Рішення

від 25.02.2016 по справі 488/2718/15-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2718/15-ц

Провадження № 2/488/222/16 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2016 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі- Лебеденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-П» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача - ТОВ "УБМ-П" про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що з 08.05.2012р. по 22.01.2013р. він працював на підприємстві відповідача водієм автотранспортних засобів. Починаючи з вересня 2012 р. відповідач почав затримувати йому виплату заробітної плати, посилаючись на фінансові труднощі. У зв'язку з невиплатою зарплати, позивач був змушений звільнитися з роботи. В день звільнення позивача, відповідач не провів розрахунок по заробітній платі, та відмовляється це зробити в позасудовому порядку.

Позивач зазначає, що внаслідок не проведення з ним розрахунку по заробітній платі відповідачем, йому була завдана моральна шкода, яка виразилася його душевних стражданнях та переживаннях з приводу відсутності коштів для існування.

У зв'язку із наведеним, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі - 21 005,27грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку, тобто за період з 23.01.2013 р. до дня ухвалення судового рішення по справі, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі - 16 010,22грн., та моральну шкоду в сумі - 20 000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі .

Представник відповідача ТОВ «УБМ-П» у судове засідання по справі неодноразово не з'являвся, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не надав, заперечень проти позовних вимог не представив.

Тому зі згоди позивача, суд вважає можливим винести по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 з 08.05.2012р. по 22.01.2013р. працював у ТОВ "УБМ-П" на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата має виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В порушення вищенаведених вимог, що встановлюють граничну дату розрахунку зі звільненим працівником, відповідач при звільненні не розрахувався з позивачем по заробітній платі на загальну суму - 21 005,27грн., що підтверджується листом Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.01.2014р. № 112/г/172. Відповідачем не надано доказів погашення існуючої заборгованості по заробітній платі перед позивачем на час ухвалення судового рішення.

Отже, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати в сумі 21 005,27грн. позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як зазначено у ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток, який має бути сплачений працівникові власником, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. N 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 8 вказаного Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток позивача складає 199,77грн. та розраховується наступним чином: 8 990,00грн. (нарахована за останні два місяці (листопад та жовтень 2012р.) роботи сума заробітної плати) / 45 (кількість робочих днів за останні два місяці роботи). Цей розрахунок підтверджується позивачем та відповідає даним, наведеним у Довідці ОК-5 Пенсійного фонду України «Індивідуальні відомості про застраховану особу», наданій у відношенні позивача.

Відповідачем не представлено суду доказів, які б вказували на відсутність його вини у невиплаті позивачу заробітної плати у вищевказаній сумі.

З урахуванням вищенаведених норм, з відповідача має бути стягнутий на користь позивача середній заробіток за увесь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення в сумі 155 221,29грн., виходячи з такого розрахунку: 199,77грн. (середньоденний заробіток позивача) Х 777 (кількість робочих днів за період з 23.01.2013р. по 25.02.2016р.).

Оскільки відповідачем не надано спростування правильності розрахунку середньоденного заробітку позивача та розміру відшкодування середнього заробітку, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України, суд знаходить також обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі - 155 221,29 грн.

Також, у зв'язку зі знеціненням грошових доходів громадян у зв'язку з інфляційними процесами в державі, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача компенсацiя втрати частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, виходячи з наступного.

Статтею 34 Закону України «Про оплату працi» встановлено, що компенсацiя працiвникам втрати частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, проводиться вiдповiдно до iндексу зростання цiн на споживчi товари i тарифiв на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строкiв виплати заробiтної плати працiвниковi надається право на компенсацiю вiдповiдно до Закону України «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходiв у зв'язку з порушенням строкiв їх виплати», за яким компенсацiя громадянам втрати частини доходiв у зв'язку з порушенням строкiв їх виплати провадиться у разi затримки на один i бiльше календарних мiсяцiв виплати доходiв, нарахованих громадянам за перiод, починаючи з дня набрання чинностi цим Законом.

Пiд доходами в цьому Законi слiд розумiти грошовi доходи громадян, якi вони одержують на територiї України i якi не мають разового характеру, зокрема, заробiтна плата.

Вiдповiдно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 лютого 2001 р. N 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п.4 Порядку).

Відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 21 005,27грн., яка мала бути сплачена йому в січні 2013р. (в день звільнення - 22.01.2013р.).

Станом на липень 2015 року сума компенсації за невиплачену заборгованість по заробітній платі в січні 2013 року розраховується за формулою: приріст індексу споживчих цін помножений на суму невиплаченого доходу поділений на 100.

Розрахунок індексу споживчих цін: (множення індексів інфляції за період з лютого 2013р. по червень 2015р.) : 0,999 (індекс лютого 2013) х 1,000 (індекс березня 2013) х 1,000 (індекс квітня 2013) х 1,001 (індекс травня 2013) х 1,000 (індекс червня 2013) х 0,999 (індекс липня 2013) х 0,993 (індекс серпня 2013) х 1,000 (індекс вересня 2013) х 1,004 (індекс жовтня 2013) х 1,002 (індекс листопада 2013) х 1,005 (індекс грудня 2013) х 1,002 (індекс січні 2014) х 1,006 (індекс лютого 2014) х 1,022 (індекс березня 2014) х 1,033 (індекс квітня 2014) х 1,038 (індекс травня 2014) х 1,01 (індекс червня 2014) х 1,004 (індекс липня 2014) х 1,008 (індекс серпня 2014) х 1,029 (індекс вересня 2014) х 1,024 (індекс жовтня 2014) х 1,019 (індекс листопада 2014) х 1,03 (індекс грудня 2014) х 1,031 (індекс січня 2015) х 1,053 (індекс лютого 2015) х 1,108 (індекс березня 2015) х 1,14 (індекс квітня 2015) х 1,022 (індекс травня 2015) х 1,004 (індекс червня 2015) х 100) = 176,22 (індекс споживчих цін за період затримки).

Величина приросту індексу споживчих цін складає: 176,22 - 100 = 76,22. Сума компенсації становить : 76,22 х 21 005,27 / 100 = 16 010,22 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення компенсація за період з лютого 2013р. по червень 2015р. у розмірі - 16 010,22 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача 20 000 грн. моральної шкоди, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Виходячи з характеру понесених позивачем моральних страждань та керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає, що належним та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, буде - 500,00грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, оскільки при подачі позову позивач згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір має бути стягнутий з відповідача на користь державі в сумі 1 927,36 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 43 ч.7, 32, 56, 62, 152 Конституції України, ст.ст. 95, 97, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4 , ст.ст.16, 23, 280, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-66,79, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" (код ЄДРПОУ 35413157) на користь ОСОБА_2 (ідент.код НОМЕР_1) 21 005,27 грн. - заборгованіть по невиплаченій заробітній платі; 155 221,29 грн. - середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні; 16 010,22 грн. - компенсацію втрати частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати; 500,00 грн. - у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути на загальну суму - 192 736,78 грн. (сто дев'яносто дві тисячі сімсот тридцять шість грн.78 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-П" (код ЄДРПОУ 35413157) на користь держави судовий збір у розмірі 1 927,36 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять сім грн. 36 коп).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л. І. Селіщева