Постанова

від 26.05.2016 по справі 816/652/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/652/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Дашко М.В.,

представника відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спецкомсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2016 року Приватне підприємство "Спецкомсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003182201/1485 від 25.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесене спірне податкове повідомлення-рішення посилаючись на, те що у товариства наявні належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи складені за результатами виконання правочинну укладеного з ТОВ "Мірра-Торг". Стверджував, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладених).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту підприємства на загальну суму ПДВ 43851,66 грн. Стверджував, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні отримані позивачем від ТОВ "Мірра-Торг" оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме: не зазначено ні кількості місць для вантажу ні маси брутто вантажу. Також до перевірки не надано довіреність на вантажоодержання, що унеможливлює підтвердження отримання

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Спецкомсервіс" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 36503878 /а.с. 14-16/.

Позивач з 28.04.2009 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та з 01.05.2011 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /а.с. 17-18/.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 04.07.2014 по 08.07.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Спецкомсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Мірра-Торг" за період березень - квітень 2014 року у зв'язку з наданням не повної (незмістовної) відповіді на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ за №13965/10 від 05.06.2014.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2014 №1785/16-03-22-01-08/36503878 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення позивачем податкового кредиту підприємства на загальну суму ПДВ 43 851 грн 66 коп. (в т.ч., березень 2014 року - 17083 грн 33 коп., квітні 2014 року - 26768 грн 33 коп.) /а.с. 26-31/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцької ОДПІ 25.07.2014 сформовано податкові повідомлення-рішення №0003182201/1485, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 54 814 грн 57 коп. (в т.ч., основний платіж - 43 851 грн 66 коп., штрафні (фінансові) санкції - 10 962 грн 91 коп.) /а.с. 24/.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ, ПП "Спецкомсервіс" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що донарахування спірного грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на наступні доводи.

Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Спецкомсервіс" встановлено, що позивач на підставі договору від 03.03.2014 №03/14-12 мав господарські правовідносини з ТОВ "Мірра-Торг". Позивачем на перевірку не надано документи, що підтверджували б відповідність придбаних товарів встановленим стандартам та вимогам до якості. Крім того, надані на перевірку товарно-транспортні накладні оформленні з порушенням чинного законодавства. За таких обставин, на переконання відповідача, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 03.03.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Мірра-Торг" (продавець) укладено договір поставки № 03/14-12 /а.с. 32/.

За умовами вказаного договору постачальник на протязі строку дії вказаного договору зобов'язується поставляти, а покупець приймати, оплачувати запасні частини в асортименті.

За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні /а.с. 34, 35, 38, 39, 42, 43, 47 - 54, 57, 60, 61, 64 - 66, 69 - 74/.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний у ТОВ "Мірра-Торг" товар та його транспортування позивачем суду надано товарно-транспортні накладні та платіжні доручення /а.с. 36, 37, 40, 41, 44 - 46, 55, 56, 58, 59, 62, 63, 67, 68, 79, 80/.

Отримання позивачем придбаного у ТОВ "Мірра-Торг", його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями, журналами реєстрацій довіреностей, журналами-ордерами і відомостями про рахунку 207 запчастини та актами списання /а.с. 75 - 78, 83 - 139/.

Дослідивши вищевказані первинні документи, суд вважає вищевказану угоду документально підтверджену та таку, що в повному обсязі виконана сторонами.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту за березень, квітень 2014 року.

Доводи відповідача щодо наявності недоліків при оформленні ТТН, а також щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості, суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Факт відсутності сертифікатів якості позивачем в ході судового розгляду не спростовано, проте договір поставки не містить обов'язкової вимоги щодо наявності сертифікатів якості на придбаний позивачем товар, а тому відсутність сертифікатів якості не може ставити під сумнів реальність угоди між позивачем та "Мірра-Торг" з поставки запчастин.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0003182201/1485 від 25.07.2014. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0003182201/1485 від 25.07.2014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Спецкомсервіс" (код ЄДРПОУ 36503878) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 травня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко