Рішення

від 24.05.2016 по справі 914/862/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016р. Справа№ 914/862/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Золочів ТХ», м.Золочів Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ювікс Хольц», урочище «Осмій», Сільрада Руда-Колтівська, Золочівський район Львівської області

про стягнення 38 710,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Золочів ТХ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ювікс Хольц» про стягнення 38 710,91 грн., з яких 27 046,47 грн. - сума основного боргу, 10 737,45 грн. - інфляційні втрати та 926,99 грн. - 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Станом на 24.05.2016р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

10.01.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Золочів ТХ» (перевізник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ювікс Хольц» (замовник) укладено договір №3 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом по території України, відповідно до умов якого перевізник надає замовнику транспортні послуги по перевезенню вантажів на умовах, що погоджуються обома сторонами в угодах-

замовленнях, що є додатком до даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору замовник сплачує перевізнику суму, узгоджену між сторонами та обумовлену в угоді-замовленні на кожний окремий виконаний рейс, в тому числі винагороду перевізника, яка входить в загальну суму за перевезення вантажу.

Згідно із п.3.2. договору оплата виконується шляхом перерахунку грошей на банківський рахунок перевізника згідно виставленого рахунку.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що термін оплати узгоджується сторонами, але не пізніше трьох банківських днів після завершення виконання рейсу.

Відповідно до п.4.1. договору підтвердженням виконання перевезення є відмітка вантажоодержувача та товарно-транспортній накладній, CMR або акт виконаних робіт.

Відповідно до підписної між сторонами угоди-замовлення №001-15 від 10.01.2015р. позивач зобов'язався здійснити перевезення за маршрутом Руда-Колтівська - Німеччина, Frankfurt am Main.D-60388. Вартість перевезення відповідно до вказаної угоди-замовлення складає 1 100,00 Євро по курсу Міжбанківської валютної біржі на день, що передує дню оплати. Замовник проводить оплату виконавцю протягом 10-х банківських днів після розвантаження.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору та на підставі угоди-замовлення здійснив перевезення вантажу на суму 27 046,47 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за надані послуги з перевезення вантажів, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 27 046,47 грн.

Крім того, позивач керуючись ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 10 737,45 грн. - інфляційних втрат та 926,99 грн. - 3% річних.

Отже позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 38 710,91 грн., з яких 27 046,47 грн. - сума основного боргу, 10 737,45 грн. - інфляційні втрати та 926,99 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи 10.01.2015р. між сторонами укладено договір №3 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом по території України, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажів на умовах, що погоджуються обома сторонами в угодах-замовленнях, що є додатком до даного договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR та актом виконаних робіт №00-15 від 27.01.2015р. на суму 27 046,47 грн., що підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Докази сплати відповідачем 27 046,47 грн. за надані послуги з перевезення вантажів в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 27 046,47 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимоги про стягнення з відповідача 926,99 грн. - 3% річних є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 10 737,45 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 10 735,73 грн. - інфляційних втрат.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №3842 від 24.03.2016р. на суму 1 378,00 грн., які відповідно до норм ст49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 377,97 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3 4 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ювікс Хольц» (80741, Львівська область, Золочівський район, сільрада Руда-Колтівська, урочище «Осмій», код ЄДРПОУ 38708784) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Золочів ТХ» (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Промислова, 4, код ЄДРПОУ 01737300) 27 046,47 грн. -основного боргу, 10 735,73 грн. - інфляційних втрат, 926,99 грн. - 3% річних та 1 377,97 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 30.05.2016р.

Суддя Петрашко М.М.