем» «лізингоодержувачу» письмової вимоги про виплату такої пені; «лізингоодержувач» зобов`язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги «лізингодавця»; сплата «лізингоодержувачем» вищезазначеної пені не звільняє його від виконання своїх зобов`язань по сплаті лізингових платежів.

Підпунктом 17.2.1 п.17.2 р.17 Загальних умов передбачено право «лізингодавця» відмовитись в односторонньому позасудовому порядку від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір, зокрема в разі: не здійснення «лізингоодержувачем» у строк, встановлений у відповідному договору, сплати двох лізингових платежів підряд; або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю або частково сплати одного лізингового платежу й непогашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленої договором.

Також між сторонами були підписані:

- додаток № 1 до договору: специфікація на один екскаватор-навантажувач Caterpillar, модель 432F, з переліком його якісних характеристик (а.с.43);

- додаток № 2 до договору: графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, за яким авансовий лізинговий платіж за цим договором склав 28800 доларів США, в тому числі ПДВ 4800 доларів США, що на дату, яка передує даті укладення договору становить 235 209,60 грн., в тому числі ПДВ 39 201,60 грн. та 672 долари США комісійної винагороди, що становить 5488,22 грн. Крім цього, в додатку зазначено, що ці суми розраховані на дату укладення угоди та підлягають перерахунку згідно умов п.п.4.2, 4.3 договору (а.с.44).

Додатком № 3 до договору сторони визначили загальний графік лізингових платежів розділених на 36 місяців; зазначено про необхідність перерахунку цих сум згідно п.4.4 договору, п.14.4 Загальних умов (а.с.45-46).

07.08.2013р., 31.10.2014р. між сторонами були підписані додаткові угоди №№ 1, 2 (відповідно) до договору фінансового лізингу, згідно яких переглянутий Уточнений графік платежів до договору фінансового лізингу; зазначено про те, що відшкодування вартості предмета лізингу, зазначене у гривні, не переглядається, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та Загальними умовами договорів фінансового лізингу (а.с.47-50).

Також позивачем надано в якості додатку до позову протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Моноліт-Д» № 21/06 від 21.06.2013р., яким затверджено укладення договору фінансового лізингу з позивачем (а.с.106).

Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору фінансового лізингу UA139L-13-01 від 21.06.2013р., додаткових угод до нього, відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами, зокрема, і скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору позивачем 07.08.2013р. за видатковою накладною № 161 було передано відповідачу товар, визначений в специфікації - екскаватор-навантажувач Caterpillar 432F, серійний номер САТ0432FELNR00583, кількістю 1 шт., вартістю 784 032,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 161 від 07.08.2013р. (а.с.87-88). Зазначений товар позивачем, в свою чергу, було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» за договором купівлі-продажу № CL0653 від 21.06.2013р., що підтверджується відповідними документами (договором, актом приймання-передачі, актом введення в експлуатацію, гарантійними зобов`язаннями, свідоцтвом про реєстрацію машини (а.с.89-104)).

Відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д» - свої договірні зобов`язання по оплаті лізингових платежів здійснював із порушенням графіку та не в повному обсязі, в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за лютий, квітень-жовтень 2015 року в сумі 621 268,84 грн., на підтвердження чого позивачем надано рахунки, довідку банку з банківською випискою руху коштів по рахунку (а.с.12-14, 107-137).

Враховуючи вищезазначені обставини, 23.10.2015р . позивач направив відповідачу лист-повідомлення № 302/10 про порушення договору фінансового лізингу, в якому вимагав сплати простроченої заборгованості за лютий, квітень-вересень 2015 року в сумі 511 635,50 грн., що підтверджується поштовим чеком, описом вкладення в цінний лист (а.с.144-149).

Крім того, 23.10.2015р . позивач направив відповідачу лист-вимогу № 303/10 про сплату пені за договором фінансового лізингу за прострочення лізингових платежів, що підтверджується поштовим чеком, описом вкладення в цінний лист (а.с.138-143).

Відповідач на зазначену вимогу та повідомлення не відповів, лізингових платежів та пені не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.3-8). При цьому, посилаючись на прострочення сплати лізингових платежів більш ніж на вісім місяців, що позивач вважає істотним порушення умов договору лізингу, при якому останній в значній мірі був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору лізингу, та посилаючись на ч. 2 ст. 651 ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач просив розірвати укладений між сторонами договір лізингу та в зв`язку з цим зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Д» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файнешнл Україна» екскаватор-навантажувач Caterpillar 432F, серійний номер САТ0432FELNR00583.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97-ВР регламентовано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 7 ч.2 ст.11 вищезазначеного Закону встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках

дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем лізингові платежі вносились з порушенням строків, встановлених договором та графіком внесення лізингових платежів, а зобов`язання з оплати таких платежів за лютий, квітень-жовтень 2015 року не були виконані взагалі, навіть після отримання від позивача вимоги про сплату пені та повідомлення про порушення договору та їх усунення, то господарським судом (станом на 10.12.2015р.) правомірно задоволено позов та стягнено з відповідача на користь позивача 621268,84 грн. заборгованості з лізингових платежів, 118821,23 грн. пені за період з 02.09.2013р. по 23.10.2015р. та 7679,09 грн. - 3% річних за цей же період.

Подані відповідачем в суд апеляційної інстанції докази повного виконання вимог позивача не враховуються, оскільки на день винесення оскаржуваного рішення зазначених доказів не існувало.

Також господарським судом обґрунтовано розірвано укладений між сторонами договір, враховуючи наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України, статтями 651, 652 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором ; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; при цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» регламентовано, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Оскільки відповідачем порушено істотні умови спірного договору в частині виконання своїх договірних зобов'язань по своєчасному внесенню лізингових платежів, прострочено такі платежі на 8 місяців, право на розірвання договору в разі прострочення лізингових платежів передбачено п.п.17.2.1 п.17.2 р.17 Загальних умов до договору фінансового лізингу, то позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції. А в зв`язку з розірванням договору є обґрунтованими вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу - екскаватор-навантажувач Caterpillar 432F, серійний номер САТ0432FELNR00583.

Щодо доводів скаржника про відсутність у справі доказів вчасного направлення відповідачу рахунків позивачем, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки умовами договору, а саме п.4.5, обов`язок з оплати лізингових платежів у строки та в сумах, визначених договором та загальним графіком лізингових платежів не залежить від отримання, несвоєчасного отримання рахунку від позивача.

Щодо доводів відповідача про сплату лізингових платежів за січень-вересень 2015 року, що, як зазначено скаржником, підтверджується довідкою ПАТ "ІНГ Банк Україна", то згідно довідки цього банку за цей період дійсно відповідачем були сплачені позивачу кошти, але за попередні періоди (листопад-грудень 2014 року), останнім з яких був оплачений рахунок за січень 2015 року, решта платежів здійснені за іншим договором, укладеним з позивачем - № UA139L-13-02 від 23.08.2013р., отже, вимоги позивача про сплату лізингових платежів за лютий, квітень-жовтень 2015 року є обгрунтованими.

Щодо доводів скаржника про невірний розрахунок пені, то вони також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Саме інший порядок нарахування пені передбачений сторонами у п.14.10 Загальних умов до договору, який повністю відповідає розрахунку позивача.

Щодо доводів відповідача про необхідність дотримання позивачем розділу 18 Загальних умов при повернення предмету лізингу, зменшення суми позову на суму амортизації, та зменшення в зв`язку з цим лізингового відшкодування, то вони не приймаються, оскільки позивачем заявлені вимоги за простроченими лізинговими платежами, зменшення лізингового відшкодування не передбачено умовами договору, уточненим загальним графіком лізингових платежів, крім того, застосування розділу 18 Загальних умов передбачено у разі звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення предмету лізингу та визначення у такій вимозі дати та місця повернення, а в даному випадку позивач звертався до відповідача з вимогою про усунення порушень та сплати лізингових платежів, а повернення предмету лізингу є закономірним наслідком при розірванні договору між сторонами.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 10.12.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-ДВ» м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі № 904/9911/15 - залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2016р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя Г.К. Дмитренко