Постанова

від 30.05.2016 по справі 910/19503/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа№ 910/19503/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Козак І.М.;

відповідача: Солона А.А.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "МІКЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.10.2015р.

у справі №910/19503/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Приватного підприємства "МІКЛ"

про стягнення 83 990,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МІКЛ" (далі - відповідач) заборгованості за договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2012012/222 від 21.12.2012р. у сумі 83 990,41 грн. (з них: 71 100,00 грн. - основний борг, 12 243,49 грн. - пеня, 646,92 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідач явку свого представника у судові засідання Господарського суду міста Києва не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015р. у справі №910/19503/15 позовні вимоги було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 71 100,00 грн. основного боргу, 12 243,49 грн. пені, 646,92 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015р. у справі №910/19503/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи;

- позивач не надавав відповідачу у спірному періоді з грудня 2014р. по травень 2015р. послуги, обумовлені Договором, акти про надання послуг відповідачу не направлялися, акт надання послуг за квітень 2015 року у справі відсутній;

- оскільки позивач не довів факт надання ним послуг відповідачу, підстав як для стягнення з відповідача основного боргу, так і пені та 3% річних є необґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Шевченко Е.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2016р.

21.04.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що за умовами укладеного між сторонами договору всі спори, які виникають між позивачем та відповідачем мають бути передані на вирішення до Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» згідно з його регламентом, який знаходиться у м. Києві по вул. Кловський узвіз, 9/2, оф. 69.

30.05.2016р. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з припиненням повноважень судді Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О., для розгляду справи №910/19503/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 30.05.2016р. представник відповідача підтримав клопотання про припинення провадження у справі. Окрім того, представник відповідача надав суду пояснення, згідно з якими уточнив вимоги апеляційної скарги, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015р. у справі №910/19503/15 та припинити провадження у справі з підстав, наведених у клопотанні відповідача, про яке зазначалося вище.

В судовому засіданні 30.05.2016р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 30.05.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.12.2012р. між позивачем, як стороною-1, та відповідачем, як стороною-2, було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-20120-12/222 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 12-16).

За умовами Договору (п.п.1.1, 1.3) сторона-1 надає стороні-2 право на організацію та експлуатацію 70 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 7 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 49-А в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. Сторона-2 набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності даним Договором.

Вартість та порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 3 Договору, згідно з п.п.3.1-3.3 вартість послуг сторони-1 стороні-2 становить 6,50 гривень за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 2,12 грн.; ПДВ - 0,42 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів - 3,96 грн. Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по Договору визначена в Графіку платежів (Додаток №2 до даного Договору). Розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів (Додаток №2 до даного Договору).

За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно умов Договору та чинного законодавства України (п.4.1 Договору).

В п.6.1 Договору передбачено, що останній вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2013р. і діє до 31.12.2013р.

Протягом 2013-2014р.р. між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 21-25), згідно з якими вносилися зміни до п.п.3.1, 6.1, 6.4 та «Графіку платежів», шляхом коригування розрахунку та вартості послуг, строку дії Договору, графіку здійснення відповідачем платежів за Договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору він надавав, а відповідач приймав послуги за Договором, про що свідчать відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том справи - 1, аркуші справи - 26-30). Однак відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання по сплаті вартості наданих позивачем у грудні 2014р. - березні 2015р., травні 2015р. послуг, що призвело до виникнення заборгованості у загальній сумі 71 100,00 грн.

Позивач направив відповідачу лист №1407 від 02.06.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 33-34), в якому він вимагав погашення заборгованості. Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку розрахуватися з позивачем, останній, окрім основного боргу, просив суд стягнути з відповідача 12 243,49 грн. пені та 646,92 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх обґрунтованими, нормативно та документально підтвердженими.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За результатами перегляду справи колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було встановлено наступне.

В п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Норми Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 Цивільного кодексу України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодексу України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

За правилами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розділі 7 Договору погоджений порядок вирішення спору, згідно з п.7.1 якого всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконання даного договору, у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» згідно з його регламентом за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, оф. 69.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що уклавши Договір, позивач фактично погодився з передбаченим в ньому порядком вирішення спорів, викладеним в п.7.1 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у ній є стягнення суми заборгованості з урахуванням пені та 3% річних у загальному розмірі 83 990,41 грн. за вищевказаним Договором.

Як уже зазначалося вище, 21.04.2016р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, укладаючи Договір, в п.7.1 останнього сторони передбачили третейське застереження про врегулювання спору між сторонами у даній справі шляхом передачі на розгляд спірних питань до Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів».

Колегією суддів враховано, що вказане клопотання не подавалося відповідачем до Господарського суду міста Києва, однак відповідач не приймав участі у розгляді справи місцевим господарським судом, а тому не зміг подати відповідне клопотання. Ухвала Господарського суду міста Києва від 31.07.2015р. про порушення провадження у справі №910/19503/15, надіслана відповідачу, повернулася на адресу суду. Тобто, відповідач фактично не був повідомлений про порушення провадження і розгляд даної справи.

В п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

В ч.2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

В ст. 12 Закону України "Про третейські суди", яка визначає вимоги до виду і форми третейської угоди, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Передбачене даною нормою право може бути реалізоване і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; справ у спорах, що виникають з трудових відносин; справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

В ч.1 ст. 27 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи, зокрема, буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (аналогічна правова позиція наведена в п.п.4.2, 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як уже зазначалося вище, відповідач в своєму клопотанні просить суд припинити провадження у справі, оскільки між сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження про передачу спору на вирішення третейського суду, а саме до Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів».

Встановивши, що сторонами у справі була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного в п.7.1 Договору про передачу спорів за даним договором на вирішення вказаного Постійно діючого третейського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що така форма третейського застереження відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" і є невід'ємною частиною укладеного між сторонами Договору.

В ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Передбачене в п.7.1 Договору третейське застереження відповідає вимогам діючого законодавства і обставин, з якими закон пов'язує визнання його недійсним, встановлено не було.

Тобто, доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди суду не надано.

Колегією суддів враховано посилання позивача в своїх запереченнях на клопотання відповідача про припинення провадження у справі про те, що він реалізував своє право на судовий захист і лише скористався вибором способу захисту такого права, тобто шляхом звернення до третейського суду або до господарського суду.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність третейського застереження не свідчить про те, що право на судовий захист заперечується чи обмежується. Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин.

В третейському суді відбувається захист порушеного права в передбачений діючим законодавством спосіб, який фактично здійснюється за згодою сторін, оформленою відповідним договором, який відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав (аналогічна правова позиція наведена в п.4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Однак, вищевказані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача (з урахуванням уточнень її вимог, наданих в судовому засіданні 30.05.2016р., та клопотання про припинення провадження) підтвердилися під час перегляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищенаведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015р. у справі №910/19503/15 має бути скасовано, а провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МІКЛ" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015р. у справі №910/19503/15 скасувати та припинити провадження у справі.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь Приватного підприємства "МІКЛ" 2 009,71 грн. (дві тисячі дев'ять гривень 71 копійку) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/19503/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк