Ухвала

від 01.06.2016 по справі 7/272-03

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

01 червня 2016 р. Справа № 7/272-03

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на дії органів державної виконавчої служби № 07-15-1689 від 15.04.2016 р. у справі

за позовом : Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до : Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про стягнення 2 299 799,85 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників сторін:

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (заявник): ОСОБА_1, довіреність № 87/16-Д від 21.05.2016 р., паспорт серії АА № 172556 виданий Вінницьким РВ ГУМВС України у Вінницькій області 29.01.2010 р.

ОСОБА_2, довіреність № 01/16-Д від 28.12.2015 р., паспорт серії АА № 506547 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.06.1997 р.

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.05.2016 р., посвідчення ВІ № 1493 дійсне до 22.06.2017 р.

Позивач (стягувач) в судове засідання не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.12.2003 р. у справі № 7/272-03 (Суддя Мінєєва Н.В.) позов задоволено частково - стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 1 891 206,50 грн - основного боргу, 195 550,75 грн - інфляційних витрат, 145 929,28 грн 3 % річних, 66 086,02 грн - пені, 960,62 грн витрат з держмита, 66,68 грн - витрат на ІТЗ судового процесу.

08.01.2004 р. на виконання рішення суду від 22.12.2003 р. видано накази, які супровідним листом надіслано позивачу у справі.

27.04.2016 р. на адресу суду від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" надійшла скарга на дії органів державної виконавчої служби № 07-15-1689 від 15.04.2016 р. про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області вчинити дії в частині зняття арешту із майна (транспортних засобів) та банківських рахунків ПАТ "Вінницягаз".

Для розгляду скарги по суті судом призначено засідання на 01.06.2016 р.

19.05.2016 р. до суду позивачем надано пояснення по суті скарги боржника, повідомивши, що заборгованість ПАТ "Вінницягаз" перед ДК "Газ України" з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 08.01.2004 р. № 7/272-03 про стягнення з боржника 2299799,85 грн заборгованості погашена в повному обсязі.

27.05.2016 р. представником органу ДВС подано до суду заперечення на скаргу, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні скарги ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" від 15.04.2016 р. на дії органів ДВС та повідомляє, що надати копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу суду від 08.01.2004 р. не вбачається можливим, оскільки відповідно до п.п.9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби дане виконавче провадження було знищено згідно акту вилучення виконавчих проваджень для знищення від 02.02.2015 р.

31.05.2016 р. на адресу суду від боржника надійшли пояснення (вх.№06-52/4910/16), згідно яких відповідач подану скаргу на дії ДВС підтримує та просить суд зобов'язати Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Вінницької області зняти арешт з майна та банківських рахунків ПАТ "Вінницягаз".

Представник стягувача в судове засідання не з'явився.

При розгляді скарги суд враховує надані ним пояснення, які надійшли до суду 19.05.2016 р.

Суд, вважає можливим розглянути скаргу за відсутності представника стягувача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 121 2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник ДВС, в свою чергу заперечував проти скарги, з підстав наведених в запереченні № 4032/02.2-27/7 від 27.05.2016 року.

Боржник подану скаргу підтримав в повному обсязі.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника органу ДВС та боржника, суд встановив наступне.

Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служи Вінницького обласного управління юстиції, державним виконавцем Марценюк С.А. здійснювалось зведене виконавче провадження стосовно виконання наказів господарського суду Вінницької області по справам № 6/320-03, 7/272-03, 6/144-07, 14/37-05, 7/15-05, - про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" боргу на загальну суму 30 313 036,68 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 28.02.2005 р. та 19.05.2005 р. державним виконавцем Марценюк С.А. відділу державної виконавчої служи Вінницького обласного управління юстиції, з метою забезпечення належного виконання наказів по справі № 7/272-03 від 08.01.2004 р. було винесено постанови про арешт коштів боржника.

18.10.2005 р. державним виконавцем Марценюк С.А. відділу державної виконавчої служи Вінницького обласного управління юстиції, з метою забезпечення належного виконання наказів по зведеному виконавчому провадженню, було винесено Постанову № 649219 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому, в подальшому державними виконавцями Марценюк С.А. та Белзою О.І. винесено наступні постанови:

- 03.06.2005 р. постанову про закінчення виконавчого провадження по одних із наказів, а саме щодо виконання наказів господарського суду Вінницької області від 08.01.2004 року по справі № 7/272-03 на суму 145 929,28 грн, 66 086,02 грн та 195 550,75 грн відповідно в зв'язку із повним виконанням;

- 16.09.2011 р. постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", по справі 7/272-03 від 08.01.2004 р. стосовно стягнення 1 892 233,80 грн боргу, в зв'язку з наявною встановленою законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Заявник зазначає, що його про винесення даних постанов було повідомлено листом № 23811/0329/8 від 30.11.2011 р.

З врахуванням даних обставин, скаржник просить суд, зняти арешт з рахунків та майна боржника, оскільки вважає, що виконавчі провадження по виконанню наказів по справі № 7/272-03 від 08.01.2004 р. є закінченими.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо поданої скарги.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги на дії ДВС, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п.п.5, 6 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення оспорюваної постанови про накладення арешту) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом : винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Приписами ч.ч.3-5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Разом з тим згідно ч.ч.1-2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення , а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виходячи з наведеного суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав у органу ДВС скасовувати накладений арешт при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки підставою для скасування накладеного в рамках виконавчого провадження арешту являється не повернення виконавчого документа, а закінчення виконавчого провадження (ч.ч.1-2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження").

Як наголошується в п.9.13 Постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Доводи представника скаржника на протиправну бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області в межах зведеного виконавчого провадження по виконанню наказів у справі № 7/272-03 щодо не зняття арешту з коштів та майна боржника є неправомірними, оскільки, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, винесення державним виконавцем постанови з підстав п. 9 ч.1 ст. 47 Закону не є підставою для закінчення виконавчого провадження у розумінні ст. 49 Закону, а відтак, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, не можуть бути застосовані наслідки закінчення виконавчого провадження, передбачені ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, в його сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги № 07-15-1689 від 15.04.2016 р. про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області вчинити дії в частині зняття арешту із майна та банківських рахунків ПАТ "Вінницягаз".

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні скарги № 07-15-1689 від 15.04.2016 р. про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області вчинити дії в частині зняття арешту із майна та банківських рахунків ПАТ "Вінницягаз".

2. Копію ухвали надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116.