Постанова

від 19.05.2016 по справі 814/3264/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3264/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дубай Трек», Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дубай трек» (далі - ТОВ «Дубай Трек»), Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області в якому просила:

- визнати недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ «Дубай Трек» з моменту реєстрації юридичної особи, а саме з 28 січня 2015 року;

- припинити вказану юридичну особу.

В обґрунтування позову зазначено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва відібрані пояснення у ОСОБА_1, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є керівником ТОВ «Дубай Трек» про те, що вона не має жодного відношення до даного товариства, реєстраційні документи не підписувала, фінансово-господарську діяльність та податкову звітність не вела, договорів на постачання товарів не підписувала.

Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про фіктивність підприємства та є підставою для задоволення позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та про прийняття нової постанови, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

Поштове відправлення із повісткою, яке було направлене на адресу ТОВ «Дубай Трек» повернулося до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч.11 ст.35 КАС України).

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Дубай трек» з 28 січня 2015 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до даного витягу керівником та засновником ТОВ «Дубай Трек» є - ОСОБА_1 (а.с.7-8).

23 липня 2015 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення оперативним працівникам податкової міліції про те, що вона не веде фінансово-господарську діяльність у вказаному товаристві та не має відношення до його реєстрації.

Крім того, після прийняття оскаржуваного рішення, вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2016 року, який набрав законну силу, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними установчих документів, суд першої інстанції виходив із того, що ознаки фіктивності підприємства можуть бути підтверджені тільки вироком суду в кримінальній справі, а такого вироку, на час розгляду справи судом першої інстанції, не існувало.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо припинення юридичної особи, суд виходив з того, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не навела підстав, передбачених ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», для постановлення такого судового рішення.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що докази, які з'явилися після прийняття судом першої інстанції рішення, свідчать про те, що висновки зроблені судом не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.37. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно вимог ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.

Відповідно до статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 55-1 Господарського кодексу України, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є, зокрема, реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Виходячи із зазначених положень Законів, можна дійти висновку, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб'єкта господарювання (підприємництва).

Стаття 55-1 Господарського кодексу України, містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела та характеристика яких наведені в статтях 69, 70, 72, 77, 79, 80, 82-85 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 - засновник та керівник ТОВ «Дубай Трек», не мала намір займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, надала згоду невідомій особі перереєструвати на своє ім'я ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Дубай Трек».

Крім того, ОСОБА_1 вину у скоєні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві), визнала та просила затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 вересня 2015 року між нею та прокурором у кримінальному провадженні.

Крім вказаного вироку суду, з установлених судом апеляційної інстанції фактів видно, що майже через півроку після реєстрації підприємства його засновник та керівник (ОСОБА_1Л.) дав показання, з яких випливає, що він не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Він зазначив, що на прохання невідомої йому особи на ім'я Дмитро зареєстрував Товариство. Визнав, що є засновником ряду інших господарських утворень, за організаційно-правовою формою подібних до ТОВ.

Про те, що ОСОБА_1 значиться засновником і керівником ще 5-ти товариств з обмеженою відповідальністю, свідчить вказаний вирок суду.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, питання щодо наміру створення фіктивного підприємства не потребує доказуванню.

Також необхідно зазначити, що Верховний Суд України в постанові від 30 вересня 2015 року (справа № 21-1575а15) зазначив, що судами попередніх інстанцій при розгляді даної категорії справ фактично залишилися нез'ясованими достовірність та щирість показань засновника та керівника підприємства про відсутність у нього наміру створювати ТОВ і займатися підприємницькою діяльністю; роль та ступінь участі у створенні ТОВ особи, названої засновником та керівником підприємства під час давання показань; невеликий (відносно короткий) проміжок часу, що минув від дати реєстрації ТОВ до давання показань; інформація про реєстрацію останнім в той же проміжок часу ряду інших юридичних осіб без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Також Верховним Судом України вказано, що не дано відповіді на те, чи може функціонувати ТОВ та бути учасником господарських відносин за умови, коли фізична особа, яка його зареєструвала, заявляє, що не вона була ініціатором і активним учасником його створення.

За таких обставин справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що враховуючи докази, які з'явилися після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, висновки зроблені судом не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим його не можна вважати обґрунтованим та законним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним визнати установчі (засновницькі) та реєстраційні документи суб'єкта господарювання - недійсними, з моменту їх реєстрації, а саме з 28 січня 2015 року, оскільки докази, які містяться в матеріалах справи вказують на наявність ознак фіктивності ТОВ «Дубай Трек», передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України.

Щодо іншої позовної вимоги про припинення вказаної юридичної особи, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи період виникнення спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за можливим застосувати положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон №755) в редакції, яка діяла на момент подання позову (серпень 2015 року).

Частина 2 ст.38 Закону №755 передбачала підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, які в даній статті є вичерпними.

Такими підставами, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності.

Враховуючи норму даної статті, а також надані докази, які стверджують, що ТОВ «Дубай Трек» відповідає ознакам фіктивності, колегія суддів вважає за необхідним припинити вказану юридичну особу.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону №755, в редакції чинній на момент подання позову, суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Згідно ч. 3, 4 даного Закону, державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, органи ліцензування видів господарської діяльності, на провадження яких відповідна юридична особа має чинні ліцензії, та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною другою статті 35 цього Закону.

Викладене дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду, відповідно до п.3 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову.

Також, судом апеляційної інстанції ухвалою від 15 січня 2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання апеляційної скарги.

Суд, на підставі ст.88 КАС України, стягує відстрочений судовий збір з ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва у розмірі 160,78 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дубай Трек», Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи - задовольнити.

Визнати установчі (засновницькі) та реєстраційні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Дубай Трек» (код ЄДРПОУ: 39606869) - недійсними, з моменту їх реєстрації, а саме з 28 січня 2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубай Трек» (код ЄДРПОУ: 39606869) - припинити.

Рішення суду направити Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області для виконання.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 78 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова