Постанова

від 08.04.2016 по справі 804/15062/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 р. Справа № 804/15062/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представників позивача представника відповідача Трунова В.С., Солошенка С.В. Баранник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АФХ Трейд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АФХ Трейд» з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року №0004202202 та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року №0004212202, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки №3044/22-02/33339014 від 09.09.2014 року.

В обґрунтування свого позову товариство з обмеженою відповідальністю «АФХ Трейд» (далі - ТОВ «АФХ Трейд») зазначило, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ним були зроблені протиправні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в його діях ознак протиправної діяльності. На думку позивача, податкова інспекція лише формально підійшла до виконання своїх службових обов'язків під час проведення перевірки та хибно встановила дефектність видаткових накладних, порушення порядку оформлення товарно-транспортних накладних (ТТН), та протиправно пов'язала відсутність під час перевірки оригіналів складських квитанцій та порушення контрагентами ТОВ «АФХ Трейд» податкової дисципліни з результатами перевірки. Адже оригінали складських квитанцій повертаються поклажодавцеві при витребуванні зерна, а за порушення контрагентом чинного законодавства повинен відповідати сам контрагент. Тому, винесені за результатами перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили обставини справи таким чином, як про це зазначено вище, підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення розглядуваного адміністративного позову, зазначивши, що висновки перевірки є правомірними, відповідають дійсності, ґрунтуються на підтверджених в ході перевірки даних, а здійснені господарські операції не були спрямовані на реальне настання наслідків. Це призвело до встановлених перевіркою порушень ТОВ «АФХ Трейд» норм чинного податкового законодавства, у зв'язку із чим на підставі акту перевірки і були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015 року за №0004202202 та №0004212202. Отже, вони є правомірними та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цього адміністративного позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у період з 12.08.2015 року по 02.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено документальну планову перевірку ТОВ «АФХ Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

Хід та результати перевірки зафіксовані в акті від 09.09.2015 року №3044/22-02/33339014 «Про результати документальної планової перевірки ТОВ «АФХ Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року», за висновками якого відповідачем перевіркою встановлені наступні порушення товариством вимог чинного законодавства, а саме:

1) пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму - 4684296,00грн., у томі числі за 2 - 4 квартал 2012 року на суму - 4520325,00грн., за 2013 року на суму - 150383,00грн., за 2014 року на суму - 13588,00грн.; до заниження значення об'єкта оподаткування у 2014 року на суму - 323055,00грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення на загальну суму - 44961,00грн., в тому числі у жовтні 2014 року в сумі - 44961,00грн.;

3) пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим податковим агентом у липні-вересні, листопаді-грудні 2012 року у повному обсязі не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податку з доходу фізичних осіб в сумі - 3311,73грн.;

4) п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 та Порядком Міндоходів від 21.01.2014 року №49, а саме: подання податкового розрахунку ф. №1 ДФ за 3 квартал 2012 року, 2 квартал, 4 квартал 2013 року, 1 - 2 квартал 2014 року не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкового розрахунку, слід подати уточнюючі податкові розрахунки;

5) п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, за яким особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Позивач надав до податкового органу свої заперечення на акт перевірки від 14.09.2015 року. Проте, відповідач не прийняв їх до уваги та залишив без змін спірні висновки акту.

24.09.2015 року податковою інспекцією щодо п.1 цих висновків були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0004202202 форми «Р» та №0004212202 форми «П», якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 4684296,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2342148,00грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі - 323055,00грн. відповідно.

Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями та твердженнями відповідача, що стали підставою для прийняття таких рішень, ТОВ «АФХ Трейд» звернулось до суду із розглядуваним адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів щодо підтвердження правильності відображення даних податкової звітності, правильності заповнення первинної документації.

Отже, предметом доказування є встановлення правомірності чи протиправності винесення Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області спірних податкових повідомлень-рішень, з приводу чого суд зазначає наступне.

По-перше, будь-яких зауважень щодо порядку проведення вказаної перевірки у позивача не виникло.

Так, згідно ст.75, ст.77 Податкового кодексу України (у чинній на момент проведення перевірки редакції) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перевірку було проведено на підставі направлень та згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання. Направлення на перевірку були вручені головному бухгалтеру позивача - 12.08.2015 року.

При цьому, товариство проінформоване про проведення планової перевірки письмовим повідомленням від 28.07.2015 року №119/10/22-0218, яке разом із наказом №774 від 28.07.2015 року направлено поштою та отримано ним - 04.08.2015 року.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «АФХ Трейд», головного бухгалтера ТОВ «АФХ Трейд». Позивач отримав та підписав акт із запереченнями, про що вже зазначалось вище.

По-друге, щодо встановлених в ході проведеної перевірки порушень по п.1 висновків та прийнятих з їх урахуванням податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.

В ході перевірки було встановлено, що у перевіряємий період позивачем укладені такі цивільно-правові договори:

з ТОВ «Ангстрем Континенталь» - договори купівлі-продажу кукурудзи урожаю 2012 року від 24.10.2012 року №1341012, від 26.10.2012 року №1371012, від 07.11.2012 року №1521012, від 19.11.2012 року №1621012;

з ТОВ «Антарекс Плюс» - договори купівлі-продажу кукурудзи урожаю 2012 року від 02.10.2012 року №860912, від 31.10.2012 року №140102;

з ТОВ «Раквере» (попередня назва ПП «Валга») - договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №240312 від 22.03.2012 року;

з ПП «Апплікат» (попередня назва ТОВ СУРП «Вектор М») - договори купівлі-продажу кукурудзи 2012 року урожаю: №4309912 від 13.09.2012 року, №580912 від 20.09.2012 року, №700912 від 25.09.2012 року, №820912 від 28.09.2012 року, №110112 від 11.10.2012 року, №1171012 від 18.10.2012 року, №1201012 від 22.10.2012 року, №1271012 від 23.10.2012 року, №1281012 від 23.10.2012 року, №1451112 від 07.11.2012 року;

з ПП «АТМ» - договори купівлі-продажу кукурудзи 2012 року урожаю: №1901012 від 10.10.2012 року;

з ПП «Прінтекс» - договори купівлі-продажу кукурудзи урожаю 2012 року: №210812 від 03.08.2012 року, №200812 від 01.08.2012 року, №260812 від 15.08.2012 року, №540912 від 19.09.2012 року, №550912 від 18.09.2012 року, №630912 від 21.09.2012 року, №680912 від 21.09.2012 року, №780912 від 28.09.2012 року, №991012 від 04.10.2012 року, №750912 від 27.09.2012 року, №1001012 від 08.10.2012 року, №1021012 від 08.10.2012 року, №1071012 від 10.10.2012 року, №1301012 від 23.10.2012 року, №1331012 від 24.10.2012 року, №1421112 від 02.11.2012 року, №1541112 від 14.11.2012 року, №1651112 від 19.11.2012 року, №1661112 від 19.11.2012 року;

з ПП «Панір» (попередня назва ТОВ «Феррит») - договори купівлі-продажу урожаю 2012 року №100712 від 09.07.2012 року;

з ПП «Трафік Дон» (попередня назва ТОВ «Транс Бізнес Лайн») - договір про надання транспортних послуг №280812 від 17.08.2012 року;

з ТОВ «ТрансСервіс Груп Плюс» - договір про надання транспортних послуг №290812 від 20.09.2012 року;

з ТОВ «Фірма Хотей» - договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (кукурудзи 2012 року) №400912 від 13.09.2012 року, №690912 від 25.09.2012 року, №590912 від 19.09.2012 року, №901012 від 02.10.2012 року, від 28.09.2012 року №790912, №870912 від 01.10.2012 року, №1041012 від 10.10.2012 року, №1291012 від 23.10.2012 року;

з ТОВ НВП «Фітокар» - договір про надання послуг з дезінфекції трюмів №120601;

з ФГ «Амфіра» - договір купівлі-продажу сої урожаю 2012 року №2503 від 21.03.2013 року;

з ТОВ «Норен» - договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №040613 від 04.06.2013 року;

з ТОВ «Відім» - договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (кукурудзи, насіння соняшника): №2180913 від 12.09.2013 року, №2190913 від 12.09.2013 року, №2230913 від 16.09.2013 року, №2260913 від 18.09.2013 року, №2351013 ВІД 02.10.2013 року, №2421013 від 08.10.2013 року, №2880913 від 25.10.2013 року, №2910913 від 28.10.2013 року, №3141113 від 06.11.2013 року, №3461113 від 11.11.2013 року, №3471113 від 13.11.2013 року, №3521113 від 14.11.2013 року, №3531113 від 15.11.2013 року;

з ТОВ «Куббера» - договір купівлі-продажу кукурудзи №3840414 від 04.04.2014 року, договір купівлі-продажу насіння соняшника №3830314 від 27.03.2014 року.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій за укладеними правочинами, їх виконання позивач надав копії відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, рахунків-фактур, рахунків про оплату, актів приймання-передачі, складських квитанцій, ТТН, карток аналізу зерна, довіреностей.

За відомостями акту перевірки, з урахуванням здійснених відповідачем виправлень технічних помилок в ході розгляду заперечень, підставою для формулювання висновків за п.1, а саме: про заниження позивачем податку на прибуток та про заниження значення об'єкта оподаткування, послугували встановлені в ході перевірки обставини, які склались внаслідок формування витрат відповідних періодів за рахунок сум з придбання ТОВ «АФХ Трейд» сільськогосподарської продукції у підприємств-постачальників ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Антарекс Плюс», ПП «Валга», ТОВ «Вектор М», ПП «АТМ», ПП «Прінтекс», ТОВ «Транс Бізнес Лайн», ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», ТОВ «Ферит Д», ТОВ «Фірма Хотей», ФГ «Амфіра», ТОВ «Норен», ТОВ «Відім», ТОВ «Куберра», а саме:

- дефектність видаткових накладних (в графі «Отримав» не зазначено посаду та ПІБ представника ТОВ «АФХ Трейд», що не дає можливості встановити чи було отримано товар (пшеницю та кукурудзу), а стоїть лише підпис такої особи);

- порушення вимог чинного законодавства щодо оформлення ТТН (відсутня повна адреса пунктів навантаження та розвантаження, що обумовлено умовами договорів, відсутня обов'язкова інформація згідно умов договору, відсутня інформація про кількість і вартість товару, підписи водіїв, ін., а саме: у ТТН вказано лише назву селища, де відбулось завантаження або місце розвантаження, відсутня інформація щодо якості, вартості та загальної суми товару, що перевозиться, відсутні номера водійських посвідчень, не вказано номер шляхового листа);

- відсутність під час перевірки оригіналів складських квитанцій, що підтверджувало б факт передачі права власності на зерно на елеваторі;

- порушення податкової дисципліни з боку контрагентів ТОВ «АФХ Трейд», не надано доказів про перевірку ділової репутації контрагентів, не наведено фактів про обставини укладення та виконання договорів;

- здійснення операції з контрагентами з метою штучного формування витрат без реального (товарного) характеру.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За ст.22 Податкового кодексу України визначено що є об'єктом оподаткування. Ним визнано майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

У п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (у відповідній чинній на момент проведення перевірки редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 вищевказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у зв'язку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Отже, з урахуванням визначених відповідачем в акті перевірки обставин, що стали підставою для спірних висновків перевірки та винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, доцільно визначити чи можна вважати первинними подані суду та під час перевірки документи, які мають значення для встановлення ознак реальності чи нереальності проведених товариством господарських операцій.

Так, під час судового розгляду справи була встановлена належність наданих товариством первинних документів на підтвердження реальності виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами.

Підставою винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході проведеної перевірки порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України щодо визначення оподатковуваного доходу та виключення витрат, які не враховуються при цьому.

У відповідності до вищевказаних норм Податкового кодексу України (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В акті перевірки податковий орган посилається на дефектність видаткових накладних, зокрема, у зв'язку із тим, що в графі «Отримав» не зазначено посаду та ПІБ представника ТОВ «АФХ Трейд», що не дає можливості встановити чи було отримано товар (пшеницю та кукурудзу), а стоїть лише підпис такої особи.

Втім, у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було встановлено судом, ТОВ «АФХ Трейд» під час перевірки контролюючому органу наряду з іншими документами та суду надало і видаткові накладні, де вказані законодавчо встановлені реквізити, а в графі «Прийняв» стоїть підпис співробітника і зроблений запис щодо номеру довіреності, дати виписки підприємством, печатки підприємств покупця та продавця. Тобто, видаткові накладні на кукурудзу та пшеницю оформлені у відповідності до положень вищевикладеної норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Це підтверджує особу, яка прийняла товар від продавця.

Суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про дефектність видаткових накладних є передчасними та хибними, не відповідають дійсності, побудовані лише з формальних міркувань, тому не приймаються судом до уваги.

Крім того, у своєму акті перевірки податковий орган спирається на порушення позивачем вимог чинного законодавства про оформлення ТТН, а саме посилається на відсутність у ТТН повної адреси пунктів навантаження та розвантаження, що обумовлено умовами договорів, відсутня обов'язкова інформація згідно умов договору, відсутня інформація про кількість і вартість товару, підписи водіїв: вказано лише назву селища, де відбулось завантаження або місце розвантаження, відсутня інформація щодо якості, вартості та загальної суми товару, що перевозиться, відсутні номера водійських посвідчень, не вказано номер шляхового листа, з приводу чого суд зазначає таке.

Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за №2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, закон визначає, що ТТН є документом на вантаж, однак одночасно передбачається і можливість його альтернативного варіанту.

Порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

А товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином ТТН та шляховий лист не є документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують придбання та продаж товарно-матеріальних цінностей, а вважаються транспортною документацією, яка підтверджує операції з надання послуг перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Тому, подання контролюючому органу ТТН не може бути єдиною підставою для визнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей та податковим законодавством не визначено наявність ТТН як обов'язкового доказу реальності здійснених господарських операцій. Крім того, формальні помилки в оформленні ТТН не можуть вважатися підставою для висновку про те, що за проведеними господарськими операціями був відсутнім фактичний рух товару або відбувались зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

Правова позиція суду підтверджується також і судовою практикою Вищого адміністративного суду України з тих самих питань, зокрема, у справах №К/9991/67732/12 від 04.12.2014 року, №К/800/59003/13 від 10.02.2015 року, №К/800/65779/14 від 31.03.2015 року, №К/800/25915/13 від 01.04.2015 року, №К/80029742/13 від 09.04.2015 року тощо.

З огляду на це, твердження відповідача про неналежне оформлення документів на перевезення є хибними, не свідчать про нереальність проведених позивачем господарських операцій, з огляду на що посилання в акті перевірки на порушення товариством п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є протиправними.

Посилання податкової інспекції на відсутність під час перевірки оригіналів складських квитанцій, які б підтверджували факт передачі права власності на зерно на елеваторі, також є протиправними та не можуть свідчити про нереальність господарських операцій з огляду на таке.

У своєму акті перевірки відповідач посилається на п.1.7 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року №198 (далі - Положення №198) та зазначає, що товариством не надано до перевірки оригінали складських квитанцій.

Так, згідно п.1.7 Положення №198 зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. Зерновий склад зобов'язаний постійно мати в наявності бланки таких документів. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

За пунктами 1.9, 1.20, 3.1 - 3.5 вищевказаного Положення передбачено, що зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо:

- зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання;

- зерно має особливі показники якості, які можуть завдати шкоди здоров'ю персоналу зернового складу або третім особам, а також майну зернового складу.

Зерновому складу забороняється одночасно видавати поклажодавцю два складських свідоцтва на одну й ту саму частину зерна, прийнятого складом на зберігання.

Складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках.

Поряд з використанням складської квитанції на зерно дозволяється як виняток до 1 серпня 2003 року використання прибуткової квитанції форми ПК-13.

Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Оригінал першого примірнику складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірнику складської квитанції зберігається зерновим складом.

При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки «Погашено», про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Погашені оригінали складських квитанцій та їх другі примірники зберігаються на зерновому складі протягом трьох років з дня їх погашення.

Також положеннями пп.1.2, пп.1.11, пп.1.13 п.1 Інструкції про ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом №661 Міністерства аграрної політики України визначено, що видача зерна проводиться зерновим складом в обмін на оригінали складської квитанції на зерно.

Після видачі зерна, за умови відсутності претензій з боку одержувача, зерновий склад погашає одержаний ним оригінал складського документа на зерно та його другий примірник.

Погашені складські документи на зерно виключаються із реєстру складських документів на зерно і повторний їх обіг не допускається.

Тому, складська квитанція є документом, який підтверджує передання власником зерна на зберігання до зернового складу та відповідно його приймання таким складом, тобто опосередковує господарську операцію по зберіганню товару на елеваторі, а не документом, який підтверджує факт передачі права власності на зерно. Факт відчуження зерна підтверджується видатковою накладною контрагента та договором купівлі-продажу, на підставі яких і здійснюються розрахунки. Відсутність складської квитанції на зерно не може вважатися доказом нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами по укладеним договорам.

Також на вимогу суду елеватор (ТОВ «Юнігрейн Базис») надав докази наявності або відсутності на його складах оригіналів складських квитанцій за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року по господарським операціям із вищевказаними контрагентами ТОВ «АФХ Трейд». Так, ТОВ «Юнігрейн Базис» зазначило, що ним укладались договори складського зберігання зерна та відповідно наявні складські квитанції по господарським операціям між ТОВ «АФХ Трейд» та ТОВ СУРП «Вектор М» (код ЄДРПОУ - 24829234), ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ - 24606641), ПП «Прінтекс» (код ЄДРПОУ - 37214761), ТОВ «Фірма «Хотей» (код ЄДРПОУ - 33338542), ТОВ «Відім» (код ЄДРПОУ - 38600097), ТОВ «Куббера» (код ЄДРПОУ - 38600123), на підтвердження чого зерносховище надало належним чином завірені копії цих квитанцій. Натомість ТОВ «Юнігрейн Базис» не укладались договори відповідального зберігання зернових культур, відсутні складські квитанції та відповідно взаємовідносин із ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Антарекс Плюс» щодо цього не виникало. Проте, це не свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ «АФХ Трейд» із цими контрагентами за укладеними договорами купівлі-продажу кукурудзи. Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії акту приймання-передачі, видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату та ТТН, що свідчать про рух активів за цими операціями.

Отже, на підтвердження реальності проведених господарських операцій позивач надав контролюючому органу під час перевірки та суду всі необхідні первинні документи, належність яких була встановлена під час судового розгляду справи.

Також в акті перевірки відповідач посилається на порушення контрагентами ТОВ «АФХ Трейд» податкової дисципліни. З приводу чого зазначив, що позивач не перевірив ділову репутацію контрагентів, не навів фактів про обставини укладення та виконання договорів такими контрагентами, тому вважає здійснені господарські операції такими, що мають за мету штучне формування витрат без реального (товарного) характеру.

Вищий адміністративний суд України від 02.06.2011 pоку №742/11/13-11 у своєму листі зазначив, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити обставини, за якими всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції у нього відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску).

Натомість чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Судова практика Верховного суду України (постанови від 09.09.2008 року, справа №21-500во08, від 01.06.2010 року, справа №21-573во10) також свідчить, що у випадку не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, негативні наслідки та відповідальність щодо цього наступають саме для цієї особи. Та зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має усі необхідні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року, справа №14/11, за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.1 ст.244 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду (Європейський Суд з прав людини) як джерело права.

За ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій по руху сільськогосподарської продукції від покупця до продавця, її реалізації та використання у власній господарській діяльності в подальшому. А доводи відповідача не знайшли свого підтвердження. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені внаслідок встановлених порушень, є протиправними, як і нараховані ними суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 КАС України, положень Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачену ним суму судового збору у розмірі - 110242,49грн. (платіжне доручення №316 від 12.10.2015 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 24.09.2015 року №0004202202, №0004212202.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АФХ Трейд» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору у розмірі - 110242,49грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складений 13.04.2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 13 квітня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник