Ухвала

від 26.05.2016 по справі 820/11380/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/49622/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Мороза В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Садовод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Садовод" до державного реєстратора Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченка Іллї Леонідовича, Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області, треті особи: Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держземагенства у Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченка І.Л. №9001240 від 13.12.2013 року у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченка І.Л. №9001251 від 13.12.2013 року у державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок; зобов'язати Реєстраційну службу Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області на підставі розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 27.08.2012 року № 265 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Андріївської сільської ради АТ "Садовод" здійснити заходи по державній реєстрації права власності держави в особі Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області на земельні ділянки сільськогосподарського призначення розташованої за межами населених пунктів на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області Кадастровий №6321480500:02:000:0061 площею 4,0964 га; зобов'язати Реєстраційну службу Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області одночасно із здійсненням заходів по реєстрації прав власності держави на земельну ділянку здійснити заходи по державній реєстрації іншого речового права - права оренди земельних ділянок на підставі розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 27.08.2012 року №265 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Андріївської сільської ради АТ "Садовод" та договору оренди землі №42 від 27.12.2012 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством та Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області щодо оренди земельної ділянки Кадастровий №6321480500:02:000:0061 площею 4,0964 га.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, приватне акціонерне товариство "Садовод" звернулось до суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та вірно враховано судами, 04.12.2013 року ПАТ "Садовод" звернулось до Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: №4331900 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321480500:02:000:0061 площею 4,0964 га., розташовану за адресою: с/рада Андріївська, Великобурлуцький район, Харківська область, за Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області; №4334250 про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6321480500:02:000:0061 площею 4,0964 га., розташовану за адресою: с/рада Андріївська, Великобурлуцький район, Харківська область (відповідно до договору оренду землі №33).

За результатами розгляду заяв, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченком І.Л. прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №9001240 від 13.12.2013 року та №9001251 від 13.12.2013 року.

Підставою для прийняття вказаних рішень, державний реєстратор послався на положення ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , п. п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року та прийшли до висновку, що державний реєстратор Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області, відмовляючи позивачу у здійсненні реєстрації, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Частина друга статті 9 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає прямий обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно з яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа (пункт 3 частини першої), заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 2 частини першої);

У пункті 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності з 1 січня 2013 року) передбачено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності " внесено зміни і до Земельного кодексу України, зокрема статтю 122 викладено в новій редакції, де частиною четвертою встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 445 (далі - Положення), Держземагентство України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до пункту 4 Положення Держземагентство відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні та інше.

Таким чином, починаючи з 01.01.2013 відповідно до статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Державне агентство земельних ресурсів України повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у власність або користування є виключною компетенцією Держземагентства та його територіальних органів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах державний реєстратор у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначив, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа та заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Таким чином, реєстратор правомірно відмовив позивачеві у проведенні державної реєстрації права власності та їх обтяжень на земельну ділянку на підставі того, що із заявою має звернутися відповідний центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин або його територіальний орган.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.09.2015 у справі №21-262а15 та у поставної від 16.09.2015 у справі №21-214а15.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Садовод" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: