Рішення

від 18.05.2016 по справі 905/1185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №905/1185/16

За позовом Дзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області № 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС"

про стягнення 14 397,16 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Хвостик С.О. - представник, довіреність № 12/1253 від 23.03.2016.;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дзержинська виправна колонія Управління Державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області № 2 звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС" про стягнення заборгованості за договором субпідряду №81 Г на виконання робіт від 26.06.15 р. в сумі 14397,16 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №81 Г від 26.06.2015 в частині своєчасної та повної плати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась зазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.03.16 р. на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України позовні матеріали надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва у зв'язку із встановленням в ході їх розгляду, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Космонавта Комарова, 42.

За наслідками автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу суду позовні матеріали передані на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 порушено провадження у справі № 905/1185/16 та призначено до розгляду на 27.04.2016.

Ухвалою суду від 27.04.16 р. розгляд справи відкладався на 18.05.16 р.

У судові засідання 27.04.16 р. та 18.05.16 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання не з'явився.

Копія ухвали суду від 01.04.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 03065, м. Київ, вул. Космонавта Комарова, 42, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання 27.04.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103038087537, в якому зазначено, що станом на 25.04.2016 поштове відправлення вручено адресату особисто. Копія ухвали суду від 27.04.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 03065, м. Київ, вул. Космонавта Комарова, 42, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання 18.05.16 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» та адресату не вручено.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 18.05.16 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 12/2222 від 17.05.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 18.05.16 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 27.04.16 р. та 18.05.16 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 01.04.16 р. та 27.04.16 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 18.05.16 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 26 червня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Будкомплекс» (відповідач у справі, замовник за договором) та Дзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області № 2 (позивач у справі , підрядник за договором) укладено Договір № 81Г на виконання робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає на підставі письмово заявки, а підрядник за замовленням та за кошти замовника зобов'язується власними або залученими силами і засобами виконати будівельні роботи, зазначені в заявці (далі - Роботи).

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили вартість робіт за договором, строки і порядок виконання робіт та порядок їх здачі - прийняття, розрахунки і платежі, прав та обов'язки сторін, гарантійні умови, відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 11.6 Договору договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 р.

Окрім того, між сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 від 26.06.15 р, та № 3 від 01.07.15 р., якими сторони становили робочий графік, та № 2 від 26.06.15 р., умовами якої сторони визначили перелік робіт та вартість їх виконання.

Вказаний Договір та Додаткові угоди підписані представниками підрядника та замовника та скріплені печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За умовами п.2.1 Договору вартість робіт за Договором складає 100000,00 грн.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Згідно п.3.1 Договору строки виконання робіт обговорюються усно, в залежності від виду виконаної роботи згідно додаткових угод, в яких обумовлюються види та вартість виконуваних робіт.

Підрядник приступає до виконання робіт не пізніше трьох робочих днів з дня підписання цього договору, авансовий платіж замовник перераховує підряднику не пізніше семи робочих днів з дня початку виконання робіт (п.3.2 Договору).

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як визначено в п.3.3. Договору замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання актів виконаних робіт, які формуються шляхом щоденного обліку виконаних робіт і є підставою для розрахунків за виконані роботи.

При цьому згідно умов п.3.3 Договору підрядник не пізніше 2 календарних днів з моменту виконання робіт готує два примірники акту виконаних робіт та виконавчу документацію, підписує їх і надсилає замовнику замовник протягом 5 календарних днів після отримання актів виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти виконаних робіт та повернути підряднику один примірник підписаного акту виконаних робіт. Дата підписання такого акту є датою закінчення певного етапу робіт.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем, а саме бригадою з числа засуджених виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи (очищення лісу від кори, чистка траншей вручну, зворотня засипка, вантаження лісу) на суму 59812,96 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками обох підприємств актами виконаних підрядних контрагентських робіт засудженими УСР Дзержинської виправної колонії (№ 2) для ТОВ «Будкомплекс»: № 22 від 30.06.15 р. за червень 2015 р. на суму 5415,80 грн., № 52 від 31.07.15 р. за липень 2015 р. на суму 45697,92 грн., № 51 від 31.08.15 р. за серпень 2015 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Також позивачем на підтвердження факту виконання робіт за Договором надані відомості нарахування заробітної плати за червень - серпень 2015 р., наряди за червень - серпень 2015 р., табеля обліку робочого часу засуджених тощо, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із наданих позивачем актів виконаних підрядних контрагентських робіт за червень - серпень 2015 р., а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і приписів про їх усунення, до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання виконаних робіт та підписання актів приймання останніх (за червень - серпень 2015 р.), а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню будівельних робіт, обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в актах виконаних підрядних контрагентських робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання будівельних робіт згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти прийняття виконаних робіт, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Отже, підписання замовником (відповідачем) актів виконаних робіт (наданих послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані будівельні роботи.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як зазначалось вище, згідно п. 3.2 Договору авансовий платіж замовник перераховує підряднику не пізніше семи робочих днів з дня початку виконання робіт.

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 Договору замовник здійснює фінансування будівництва об'єкту на кожний етап згідно актів виконаних робіт. Замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок підрядника в національній валюті України. Замовник оплачує підряднику вартість виконаних робіт не пізніше 5-ти банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт за вирахуванням виплаченого авансу.

При цьому позивачем виставлялись рахунки - фактури на оплату виконаних засудженими Дзержинської виправної колонії підрядних контрагентських робіт, а саме № 62 від 30.06.15 р., № 67 від 28.07.15 р., № 73 від 31.07.15 р., № 84 від 31.08.15 р., копія яких наявні в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженнями позивача, в порушення умов Договору відповідач - Товариств з обмеженою відповідальністю «М-Будкомплекс» своє грошове зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт виконав лише частково, сплативши у відповідності до умов Договору тільки 45415,80 грн., що підтверджується відповідними виписками банку по рахунку позивача, згідно яких відповідачем перераховано: платіжним дорученням № 349 від 08.07.15 р. суму 5415,80 грн., № 3 від 27.07.15 р. - 20000,00 грн. та № 394 від 20.08.15 р. - 20000,00 грн. із зазначенням призначення платежів: «за послуги згідно договору № 81Г від 26.06.14 р. та рах. № 62 від 30.06.15 р., № 73 від 31.07.15 р.» (платіжні доручення № 349 та № 394 відповідно), а також передплата послуг за надання робочої сили зг дог. № 25-Г від 01.06.15 р.» (платіжне доручення № 3), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 14397,16 грн.

При цьому позивач в письмових поясненнях № 12/2221 від 17.05.16 р. зазначає, що при здійснені оплати в сумі 20000,00 грн. 27.07.15 р. відповідачем невірно визначено призначення платежу, а саме вказано посилання на договір субпідряду № 25-Г на виконання робіт від 01.06.15 р., який було укладено між відповідачем та іншим підрозділом ДПтСУ - Селидівською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 82), копія якого міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що номер кореспондуючого рахунку, зазначений відповідачем у вказаному платіжному дорученні, не співпадає з рахунком Селидівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 82), зазначеним в договорі № 25-Г від 01.06.15 р., позивачем перераховану відповідачем за платіжним дорученням № 3 від 27.07.15 р. суму в розмірі 20000,00 грн. було зараховано в оплату робіт, виконаних за спірним Договором № 81-Г від 26.06.15 р, укладеним між сторонами.

Заперечень щодо порядку зарахування позивачем здійснених відповідачем оплат та їх розміру від відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою добровільного врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, у відповідь на яку в листі № 86 від 18.11.15 р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач підтверджує наявність заборгованості перед позивачем в сумі 14397,16 грн. та зобов'язується вжити заходів щодо проведення розрахунків в повному обсязі.

Проте, оплата залишку заборгованості в сумі 14397,16 грн. за виконані позивачем роботи ТОВ «М-Будкомплекс» проведена не була.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Будкомплекс» свої зобов'язання щодо перерахування коштів за виконані позивачем - Дзержинською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області № 2 будівельні роботи в розмірі 14397,16 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного Договору субпідряду № 81Г на виконання робіт від 26.06.15 р., Додаткових угод до нього або окремих їх положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору та Додаткових угод до нього на час його підписання та виконання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14397,16 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БУДКОМПЛЕКС" (03065, вул. Космонавта Комарова, 42, м. Київ, код ЄДРПОУ 37063679) на користь Дзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної Служби України в Донецькій області № 2 (85200, вул. Херсонська, 32, м. Торецьк, Донецька область; код ЄДРПОУ 08563091) на р/р 3125025921813 в УДКСУ у м. Дзержинську, МФО 820172 14397,16 грн. (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто сім гривень 16 копійок) боргу та на р/р 35229259018213 в УДКСУ у м.Дзержинськ, МФО 820172 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон