Рішення

від 13.09.2010 по справі 2-7898/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

Справа № 2-7898/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Нікітенко Н.П., при секретарі Висоцькій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо неправомірних дій органів державного управління стосовно виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в :

19 серпня 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до чинного часу.

В позові зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01.01.2006 року на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Отже, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був з 2006 року, на думку позивачки, провадити їй нарахування соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Але, відповідачем всупереч вищезазначених Рішень Конституційного Суду України нарахування провадились частково та в значно меншому розмірі ніж це встановлено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що змушує позивачку звертатися із позовом до суду.

В судове засідання сторони не з»явились, про день та час повідомлені належним чином.

Суд, дослідив матеріали справи, суд приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет 2007» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законівВ» .

Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік

дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законівВ» , який втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008, а також протягом 2009 року

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивачка, відповідно до ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008, а також протягом всього 2009 року та 2010 року (до моменту подачі позову до суду).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позови немайнового характеру сплачуються державним митом в розмірі 8,50 грн. та витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачкою державне мито сплачене в розмірі 8,50 гривен та витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 37 гривен.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 81, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо неправомірних дій органів державного управління стосовно виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період часу, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також протягом всього 2009 року та до 19 серпня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя:

на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.;

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: